Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори!!!.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
806.91 Кб
Скачать

14. Розкол християнства (1054): наслідки і пошуки компромісу.

«Велика схизма» 1054 р.— остаточний розкол христ. церкви на католицьку та православну. Причини: розкол породжений різним становищем церкви у Зх. та Сх. Римських імперіях. Відсутність централізованої влади у Західній імперії сприяла посиленню ролі римських пап. У Східній імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна церква була політично незалежнішою та централізованішою. Особливості історичного розвитку і функціонування Західної та Східної церков зумовили відмінності в церковній догматиці, церковній організації, богослужінні. Тому розкол 1054 р. лише організаційно оформив розбіжності, які століттями існували між християнськими церквами.

Між церквами виникли й богословські суперечки: східна дотримувалася Нікейського символу віри, згідно з яким Святий Дух походить тільки від Бога-Отця. Західна стверджувала, що походить він і від Бога-Сина. Східна церква не визнавала причащання прісним хлібом, посту в суботу, заперечувала целібат священослужителів. Були суперечності й щодо територіальної сфери впливу обох церков. У середині XI ст. ця боротьба переросла в гострий конфлікт, який завершився тим, що посланець Папи Льва IX кардинал Гумберт 16 липня 1054 р. піддав анафемі візантійського патріарха Михаїла Керуларія. У відповідь собор візантійських єпископів оголосив анафему папським посланцям, звинуватив Рим у тому, що він перекрутив Символ віри, коли прийняв постанову Вахенського собору (809 р.) про філіокве. Так стався поділ християнства на Західну (Римську) церкву, яка пізніше стала зватися католицькою і Східну (Константинопольську), що стала іменуватися згодом православною.

Наслідки: 3 2ої половини XI ст. Александрійський, Антіохійський та Єрусалимський патріархи розривають відносини з Римом, тому що єднання з Римською Церквою означало повну втрату автокефалії, перетворення на єпархію Римської Церкви. Пісдя смерті Михаїла Керулларія Константинопольські ієрархи повертаються до розуміння устрою Церкви, яке склалося в період Вселенських Соборів. У результаті сформувалися два головних напрями в Християнстві:католицизм, представлений Римською церквою;православ'я, представлене рядом Східних церков.

Пошуки компромісу:

1) Другий ліонський собор- 1274 -папою Григорієм X. - Ліонська унія - православні визнали зверхність папи Римського та б-сть догматів католицької церкви, зокрема вчення про філіокве. -осуд грецького дух-ва - недійсною на Константинопольському соборі 1285 .

2) Флорентійський собор, - папою Євгенієм IV 1438 - Флорентійська унія. -визнавала примат Папи Римського, а також основні догми католицької церкви. Проте 1453 року з падінням Константинополя греки відмовились від унії.

3) Берестейську унію 1596 року, результатом якої стало виникнення української греко-католицької церкви.

Наступні кроки до зближення церкви зробили у XX столітті з початком екуменічного руху(за мир всіх христ рухів). 1965 року, незабаром після Другого Ватиканського собору, Папа Римський Павло VІ та Патріарх Константинопольський Афінагор I скасували взаємні анафеми.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]