23.Обгрунтувати ефективність інструментів державної економічної політики по відношенню до підприємства.

Початок ХХІ ст. ознаменувався суттєвим поворотом Української держави до правового регулювання планування. Прийняття Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного розвитку України”, Господарського кодексу сприяло вдосконаленню державного управління в економічній сфері, оскільки це комплексні нормативні акти у сфері економічних відносин містять реальний механізм реалізації економічної політики держави, актуалізують проблему вдосконалення економічної діяльності.

Також Господарський кодекс має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємства і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України утвердити суспільний господарській порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації з іншими економічними системами. Цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання

Існують позитивні і негативні сторони державного втручання.

Позитивні сторони:

1. Діє як засіб, що сприяє швидкому та ефективному здійсненню запланованих процесів;

2. Здійснює забезпечення економічної безпеки;

3. Здійснює забезпечення стабільності в суспільстві, збереження соціальних завоювань.

Негативні сторони:

1. Викривлення розподілу порівняльних переваг між галузями країни;

2. Зниження прибутковості (при агресивній поведінці конкурентів);

3. Не обґрунтовані ринковими механізмами структурні зміни;

4. Нерівність учасників ринку

24. Розробити систему первинних документів для обліку матеріальних ресурсів і оплати праці.

Щоб визначити заробітну плату, яка підлягає виплаті кожному працюючому, роблять розрахунок виробітку за місяць з відкиданням від цієї суми необхідних утримань. Розрахунок здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості.

Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками.

Розрахунки з працюючими у разі ручного способу обробки документів вносять у розрахункові відомості типових форм № П-50 і № П-52 або розрахунково-платіжні відомості згідно з типовою формою № П-49.

Розрахункові відомості за заробітною платою працюючих за місяць складаються з розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка «Розрахунки з оплати праці». Показники цього рахунка використовують також для звітності з праці.

Підставою для виплати заробітної плати може бути розрахунково-платіжна відомість, в яку вноситься додаткова графа «Розписка про одержання або відмітка про видачу». Якщо видача заробітної плати за другу половину звітного місяця відмічається у платіжних відомостях, що складаються бухгалтерією по кожному цеху, відділу, то одержувач розписується у платіжній відомості.

Табель обліку робочого часу створюється кожен місяць перед розрахунком заробітної плати. Під час створення табелю в нього попадаюь всі працівники і їхні базові дані з довідника працівників.

Документальне оформлення обліку наявності та руху виробничих запасів. Виробничі запаси, потрібні для виробничо-госпо­дарської діяльності, підприємства одержують по-різному: децентралізовано від постачальників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізованих закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників — колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об’єктів основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо.

На матеріали, що надходять без супровідних документів (невід­фактуровані поставки), складають акт приймання. Для оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва і в разі внутрішньої передачі пишуть накладну. Накладною оформляють також здачу на склад відходів виробництва, залишків від ліквідації основних засобів (малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Важливим елементом документального оформлення операцій з обліку матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей підприємство видає лише власним працівникам.

Усі видані доручення мають бути зареєстровані бухгалтерією. У дорученні перелічують усі матеріальні цінності, що мають бути отримані, коли вони не зазначені в документі, номер і дата якого проставлені з лицьового боку доручення. Особа, котрій видане доручення, зобов’язана не пізніше наступного дня після одержання цінностей подати до бухгалтерії документи про виконання доручень і здачу на склад матеріальних цінностей.

Основну масу матеріалів відпускають для виробничого споживання або на господарські потреби. Крім того, можливі випадки реалізації непотрібних матеріалів. Iноді матеріали переміщують від складу до складу.

Документальне оформлення видачі матеріалів зі складу залежить від різних умов: технології й організації виробництва, частоти відпуску; в усіх випадках у документах, які відбивають видачу сировини та матеріалів, має бути зафіксовано, кому, що, скільки, на які потреби відпущено.

За характером документи на видачу зі складів сировини та матеріалів поділяють на разові, нагромаджувальні та лімітно-нормативні. Видачу матеріалів зі складів оформляють з допомогою лімітно-забірних карток, вимог, накладних, забірних листків (карток), нагромаджувальних відомостей. Використання лімітно-забір­них і забірних карток значно зменшує кількість документів.

Для продажу, реалізації і безкоштовної передачі матеріальних цінностей за розпорядженням інших організацій склада- ють накладну на відпуск матеріалів на сторону (форми № М-14 або М-15). Останнім часом поширився бездокументний відпуск матеріалів у виробництво. При цьому зберігається принцип лімітування, оскільки в картці зазначають ліміт відпуску та інші дані.

Внутрішнє пересування сировини і матеріалів зі складу на склад оформляють спеціальною накладною (форми № М-12 однорядкова і М-13 — багаторядкова) або іншими документами галузевого характеру.