Порядок нарахування та стягнення податку на додану вартість.

Платниками ПДВ є юрид. Або фіз. Особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. За умови, що обсяг оподаткованих операцій у платника протягом останнього року перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ставка податку становить 20 %. При визначені суми податку, яка повинна перераховуватись до бюджету розраховують різницю між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом. Для вилучення суми ПДВ з виручки використовують ставку 16,67 %.

Якщо при обчисленні ПДВ до сплати в бюджет було одержано від’ємне значення, то ця сума називається бюджетне відшкодування.

Декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

У спеціальному полі для відміток про тип декларації (рядки 011-012 податкової декларації та 011-0133 податкової декларації (скороченої)) у другій колонці вказується позначка (х) у рядку спеціального поля, яке відповідає типу декларації. Перша колонка спеціального поля містить код типу декларації, третя - назву типу декларації. Суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальноустановленими правилами. У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці Б. Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

У разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством. Порядок нарахування та стягнення податку з прибутку підприємства.

Ставка податку на прибуток становить 25 %.

Прибуток до оподаткування = Валові доходи – Валові витрати – Амортизація

Податок на прибуток = Прибуток до оподаткування * 25% / 100%.

Якщо діяльність збиткова, то податок на прибуток не нараховується.

Валові доходи – це будь які доходи підприємства від усіх його видів діяльності.

Валові витрати – це витрати підприємства, які пов’язані з діяльністю, що в майбутньому принесе дохід.

Декларація з податку на прибуток підприємтсва.

Головна мета складання декларації з прибутку в тому, щоб на підставі заповнення додатків або окремих рядків, які не розшифровуються у додатках, визначити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства, яке належить сплатити до бюджету.

Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Платниками податку є:

З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту. 

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.