2) Витрати на оплату праці (воп):

ВОП = ОН х ЗП х РПО,

ВОП = ОН х РОП,

ВОП = ОВ х РОД,

ЗП – затрати праці на одиницю продукції (робіт, послуг), господарську операцію, люд.-год.; РПО – розцінка оплати праці за одиницю затрат праці, грн. коп.; РОП – розцінка оплати праці за одиницю продукції (робіт, послуг), грн. коп.; РОД – розцінка оплати праці за одиницю обсягу господарської діяльності у вартісному виразі, грн. коп.

3) Витрати на соціальні заходи (всз):

ВСЗ = БН х СТ,

ВСЗ = ОВ х СО,

БН – база для нарахування витрат на соціальні заходи; СТ – ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи, грн. коп.; СО – ставка платежів на соціальні заходи на одиницю обсягів господарської діяльності у вартісному виразі.

4) Амортизація (а):

А = ВОЗ х НАВ / 100%,

А = ОН х НАП,

А = ОВ х НВА,

ВОЗ – вартість основних засобів (необоротних активів), грн.; НАВ – норма амортизації основних засобів до їх вартості, %; НАП – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції в натуральному виразі, грн. коп.; НВА – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції у вартісному виразі, грн. коп.

4. Здійснити аналіз стану, формування та ефективності використання необоротних активів підприємства.

Необоротні активи підприємства – це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання.

Майно, що знаходиться у необоротних активах, може бути на підприємстві у формі: основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних вкладень (капітальних інвестицій), довгострокових фінансових інвестицій, довгострокових активів у розрахунках, відстрочених податкових активів, негативного гудвілу та інших необоротних матеріальних активів.

1. Основні засоби – сукупність матеріально-речових цінностей (засобів праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері, а їх вартість переноситься конкретною працею, частинами в міру спрацювання на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг або витрат обігу при реалізації товарів.

В господарській діяльності підприємств до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

2. Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

3. Незавершені капітальні вкладення (капітальні інвестиції) – це вартість об’єктів, що перебувають у стадії будівництва (введення в експлуатацію), а після його завершення формують об’єкти основних засобів.

4. Довгострокові фінансові інвестиції – це цінні папери, облігації, внески майна до статутних фондів інших підприємств тощо.

При цьому з метою володіння об’єктами фінансових інвестицій підприємство відчужує майно (активи) у натуральній і вартісній формі із своєї господарської діяльності за фактичними витратами на їх формування (балансовою вартістю).

За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

5. Довгострокові активи в розрахунках – це майно, яке передано у власність інших суб’єктів власності з відстрочкою платежів на тривалий строк. Борги підприємству визначаються за домовленістю або визначеними нормами діючого законодавства. Вартість довгострокових активів за балансом підприємства визначається як сума фактичної вартості майна, можливого фінансового результату і відповідного платежу за користування активами на правах власника.

6. Відстрочені податкові активи – суми податків на прибуток, що підлягають відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

• тимчасових різниць між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

• перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

7. Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Негативний гудвіл може виникнути:

а) в процесі діяльності придбаного підприємства, що прогнозується з обчисленими збитками в майбутньому;

б) в процесі корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів;

в) у разі перевищення справедливої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю негативного гудвілу.

Основні засоби погашають свою первісну вартість шляхом віднесення зносу за затвердженими нормами (нормативний знос) на витрати виробництва й обігу (виробничі фонди) або за рахунок відповідних фондів (невиробничі основні засоби, які безпосередньо не забезпечують здійснювану господарську діяльність). Сума зносу через витрати виробництва та обігу включається в собівартість продукції і відповідно в ціну, а потім накопичується в спеціальному амортизаційному фонді та відшкодовується підприємству покупцями товарів.

Нормативний знос основних засобів визначається шляхом амортизаційних відрахувань.

Амортизація – систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу.

Амортизація основних засобів – це процес перенесення їх первісної вартості на вартість виготовленої продукції з метою її повного відшкодування.

Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних засобів та норм амортизації.

Балансова вартість – це сума, за якою об’єкт основних засобів включається до балансу після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку отримує підприємство в кінці строку експлуатації активу після вирахування витрат, пов’язаних з його вибуттям.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.

Затрати на технічний огляд, обслуговування і проведення ремонтів основних засобів формують безпосередньо собівартість виготовленої продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Для визначення прибутку підприємства з метою оподаткування витрати на поліпшення (крім технічного огляду, обслуговування і заміни) основних засобів, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у сумі, що не перевищує 5 % балансової їх вартості на початок календарного року формують валові витрати. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних засобів та переносять свою вартість на зменшення валових доходів через амортизаційні відрахування.

Витрати на поліпшення невиробничих основних засобів покриваються за рахунок спеціальних фондів, які створюються за рахунок власних коштів підприємства для їх експлуатації та утримання.