де сщ — вартість вироблених товарів, робіт і послуг на душу населення, грн.; Н — чисельність населення, осіб.

Зростання цін на товари і послуги за незмінної їх кількості спри­чиняє зменшення їх споживання однією людиною, якщо її доходи не зростають. За своїми функціональними особливостями ціни бувають поточні (змінні) ц'\ базові (постійні) ц . Розрахунок ВВП у поточних цінах називають номінальним ВВП. Він не дає точно­го уявлення про стан економіки, оскільки зростання сІ()ц' за ра­хунок цін ц' не свідчить про зростання національного багатства і добробуту людей. Щоб точніше відображати стан економіки, вартість обсягу вироблених в економіці товарів і послуг вимірю­ють у постійних або базових цінах ц, а розрахований у такий спосіб ВВП називають реальним ВВП.

Для розрахунку реального обсягу ВВП беруть базовий рік, потім вартість усіх товарів поточного року вимірюють у цінах базового року. Оскільки ціни є постійними, то величина реально­го ВВП може змінюватися лише за зміни обсягів виробництва то­варів і послуг ¿/(2- Отже, реальний ВВП — це сума вартості ви­роблених товарів і послуг у цінах базового року. Оскільки рівень задоволення матеріальних потреб на душу населення залежить від кількості вироблених товарів і послуг, реальний ВВП є точні­шим показником стану економіки і продуктивних сил, ніж номі­нальний ВВП.

На основі номінального і реального обсягів ВВП можна розра­хувати індекс цін ВВП:

Іц = и¹0,₁ц_{/и¹0,_хц. Чисельник цього виразу — номінальний ВВП, а знаменник — реальний ВВП. І номінальний і реальний обсяг ВВП можна роз­глядати як ціну (вартість) відповідного набору товарів, наприк­лад для однієї людини — "споживчий кошик". З допомогою індек­су ціни ВВП поточна ціна "споживчого кошика" порівнюється з базовою.

Використання індексу ціни ВВП дає змогу ділити номіналь­ний ВВП на дві частини: одна відображає кількість виробленої продукції <і(?, друга — ціни ц_х:

Ш\Ч\ = <Ш\ ціц-

286

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і реґіональний продукт Номінальний ВВП відображає грошову оцінку виробленої про­дукції, а реальний — кількість виробленої продукції, тобто обсяг виробництва, виміряний у постійних цінах. Індекс цін ВВП засв­ідчує зміну ціни одиниці продукції у звітному році стосовно ба­зового.

8.4. Розподіл регіонального продукту

У теорії формування регіональної економіки вихідним є поло­ження теорії мезо- і макроекономіки про рівність між валовим регіональним чи національним продуктом В і валовими регіональ­ними чи національними витратами В*. У системі регіональних рахунків вони характеризують головну тотожність руху чинників регіональної (національної) економіки і результатів їх функціо­нування: В = В*. Витрати В* виражають розподіл створеного продукту В між чинниками економіки К і Т пропорційно (сі, 1-й). їх максимальній віддачі в процесі виробництва. Внаслідок цього кожний з чинників економіки отримає частину продукту, яку він створив, а в процесі повторного виробництва знову створить мак­симально можливу частину. Отже, головну тотожність регіональ­них чи національних рахунків виражає рівняння: В - В* = 0. Так використовується весь створений продукт.

8.4.1. Головна тотожність регіональних і національних рахунків

Головна тотожність національних рахунків, представлена В — В* = 0, або В = В*, свідчить, що валовий випуск дорівнює валовим витратам. Залучені у виробництво праця і капітал от­римують власні граничні віддачі: праця — В_т = Тв_тї, капітал В_к = Кв ґ. Оскільки валовий випуск є сумою граничних віддач праці й капіталу, то формулу головної тотожності регіональних (національних) рахунків можна записати так:

в = в_т + в_к.

Сума В_т + В_к — валові витрати В*, тобто створений дохід В привласнюють пропорційно до їх граничних віддач праця В_т і капітал В_к.

-287