11	в. т	А ЧП
			В = аР(Т,К)
			Т, К ►

Рис. 8.7. Продуктивна й ефективна функції праці і капіталу

В = В_п + сІВ;

відшкодування витрат на оборотний капітал В_п: В_п - В— сІВ;

отримання доходу сІВ як суми створеного доходу зайня­тих працівників сіВ(Т) і залученого капіталу сІВ(К): сІВ = сіВ(Т)+ йВ(К).

Кожен зайнятий створює дохід сІВ_щ, а одиниця капіталу — сіВ_к. Усі зайняті Т створять дохід ТсіВ = сіВ(Т), а весь залучений капітал А" створить дохід КсІВ_к- сІВ(К):

% відшкодування витрат на оплату праці Т = Т_кц_т і на ос­новний капітал К ⁼К_пЦ_к;

Ч> отримання прибутку як частину приросту доходу П.

Основним аргументом для залучення праці й капіталу є намір отримати прибуток від одного зайнятого П і всіх зайнятих 777 , від одиниці капіталу вартістю 1 грн. П_к і всього капіталу — АУ7 та маси прибутку П:

П = ТП_т+КП_к.

З того випливає, що чим більше праці та капіталу затратити у виробництво, тим вищий дохід сІВ і прибуток П можна отрима- ти. Але виробнича функція стверджує, що збільшення праці та капіталу зменшує одиницю приросту доходу на одиницю приро- сту праці чи капіталу. Існує певний рівень, до якого можна збільшувати чисельність зайнятих Т і кількість капіталу К. 278 , —

Чисельність зайнятих Т — це рівень оплати праці Т = Т ц . Створений дохід повинен відшкодувати затрачену кількість праці у формі оплати праці Т_кц_т і принести прибуток П_т. Отже, збільшувати чисельність зайнятих можна, якщо сІВ(Т) > Т_кц . Тоді формула доходу, створеного працею, матиме вигляд: сіВ(Т) = ТсіВ_т + ТП_т.

Гранична чисельність зайнятих установиться за умови Т(сіВ) = Т_кц_т, ТП = 0. Звільнити частину працюючих потрібно за умови:

Т(сіВ) < Т_Лп.

Кількість залученого основного капіталу — це вартість основ­ного капіталу К - К_пц_к. Створений дохід повинен відшкодувати зношування капіталу у формі амортизаційних нарахувань А і при­нести прибуток 77^. Отже, збільшувати кількість капіталу мож­на, якщо сіВ(К) > К ц Гранична кількість капіталу встановить­ся за умови сіВ(К) = К сїВ_к. Зменшувати частину капіталу по­трібно за сІВ(К) < К сіВ_к

Величина і співвідношення проміжного споживання і доданої вартості відображає реальну продуктивну силу всіх задіяних чинників виробництва на підприємстві, регіоні і в країні. Не кіль­кість елементів продуктивних сил визначає економічний стан країни, а створений ними продукт, який забезпечує відтворення самого виробництва та задовольняє потреби населення, держа­ви, зовнішньої торгівлі тощо.

8.3.2. Додана вартість за галузями економіки реґіону

Обсяг і структуру доданої вартості визначають кількості зай­нятих і кількість залученого основного та оборотного капіталу загалом і за галузями. Кількість залученої праці і капіталу в еко­номіку можна використати, наприклад, узявши за основу дані статистичного щорічника України останнього року видання у вартісних показниках: Т - Т_кц_т — вартісна кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, К = К_пц_к — вартість основно­го капіталу, О = О_кц₀ — вартість оборотного капіталу, 7" = уГ_м — грошовий оборот, що повинен дорівнювати вартості випуску В = Оц, тобто В = Г або Оц - \>Г_и

Структура праці і капіталу та їх віддача. Тут важливо обґрун­тувати не стільки структуру праці і капіталу за регіонами і краї­ни загалом, скільки методологію і методику їх аналізу через мо­делювання продуктивної функції. Річ у тому, що вартісні показ­ники основних чинників регіональної і національної економік щорічно змінюються унаслідок зміни цін і змін у структурі зай­нятості, продукції тощо. Відносні показники залишаються більш стабільнішими.

Теорія виробничої функції стверджує, що чинники виробницт­ва (праця і капітал) завжди отримують створену ними граничну віддачу:

■=> частка валового випуску залученого капіталу СІВ:

<іВ = в Ж;

■=> частка валового випуску зайнятих працівників (1 — сі) В: (І _ сі)_В = в_тТ, де сі — коефіцієнт від нуля до одиниці, який визначає граничну віддачу капіталу і праці та їх граничну частину у створеному доході; в_к — гранична віддача одиниці залученого капіталу; в_іп — гранична віддача одного зайнятого.

Враховуючи взаємозв'язок залучених чинників виробництва з валовим випуском через їх граничну віддачу і розподіл створе­ного продукту за їх граничними частками, виробничу функцію можна записати:

В = Р(Т,К) = В' ТН К*. де В'— позитивний параметр, показник реального валового ви­пуску за певного рівня технології виробництва.

Така виробнича функція правильно відображає перетворення залучених ресурсів на кінцеву продукцію. Головним висновком є те, що валовий випуск залежить від маси залученого капіталу. Ще один висновок полягає в тому, що величина сі, яка має зна- чення від нуля до одиниці, коригує граничну віддачу кожного чинника. За зростання кількості капіталу К гранична віддача капіталу в зменшується, а гранична віддача зайнятих в_Іп — збіль- шується. За зростання зайнятості Т зменшується в_!П і зростає в_к. Зміна технології впливає на зростання граничної віддачі кожно- го чинника і валового випуску загалом. Граничну віддачу кож- 280 —

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і регіональний продукт ного з чинників можна записати за допомогою виробничої функції. Гранична віддача праці в :

в_т = (і - сі)В/Г. Гранична віддача капіталу в :

в„ = с/В/К.

Розрахунки наведених показників на основі офіційної україн­ської статистики свідчать, що в економіці України на початку XXI ст. відчутна велика насиченість основного капіталу — 0,86К у вартісному виразі — 998 млрд. грн., або 47523 грн. на одного зайнятого (к = 998 млрд. грн./ 21 млн. осіб). Це трохи посилює продуктивну віддачу одного зайнятого (в=/(к )), але збільшує фондомісткість одиниці продукції (к -1/в), що впливає на змен­шення граничної віддачі одиниці основного задіяного капіталу. Тому на 1 грн. заробітної платні в економіці отримано лише 0,19 грн. валового випуску, в промисловості — 0,15, у сільсько­му господарстві — 0,03, будівництві — 0,07, у сфері послуг — 0,26, віддача основного капіталу трохи більша: на одиницю капі­талу вартістю в одну гривню отримано в економіці 0,42 грн., у промисловості — 0,65, у сільському господарстві — 0,45, будів­ництві - 0,83, у сфері послуг — 0,03 грн. Показники граничної віддачі праці та капіталу підтверджують теорію виробничої функції, що збільшення капіталу збільшує граничну віддачу ка­піталу, і навпаки. Дані засвідчують низький коефіцієнт оборот­ності оборотного капіталу в 1 грн. — протягом року 1,15 разу, тобто 1 оборот тривав 313 днів.

Додана вартість за регіонами. Структура доданої вартості і валового національного продукту (ВНП) за галузями характе­ризує їх продуктивну функцію, здатність виробляти. Додану вартість, ВНП створюють дві сфери економіки: виробнича (про­мисловість, сільське господарство, будівництво) і сфера послуг (торгівля, освіта, побутове обслуговування). Визначальною є сфера виробництва товарів, яка забезпечує матеріальну основу розвитку сфери послуг. Чим більше розвиваються продуктивні сили у сфері виробництва, тим більше матеріальних можливо­стей можна залучити у сферу послуг. У структурі ВВП України виробництво товарів становить 47,7 % , виробництво послуг —

-281