- •5. Первинне та похідне виникнення держави
- •7. Правове регулювання та його особливості
- •17 Інституалізація державної влади та механізм держави
- •25 . Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •26. Система права та її компоненти
- •27. Поняття галузі права та їх класифікація
- •29.Форми систематизації законодавства
- •30.Поняття та ознаки правовідносин
- •31.Поняття правосвідомості та її структура
- •32.Правова культура та її рівні
- •38) Правосуб'єктність (праводієздатність) — це здатність бути суб'єктом права.
- •41.Поняття та зміст суб’єктивного права.
- •56Предметна дія правової норми
- •73. Соціальна цінність права
- •74. Особистісна цінність права
- •75. Право як цінність культури і цивілізації
- •76. Верховенство права у системі правових цінностей ( не повністю!! не знайшла)
- •81 Обєктивно протиправна поведінка
- •84 Поняття та основні вимоги законності
- •88. Атрибути та ознаки держави
- •92 Зміст поняття форма держави
- •94.Статика та динаміка держави
- •103. Соціальна держава, її ознаки та функції
- •104. Правова держава та верховенство права
32.Правова культура та її рівні
Правова культура є частиною загальної культури і зумовлена соціальним, духовним, політичним, економічним ладом суспільства. Підкреслимо, що правова культура включає тільки прогресивні, соціально корисні та цінні правові явища. У свою чергу правова культура також є цінністю, оскільки дозволяє людям користуватися благами свободи і справедливості, служить забезпеченню правопорядку, вищих інтересів суспільства і держави.
Залежно від носія правової культури розрізняють: 1) правову культуру особистості; 2) правову культуру професійної групи; 3) правову культуру суспільства
Правова культура особистості — це якісний правовий стан особистості, що включає знання і розуміння індивідом права, повагу до нього, а також його дії відповідно до нього.
Структура правової культури особистості:
ідеологічний елемент — знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного нормативно-правового акта, сферу його дії; уміння особи використовувати в практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої суб'єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки. Правова культура особистості виявляється в підготовленості до сприйняття прогресивних, цивілізованих правових ідей і законів, в уміннях і навиках користуватися правом, а також в оцінці власних знань права. З цих позицій культура особистості характеризується наявністю правових культурних орієнтації; психологічний елемент — повага до права, заснована на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага повинна мати місце навіть у разі несхвалення індивідом окремих правових розпоряджень; поведінковий елемент — переконання в необхідності діяти відповідно до розпоряджень правових норм, уміння користуватися юридичним інструментарієм, висока правова активність особи, яка виявляється в сприянні реалізації права іншими суб'єктами і в протидії правопорушенням. У цьому плані правова культура — це результат творчої культурної діяльності індивіда у сфері прав
Структура правової культури суспільства складається з наступних елементів:право як вираз загальнолюдських і національних цінностей — свободи, справедливості, природних прав людини, демократії, — а також механізмів їх закріплення і реалізації; культура правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних і недержавних органів і посадовців, тобто ефективна, відповідна правовим цінностям та ідеалам діяльність з видання, тлумачення і реалізації правових приписів;
високий рівень суспільної правосвідомості, для якої характерні правова інформованість населення, повага до права і закону, наявність стійких установок на правомірну поведінку;
правомірність як відповідність явищ соціального життя вимогам, що містяться в нормах і принципах права. Правомірність як стан суспільного життя тісно пов'язана з правовою активністю індивідів. При реалізації правових норм суб'єкти діють ініціативно, прагнучи здійснювати правові приписи якомога ефективніше, принести максимум користі суспільству, досягти поставлених перед собою цілей, не порушуючи прав інших людей. Правова активність може виявлятися в різних сферах суспільного життя.
37)
Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями:
• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;
• набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.
Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Види суб'єктів правовідносин:
індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
- іноземні громадяни;
- особи без громадянства (апатриди);
— особи з подвійним громадянством (біпатриди);