5. Первинне та похідне виникнення держави

Первинне походження держави – це форма генезису держави, яка характеризується переходом від організації влади первісного суспільства до організації державної влади.

Сюди можна віднести наступні теорії походження держави: патріархальну, теологічну, договірну, марксистську, іригаційну, мусульманську та ін.

Вторинне походження держави – це форма генезису держави, яка передбачає формування нової держави шляхом виходу адміністративно-територіальних одиниць зі складу держави та їх подальшого перетворення в самостійні держави. Прикладом цього є теорія самовизначення націй. Є два шляхи вторинного походження держави:

1) добровільний;

2) примусовий (насильницький).

Олігархічна теорія походження держави передбачає, що поява держави обумовлена появою власності, яка спричинила майнову нерівність. Утой же час економічно могутні класи для збереження своєї економічної влади створюють державу, щоб зберегти своє панування. Цим вона схожа до марксистської теорії.

Згідно з теорією Арістотеля, можливі шість форм державного устрою: три правильні та три неправильні. До правильних мислитель відносив ті, які мали на меті загальне благо. За певних умов кожна правильна форма може перетворитися на свій антипод.

Цікавим є вчення римського оратора та вченого Ціцерона, який виокрем¬лював залежно від кількості правителів три прості та одну змішану форму держави.

Протягом історичного розвитку категорія «форма держави» зазнала пе¬вних змін. В сучасній науці під формою держави розуміється організація державної влади, що виражається у формі правління, державного устрою, політичного (державного) режиму.

Неолітична революція та пожодження держави . Первісне суспільство багато тисячоліть практично не змінювалося. Найсуттєвіші зміни починають відбуватися в період неолітичної революції (від неоліт — новий кам'яний вік). У цю епоху відбувається якісний переворот у всіх сферах життя людства від привласнюючого до відтворюючого господарства, тобто від полювання, рибальства і збирання до землеробства, скотарства і металообробки, керамічного виробництва. Цей перехід зайняв кілька тисячоліть.

Держава як нова організаційна форма життя суспільства виникає внаслідок неолітичної революції, переходу людства до відтворюючої економіки, тобто у процесі зміни матеріальних умов життя суспільства, становлення його нових організаційних форм. Первісна держава виникає, щоб організаційно забезпечити функціонування відтворюючої економіки, нових форм трудової діяльності.

6. ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ ТА ЇХ РІЗНОВИДИ

Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:

— соціальні;

— технічні.

Технічні норми регулюють діяльність людини, пов'язану з використанням природних ресурсів (норми витрати палива, електроенергії, води та ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним,

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру.

Ознаки соціальних норм:

1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;

2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;

3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;

4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.

Види соціальних норм за сферами дії:

— економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;

- політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;

• релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;

• екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:

• норми моралі;

• норми-звичаї;

• норми права;

• корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами.

Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.