94.Статика та динаміка держави

Досить чітко здійснено розмежування проблеми статики та динаміки сучасної держави. При цьому статика сучасної держави характеризує держав- но-організоване суспільство, соціальне призначення і устрій держави, її якісні характеристики як політичної, територіальної і структурної організації суспільства, форми держави. На відміну від цього динаміка сучасної держави – це показник того, як держава діє, змінюється, розвивається, виконує своє соціальне призначення. Тобто статичними властивостями сучасної держави виступають ознаки, сутність та форма держави, а до динамічних належать функції держави, їх предметний зміст і способи їх реалізації, державний режим.

Механізм держави в статиці – це сукупність органів, що здійснюють управління суспільством, реалізують основні напрямки державної діяльності[8с.38]. Виходячи з цього механізм держави складають законодавчі, виконавчі, судові та інші органи, а також "силові структури", які в разі необхідності застосовують заходи примусу (армія, міліція, внутрішні війська, місця затримання і ін.

97)

Функції держави — це основні напрями і сторони ді­яльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними підстава­ми.

1. залежно від принципу розподілу влади розрізняють законодавчу, виконавчо-розпорядчу, судову, контрольно-наглядову функції;

2. залежно від тривалості дії розрізняють постійні татимчасові функції держави;

3. залежно від значення розрізняють головні та друго­рядні функції держави;

4. залежно від сфери прикладання розрізняють вну­трішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

1. економічна функція (формування та виконання бю­джету, складання та виконання програм економічногорозвитку, фінансування ряду галузей, забезпечення свобо­ ди конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє керівництво державним сектором економіки);

2. правозахисна функція, або функція захисту прав ісвобод людини та громадянина (конституційне закріп­лення особистих, політичних і соціальних прав людини,

діяльність державних органів, що захищають права люди­ни та громадянина);

3. соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у створенні матеріальних благ — діти, інваліди, люди похилого віку);

4. фіскальна функція (стягування податків і мита, ви­явлення та облік доходів виробників матеріальних та духов­них благ, контроль за правильністю стягування податків та розподілу податкових коштів);

5. правоохоронна функція, або функція охорони пра­вопорядку (забезпечення точного і повного здійсненняправових розпоряджень всіма учасниками правових відно­ син усередині держави, залучення до юридичної відповіда­льності правопорушників);

6. природоохоронна, або інакше — екологічна функція(регулювання процесу використання природних ресурсів,збереження та відновлення природного середовища існу­ вання людини).

7. культурна (духовна) функція (організація науки таосвіти, забезпечення збереження культурної спадщини ідоступу громадян до неї);

8. інформаційна функція (організація та забезпеченнясистеми отримання, використання, розповсюдження і збе­рігання інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

1. функція забезпечення безпеки держави (захист кра­їни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтере­сів від деструктивних дій усередині країни);

2. функція міжнародної співпраці та інтеграції досвітової спільноти (спільна діяльність держав у політич­ній, економічній, культурній, спортивній та інших сферах, членство та співпраця в межах міжнародних і регіональних організацій).

У сучасному світі, коли суспільне життя все більше ін­тернаціоналізується, грань між зовнішніми та внутрішніми функціями поступово зникає. Практично кожна з функцій держави має як внутрішню, так і зовнішню сторони. Тому ряд учених (наприклад, російський учений Л. І. Спіридонов) висувають ідею про існування всього лише однієї — гене­ральної функції держави, зміст якої полягає в забезпечен­ні нормального функціонування громадянського суспіль ства. Генеральна функція розпадається на підфункції: економічну, екологічну тощо.

Проблеми, що постали перед людством у XX ст., зумо­вили виникнення глобальних функцій, для здійснення яких необхідне об'єднання зусиль всіх держав. Найбільшою мірою глобалізація торкнулася екологічної функції, функ­ції захисту й охорони прав і свобод особи, функції під­тримання світового порядку.

98)

Функції держави — це основні напрями і сторони ді­яльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.

Державна політика — відносно стабільна, організована та цілеспрямована діяльність органів державної влади стосовно певного питання чи комплексу питань, яка здійснюється ними безпосередньо чи опосередковано і впливає на життя суспільства Також визначається як «напрям дій, регуляторних заходів, законів, бюджетних пріоритетів стосовно певної теми, що здійснюється державним органом чи його представниками».[

«Державна політика» чи «публічна політика»?

В Україні поняття «державної політики» в дев’яностих роках отримало нове значення під впливом англомовних джерел, тому часто його можна зустріти у вигляді словосполучення «публічна політика» (англ. public policy). Окремі дослідники вважають поняття «державна політика» і «публічна політика» різними, наголошуючи на більшій демократичності поняття «публічна політика»

Оскільки поза науковими колами словом «політика» прийнято називати водночас і набір заходів для втілення певної державної мети, і політичну боротьбу за голоси виборців та державні посади, науковці пропонують називати ці явища окремими термінами «державна політика» та «політична конкуренція» [4] відповідно.

Державна політика втілюється за допомогою законів.

100

Функції держави здійснюються у визначених формах і визначених методах. Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів володарювання. Через право держава проводить у життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні задачі. В одних випадках держава видає юридичні норми, в інші - організує їхнє виконання, у третіх - забезпечує, охороняє їх. У залежності від цього і розрізняють три основні форми здійснення функцій: 1. Правотворча - державна діяльність, що виражається в розробці і прийнятті юридичних норм, у яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, що встановлюють нові норми, чи змінюють скасовують старі. 2. Правовиконавча - державна діяльність, що виражається у вживання заходів по виконанню норм права. Вона складається головним чином у виданні владних індивідуальних актів, тобто актів, розрахованих тільки на даний, індивідуальний випадок (наприклад, видання разового планового акта по будівництву, призначення громадянина на посаду.) 3. Правозабезпечувальна (правоохоронна) - державна діяльність, що виражається головним чином у контролі і нагляді за дотриманням і виконанням норм , а також у застосування примусових мір до їхніх порушників. У процесі здійснення даної функції зважуються юридичні справи, зв'язані з застосуванням юридичних санкцій, суперечками між окремими особами і т.д. Методи здійснення функцій можна розділити на правові і неправові (організаційні). Правовий метод реалізується за допомогою трьох вищезгаданих форм, а з числа неправових варто виділити: економічні (дотації, держзамовлення, кредитування, регулювання цін і ін.); політичні (узгодження позицій різних політичних плинів, міжнародні переговори й ін.); ідеологічні (звертання до населення, заклики і т.д.); власне організаційні (планування, програмування, контроль і ін.). Важливо, що неправові методи нерідко реалізуються через правове регулювання (напр., твердження плану наказом, нормативне закріплення цін і т.д.).