29.Форми систематизації законодавства

Систематизація — це діяльність, спрямована на впо­рядкування нормативно-правових актів, узгодження їх у певну систему.

Необхідність систематизації зумовлена тим, що постій­но йде процес видання нових нормативно-правових актів, з часом деякі акти фактично втрачають силу, застарівають, накопичуються суперечності між юридичними розпоря­дженнями.

Розрізняють такі види систематизації нормативно-пра^ вових актів:

1) облік нормативно-правових актів є збором держав­ними органами і неофіційними організаціями чинних нор­мативних актів, їх обробкою і розташуванням за певною системою, що забезпечує пошук необхідної правової інфор­мації в масиві актів, узятих на облік. Облік здійснюється практично всіма державними органами і юридичними осо­бами для задоволення власних потреб у правовій інформа­ції або в комерційних цілях для забезпечення правовою інформацією інших суб'єктів.

Сукупність нормативних актів, узятих на облік, складає інформаційний фонд, у якому нормативні акти зберігаються в певному порядку. Для швидкого знаходження нормативно-правового розпорядження, прийнятого з того або іншого питання (темі), створюються інформаційно-пошукові систе­ми. В Україні існує ІПС «Законодавство України» на офіцій­ному веб-сайті Верховної Ради України, а також неофіційні пошукові системи «Юрист+», «Ліга-Закон» тощо.

Крім самостійного значення, облік нормативно-правових актів є підготовчою стадією для інших видів систематиза­ції;

2) інкорпорація — це об'єднання нормативно-правових актів без їх зміни в збірку за певною ознакою.

Різновиди інкорпорації за суб'єктом здійснення: офіцій­на інкорпорація — здійснюється державним органом; нео­фіційна інкорпорація — здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, окремими фахівця­ми. Прикладами офіційної інкорпорації є «Відомості Верхо­вної Ради України», «Офіційний вісник України».

Різновиди інкорпорації за критерієм відбору норматив­но-правового матеріалу: хронологічна — нормативно-пра­вові акти збираються за часом їх видання або набрання сили («Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України»); предметна — нормативно-правові акти систе­матизувалися за галузями або інститутами права, сферами державної діяльності (наприклад, такими є тематичні бю­летені Міністерства юстиції України).

Різновиди інкорпорації за обсягом охоплюваного нор­мативно-правового матеріалу: генеральна — до збірки включаються всі нормативно-правові акти суб'єкта право­творчості (наприклад, багатотомне видання «Закони Укра­їни»); часткова — в збірку включаються нормативно-пра­вові акти у певній сфері правового регулювання (наприклад, збірки, присвячені правовому регулюванню нотаріату, банкам і банківській діяльності, правовому становищу не­повнолітніх в Україні);

3) консолідація — ухвалення укрупненого уніфіковано­го акта на основі об'єднання норм розрізнених актів. При цьому нові норми не створюються, всього лише усуваються повтори, виправляється застаріла термінологія. Особли­вість консолідації полягає в тому, що вона містить у собі деякі риси кодифікації та інкорпорації. Консолідований акт є зведеним нормативно-правовим актом, що формально

зближує його з кодифікованим; а той факт, що він по суті не вносить нічого нового в регулювання суспільних відно­син, ріднить його з інкорпорацією. Ця форма систематиза­ції з успіхом застосовується в англомовних країнах (Звід законів США) і деяких країнах СНД (у Російській Федера­ції виданий Звід законів);

Різновидами консолідації є використовувані у США компіляція та ревізія. Компіляція полягає в тому, що нор­мативні акти публікуються в хронологічному порядку, при цьому виключаються частини актів, що втратили чинність, і вносяться частини актів, які замінені пізнішими рішен­нями законодавчого органу.

Ревізія полягає в тому, що нормативні акти та їхні ча­стини приводяться в логічний порядок за предметною озна­кою, виключаються положення, що фактично втратили силу, скорочується множинність актів, поліпшується їх граматична структура. Результати ревізії законодавства підлягають затвердженню законодавчим органом або як самостійний закон, або шляхом прийняття закону, що схва­лює документ, що висловлює зміст ревізії законодавства;

4) кодифікація — створення нового логічно цілісного нормативно-правового акта (кодексу, основ) на основі ста­рих актів, з частковою або повною зміною їхнього змісту, усуненням прогалин і суперечностей. Кодифікація — один з прийомів правотворчості і як такий може здійснюватися тільки державою.

Різновиди кодифікації за обсягом охоплюваного норма­тивно-правового матеріалу:

загальна — утворення зведеного акта по всіх галузях законодавства («кодекс кодексів»). Наприклад, такий ха­рактер мав Звід законів Російської імперії; галузева — об'єднання правових норм тієї або іншої галузі — Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України; міжгалузева (комплексна) — об'єднання правових норм різних галузей права, що регулюють суспільні відно­сини у певній сфері, наприклад, Повітряний кодекс Укра­їни, Кодекс торговельного мореплавства України; спеціальна (внутрішньогалузева) — об'єднання пра­вових норм окремого інституту або підгалузі права (при­кладом є Водний кодекс України, Кодекс України пронадра, Лісовий кодекс України).

Співвідношення різних видів систематизації за глиби­ною «вторгнення» у нормативно-правовий матеріал є таким: облік нормативно-правових актів та інкорпорація не вно­сять змін у текст і зміст нормативно-правових актів, кон­солідація вносить зміни в текст нормативно-правового акта, не змінюючи змісту норм і не створюючи нових норм права, а кодифікація є різновидом правотворчості