11.Аналіз структури розміщення оборотних коштів. Оцінка використання оборотних коштів за видами

Оборотний капітал — наймобільніший капітал, який постійно перебуває в обороті, і чим швидше він обертається, тим більше приносить прибутку.

Для поглиблення також вивчають і окремі групи оборотного капіталу, які найбільше впливають на платоспроможність і фінансову стійкість: виробничі запаси, дебіторську заборго­ваність, грошові кошти. (2 розділ балансу)

За даними таблиці доходять висновку про поліпшення чи погіршення структури оборотного капіталу (про поліпшення свідчить зменшення частки виробничих запасів, збільшення грошових коштів і навіть за певних умов дебіторської забор­гованості).

Так, збільшення частки виробничих запасів може означати їхнє нагромадження під дією наявності неліквідів, свідомого нагромадження в зв'язку з перебоями у постачанні, розши­ренням виробництва, зміною спеціалізації тощо. Наслідки — втрата якості сировини, підвищення собівартості продукції, відволікання коштів з обороту, збитки.

Зменшення частки вкладень у виробничі запаси і незавер­шене виробництво може призвести до дефіциту окремих видів сировини і матеріалів, перебоїв у виробничому процесі, недовантаження виробничих потужностей, спаду ви­робництва і реалізації, збитків. Тому для забезпечення нор­мального функціонування виробництва для кожного підприємства існує оптимальна структура оборотних активів, про що йтиметься далі.

Одним із основних складників оборотного капіталу є ви­робничі запаси, які, в свою чергу, включають: сировину і ма­теріали, пальне, запасні частини, насіннєвий та садивний ма­теріали, мінеральні добрива, корми та інші запаси.

Рівень запасів на кожному підприємстві різний. Значна частка дебіторської заборгованості в складі поточ­них активів визначає її особливе місце в аналізі оборотних активів. Дебіторська заборгованість — це своєрідна іммо­білізація робочого капіталу, яка в будь-який час, а особливо в період інфляції невигідна для бізнесу.

Різке скорочення дебіторської заборгованості може настати в результаті негативних взаємовідносин з клієнтами: зменшен­ням продажу в кредит, втратою споживачів продукції тощо

Досвід свідчить, що чим довший термін розрахунків за продукцію (роботи і послуги), тим менша вірогідність одер­жання заборгованості.

Одним із етапів аналізу дебіторської заборгованості є зіставлення її з кредиторською заборгованістю. Причому значне перевищення дебіторської заборгованості становить загрозу фінансовій стійкості підприємства і спричиняє необхідність залучення додаткових джерел фінансування активів. Значне перевищен­ня кредиторської заборгованості над дебіторською призво­дить до неплатоспроможності підприємства. Одна з головних умов роботи підприємства в ринкових умовах — безперервний рух грошових коштів, який має за­безпечити функціонування основної діяльності, оплату зо­бов'язань, здійснити соціальний захист працівників.

Своєрідним показником виникнення фінансових труд­нощів є тенденція скорочення частки грошових коштів у складі поточних активів при збільшенні обсягів поточних зобов'язань.

Для оцінки достатності грошових коштів визначають три­валість періоду обороту:Т=(30/(60,90)*СЗГ)/Ор , де Т-тривалість облроту ГК в днях; Ор- величина обсягу реалізації продукції; СЗГ- середні залишки грошових коштів

Для оцінки обіговості обо­ротного капіталу використовують такі показники:

1. коефіцієнт оборотності оборотних засобів (активів);тривалість одного обороту оборотних засобів (активів); коефіцієнт закріплення оборотних активів: Кзоз=Оо/Ор ,де

Оо - величина оборотних засобів; Кзоз – коеф закріплення оборотності засобів ;Коефіцієнт закріплення показує величину оборотних за­собів (активів) на 1 грн. реалізованої продукції. Показники оборотності можна розраховувати за всіма обо­ротними активами, групами і видами.

На відхилення тривалості обороту в днях впливають два фактори першого порядку: зміни середніх залишків та зміни в обсязі реалізації. Тривалість обороту збільшується в результаті перевищення темпів зростання залишків оборотних коштів над темпами обсягів реалізації.

Прискорення оборотності капіталу сприяє зменшенню по­треби в оборотному капіталі, а зменшення обігу оборотних активів потребує залучення додаткових коштів