2 2. Сутність платоспроможності підприємства та її значення для оцінки його фінансового стану.

Вітчизняна школа називає платоспроможністю здатність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають визначені терміни сплати.

Згадаємо, як це корелює з фінансовою стійкістю підприємства – певним станом рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Фінансово стійким підприємством вважається таке, яке переважно за рахунок власних джерел покриває кошти, що вкладені в активи; не має невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і сплачує по своїх зобов’язаннях у визначений термін.

23. Основні показники платоспроможності підприємства

Платоспроможність – здатність підприємства виконувати свої зобов’язання.

Основні показники платоспроможності:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття, загальна ліквідність) – характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Норматив – збільшення, має бути >1, при коефіцієнті <1 підприємство має неліквідний баланс, при коефіцієнті від 1 до 1,5 – підприємство своєчасно ліквідовує поточні борги.

К =

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності – показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів, відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Норматив – збільшення, має бути >1, у міжнародній практиці = 0,7 – 0,8.

К =

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності – характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Норматив – збільшення, має бути від 0,2 – 0,35 (>0,2).

К =

4) Співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості – характеризує здатність розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення – менше 1.

К =

5) Чистий оборотний (робочий) капітал, ВОК - розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Норматив – збільшення, >0.

ВОК = Ф.1.р.260 – р.620

6) Коефіцієнт автономії (платоспроможності) – норматив >0,5.

К =

7) Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності – використовують для прогнозу зміни платоспроможності підприємства.

24. Фінансово-економічна оцінки інвестиційних проектів

Інвестиції — це протяжний у часі процес, тому при аналізі інвестиційних проектів необхідно враховувати:

-привабливість проектів у порівнянні з альтернативними можливостями вкладення коштів

-ризикованість проектів

-тимчасову вартість грошей, тому що із часом гроші змінюють свою цінність.

Основний принцип, на якому базується метод оцінки інвестиційних проектів оцінює майбутні надходження грошових засобів в умовах теперішнього часу за рахунок дисконтування кожного з надходжень грошових засобів до його теперішньої вартості.

Існує два підходи до оцінки програми капіталовкладень:

• Без використання принципу дисконтного грошового потоку (DCF);

• Із застосуванням принципу дисконтного грошового потоку (DCF).

Тут, оскільки розглядається вартість інвестиційних проектів, доцільно згадати те, як їх прибутковість співвідноситься з вартістю капіталу фірми.

Якщо компанія буде збільшувати капітал, намагаючись водночас підтримати певну його структуру, а саме співвідношення між боргом, привілейованими акціями та власним капіталом, то певний час вартість кожного додатково отриманого долара буде дорівнювати граничній вартості капіталу - MCC. Однак настає момент, коли WACC все ж таки починає зростати.

Цей момент настає тоді, коли разом із збільшенням капіталу в цілому за умов підтримання його структури, фірма вичерпує можливості зростання нерозподіленого прибутку, оскільки на відміну від інших джерел, використання саме цього обмежується фактичною прибутковістю виробництва. Отже тому, що вартість акцій нового випуску вища за вартість нерозподілених прибутків, гранична вартість капіталу починає зростати.

Це і є точкою розриву нерозподілених прибутків (break-even point).

На графіку MCC буде стільки точок розриву, скільки разів буде спостерігатися підвищення вартості одного з компонентів капіталу. Кожен раз BP визначається відношенням валової суми даного типу капіталу {меншої вартості}до його долі у структурі капіталу.

Прибутковість інвестиційних проектів, напроти, буде зростати більш високими темпами (звичайно, це відносно), що означає, що серед всього портфелю проектів знайдеться незначна кількість таких, що їх прибутковість буде вищою за поточну вартість капіталу. Саме з цієї точки усі наступні проекти можуть бути прийняті.

Розглядати ті, що мають прибутковість меншу за WACC немає сенсу, оскільки зрозуміло, що їх впровадження призведе до втрат навіть за умов отримання бухгалтерського прибутку.

25. Інвестиції — це протяжний у часі процес, тому при аналізі інвестиційних проектів необхідно враховувати:

-привабливість проектів у порівнянні з альтернативними можливостями вкладення коштів

-ризикованість проектів

-тимчасову вартість грошей, тому що із часом гроші змінюють свою цінність.

Методи аналізу інвестиційних проектів :

Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку. базується на розрахунку відносини середньої за період життя проекту чистого бухгалтерського прибутку й середньої величини інвестицій (витрати основних й оборотних коштів) у проект. Вибирається проект із найбільшою середньою нормою прибутку.

Метод розрахунку періоду окупності проекту (РBР — Pay-back period).

Обчислюється кількість років, необхідних для повного відшкодування первісних витрат. Проект із найменшим строком окупності вибирається. Застосовується також дисконтний метод окупності проекту — визначається строк, через який дисконтовані грошові потоки доходів зрівняються з дисконтованими грошовими потоками витрат.

Метод чистої дійсної (поточної, теперішньої) вартості (NPV — Net Present Value).

де P_t – чистий грошовий потік за період t; I_t – інвестиції за період t; nr – номінальна ставка дисконтування, n – кількість періодів. Коефіцієнт дисконтування при цьому приймається рівним середньої вартості капіталу. Проект схвалюється, якщо чиста дійсна вартість проекту більше нуля.

Метод внутрішньої норми рентабельності (IRR — Internal Rate of Return).

ставка прибутковості, при якій дійсна вартість надходжень дорівнює дійсної вартості витрат, тобто чиста дійсна вартість проекту дорівнює нулю. Схвалюються проекти із внутрішньою нормою рентабельності, що перевищує середню вартість капіталу

де А - величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна,

В - величина ставки дисконту, при якій NPV негативна,

а - величина NPV при ставці дисконту рівної А,

b - величина NPV при ставці дисконту рівної В.

Чистий потік грошових доходів NCF – це різниця між очікуваними надходженнями від проекту за певний період і видатками по проекту. Кількісно визначається як сума чистого прибутку по проекту та загальною сумою амортизаційних відрахувань.

Індекс прибутковості інвестицій свідчить про те, який дохід за проектом припадає на одиницю загальних витрат (інвестованого капіталу та поточних експлуатаційних витрат).

Проект отримає позитивну оцінку, якщо РІ ≥ 1. Він характеризує, який рівень генерованих проектом доходів. Його доцільно використовувати для ранжирування наявних варіантів вкладення засобів в умовах обмеженого обсягу інвестиційних ресурсів.

Період окупності проекту ( PBP) - це мінімальна кількість років реалізації проекту, при якій чистий прибуток перевищуватиме обсяг інвестованого капіталу.

За умов, що чисті вигоди за інвестиційним проектом не змінюються в часі, термін окупності обчислюється за рівнянням: