ТЕМА: Форми туризму.1.
1. Міжнародний туризм.
1.1.Міжнародна співпраця у галузі туризму.
2. Внутрішній туризм.
3.Сезонний туризм.
4. Короткочасний і тривалий туризм
5. Організований і самодіяльний туризм
6. Комерційний і соціальний туризм
1. Міжнародний туризм (іntеrnаtіоnаl tоurіsm) – поїздки з туристичними цілями за межі країни постійного місця проживання.
Однією з особливостей міжнародного туризму є його економічний характер, що виявляється через вплив на платіжний баланс країни.
Існують дві форми міжнародного туризму – іноземний (в’їзний) і зарубіжний (виїзний), які різняться за напрямками туристського потоку. Той самий турист може бути класифікований як іноземний і зарубіжний одночасно залежно від того, стосовно якої країни описується його поїздка. Розрізняють країну походження туриста, тобто країну, яку він залишає з метою подорожі, і країну призначення, тобто країну, до якої подорожує.
Статистика міжнародного туризму складається з двох основних розділів: статистика туристських потоків і статистика туристичних доходів і витрат. Для кожного з них ВТО розробила перелік основних показників, інформативних і таких, що відносно легко вимірюються. Туристський потік – форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція (наприклад, туристична привабливість чи атрактивність), і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів. Однак абсолютні показники туристських потоків не дають підстав судити про туристську активність тої чи іншої країни, оскільки вони залежать від загальної кількості населення. Тому для оцінки інтенсивності туристичних обмінів кількість прибуттів розраховується на 100 осіб населення, тобто виражається як відносна величина. За даними ВТО, у світі на 100 осіб припадає в середньому 10 поїздок. (У Центр. Африці – 0.5 прибуттів на 100 осіб, Пд. і Зх Європа – 60 прибуттів на 100 осіб).
Отож, найважливішим показником туристських потоків є кількість прибуттів (аrrіvаls), адже він характеризує туристичний рух та тривалість перебування.
Під кількістю прибуттів (вибуттів) розуміють кількість зареєстрованих туристів, що прибули (чи вибули) в ту чи іншу країну, за певний проміжок часу, зазвичай за календарний рік.
Оскільки турист протягом року може відвідувати декілька країн і навіть під час однієї поїздки побувати у різних державах, то фактична чисельність туристів є меншою ніж кількість прибуттів.
Тривалість перебування визначається в ночівлях для туристів та годинах для відвідувачів. Тривалість перебування всіх туристів у країні протягом певного періоду (загальна кількість ночівель) розраховують як добуток кількості туристичних прибуттів на середню тривалість перебування одного туриста в країні за формулою
Т= V • D, де Т – кількість туро-днів; V – кількість туристів;
D – середня тривалість перебування одного туриста в країні.
Залежно від тривалості перебування (кількості ночівель) розрізняють такі поїздки:
короткотривалі (1-3 ночівлі, уїк-ендові тури);
короткотривалі (4-7 ночівель), що передбачають поїздки з різними мотивами;
середньотривалі (8-29 ночівель) – відпустка та відпочинок;
довготривалі (29-91 ночівля та 92-365).
Статистичні відомості про прибуття групуються за метою подорожі, видами транспорту, що використовується, місцями заїздів, регіонами та країнами походження туристів.
Для сучасного міжнародного туризму характерна значна просторова нерівномірність. У загальному вигляді вона відображає різні соціально-економічні рівні країн світу: на розвинені країни припадає 57% туринських прибуттів, на країна, що розвиваються - 30%, на країни транзитивної економіки – 13%. Враховуючи подібну регіональну структуру туристських прибуттів і доходів виокремлюють 6 туристичних макрорівнів світу:
1. Європейський (416,4 млн. прибуттів у 2004р. – країни Зх. Європи та Ізраїль, Кіпр, Туреччина);
2. Американський (Пн, Пд., Центр. Америки та о-ви Карибського басейну, 125.8 млн. прибуттів);
3. Азіатсько-Тихоокеанський (Сх, Пд-Сх Азія, Австралія та Океанія);
4. Африканський ( країни Африки, крім Єгипту та Лівії);
5. Південноазіатський
6. Близькосхідний – к-ни Зх, Пд.-Зх. Азії, Єгипет, Лівія.
Для всіх характерна поступова динаміка розвитку, але неоднакові темпи. Головним туристичним макрорегіоном є Європа. Другу позицію посідає Азіатсько-Тихоокеанський, який починаючи з 2002р., випереджає Американський. Нині цей регіон характеризується не лише унікальними рекреаційними ресурсами а й екзотикою та найвищим рівнем сервісу за менших витраті цін ніж у Європі та Америці. Третє місце – Американський макрорегіон.
Загалом усі туристичні прибуття фіксують на 3 основних рівнях: на
кордоні, у готелях та інших місцях розміщення, у колективних туристичних закладах (не враховуючи поселення у приватному секторі).
Усі показники вимірювання прибуттів у міжнародному туризмі поділяють на такі категорії:
TF - прибуття міжнародних туристів, що обліковуються на кордоні (за винятком одноденних відвідувачів);
VF - прибуття міжнародних відвідувачів, що обліковуються на кордоні (враховуючи туристів та одноденних відвідувачів);
TCE - прибуття міжнародних туристів, що обліковують в колективних туристичних закладах;
THS - прибуття міжнародних туристів, що обліковують в готелях і подібних закладах.
В Україні Рекомендації ВТО зі статистики туризму застосовуються з 1997 року, а у 2003р. набули офіційного статусу: Держтурадміністрація України і Держкомстат України затвердили спільним наказом від 12.11.2003 № 142.394 Методику розрахунку обсягів туристичної діяльності. В Україні, при перетині кордону фіксують не прибуття, а кількість осіб, що перетнули кордон. Саме тому держ. служба України подає у статистичній звітності кількість міжнародних туристів за двома напрямками: в’їзний та виїзний туризм.
Знаючи кількість в’їзного та виїзного туризму можна визначити сальдо міжнародного туризму, що розраховується як різниця між кількістю іноземних та зарубіжних туристів. Додатнє сальдо оцінюється як позитивне, а від’ємне – як негативне.
Туристичні витрати – це загальна сума споживчих витрат відвідувача чи уповноваженої ним будь-якої особи при підготовці та під час поїздки, а також підчас перебування у пункті призначення.
Туристичні витрати спрямовуються на придбання широкого діапазону предметів споживання – від споживчих товарів і послуг, що є органічною частиною подорожі, до товарів майбутнього та тривалого користування, наприклад, сувенірів, подарунків, прикрас.
Визначення складу туристичних витрат – один із найскладніших процесів у статистиці міжнародного туризму, залежить від часу, коли відвідувач здійснює витрати, і типу туризму. Відповідно виокремлюють внутрішні туристичні витрати, які пов'язані з подорожами резидентів своєю країною, і міжнародні туристичні витрати.
За напрямками витрати, які входять до складу туристичних, поділяють на витрати до поїздки, витрати під час поїздки і витрати після поїздки.
Витрати до поїздки включають передплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час майбутньої поїздки (розміщення, харчування, екскурсії). У виїзному туризмі включається оплата тільки тих послуг, за винятком перевезень, які місцеве населення споживає під час подорожі за межами своєї країни. У витрати в'їзного туризму до поїздки включається оплата лише тих послуг, за винятком міжнародних перевезень, які іноземні туристи споживають у відвідуваній країні.
Витрати під час поїздки охоплюють: купівлю предметів широкого вжитку, товарів тривалого користування, оплата послуг (перевезення, внутрішній транспорт, екскурсії, розваги), шопінг…
До витрат після поїздки включають тільки ті, які стосуються внутрішнього туризму: друкування фотографій, ремонт пошкодженої машини…
Доходи від міжнародного туризму.
Обсяг надходжень від міжнародного туризму постійно зростає. Регіональний розподіл надходжень від міжнародного туризму переважно збігається з географією туристичних потоків. Надходження від міжнародного туризму концентруються переважно у групі розвинених країн.
Платежі, які належать до міжнародного туризму, поділяють на платежі в'їзного туризму та міжнародні туристичні витрати з виїзного туризму.
Туристичні доходи і витрати вираховуються різними методами: банківським методом, методом вибіркових досліджень та щоденниковим методом.
Банківський метод – полягає у накопиченні інформації про валютні операції, які здійснюють міжнародні туристи. При цьому національний банк здійснює облік туристичних витрат через комерційні банки та пункти обміну валют, які надають інформацію про продаж та купівлю іноземних банкнот по лінії туризму. Недоліки – наявність паралельних ринків валюти, відмова фізичних та юридичних осіб використовувати безготівкову валюту як платіжний засіб, наявність в іноземних туристів місцевої валюти без обміну у країні тимчасового перебування, введення євро.
Метод вибіркових досліджень – проводиться у формі опитування відвідувачів на контрольно-пропускних пунктах, у засобах розміщення, транспорті, популярних туристичних місцях. Метою даного дослідження є визначення середніх витрат одного відвідувача за добу (Е). Після чого вираховують загальну суму валютних надходжень (D) за допомогою такої формули: D = V ∙ E ∙ N,
де V – загальна кількість прибуттів, осіб; N – середня тривалість перебування одного відвідувача в країні, діб.
Щоденниковий метод – щоденне заповнення відвідувачем спеціальних форм у яких вказується обсяг витрат.
Знаючи доходи й витрати, можна підбити баланс і визначити сальдо міжнародного туризму, яке є різницею між першим і другим показниками. Сальдо міжнародного туризму має велике значення для платіжного балансу кра'їни.
Іноземні туристи забезпечують надходження валюти до країни, тоді як зарубіжні туристи, навпаки, її вивозять. Додатне сальдо, тобто перевищення доходів над витратами, робить міжнародний туризм активним, а від'ємне сальдо - пасивним.
В Україні протягом 1995-2005 рр. спостерігався помірний ріст реального сальдо з невеликими коливаннями у 2002-2003 рр. До 2001 р. міжнародний туризм в Україні був пасивним, однак надалі доходи починають переважати над витратами. Максимальне додатне сальдо зафіксоване в Україні у 2005р. (+0,2 $ млрд.). Тоді ж відновився тренд до зростання. Міжнародний туризм має певні особливості.
- Перша особливість зумовлена перетином державного кордону та пов'язана з туристичними формальностями: поліцейські; паспортні; візові (в’їзні, виїзні, транзитні, одноразові, багаторазові, індивідуальні, групові, Шенгенські, студентські, службові, туристичні, імміграційні, гостьові. У США є 20 віз: В-2туризм, приватні й гостьові поїздки; D-1 – групова віза, F-1 студентська з правом працевлаштування у студ. містечку; К-1 – віза для молодят; R-1 – віза для прочан); митні й валютний контроль; медико-санітарні; безпеки; страхування. Правила перетину державного кордону запроваджуються державою з метою боротьби з незаконною міграцією, контрабандою, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією та ін. і спрямовані на встановлення порядку в'їзду до країни та виїзду з неї. Митні формальності є перепоною для туристських потоків, тому їх спрощення завжди позитивно впливає на міжнародний туризм.
- Міжнародний туризм значною мірою знаходиться під впливом політичної ситуації у світі та залежить від існуючих проблем у міждержавних відносинах. Так, загострення стосунків між країнами може призвести до скорочення або навіть згортання туристичних потоків між ними.
- Інша особливість міжнародного туризму має економічний характер і проявляє себе через вплив на платіжний баланс країни. Як зазначалось раніше, іноземні туристи забезпечують надходження валюти до країни призначення й тим самим поповнюють актив її платіжного балансу. Натомість, виїзд туристів за кордон призводить до відтоку валюти з країни їхнього постійного проживання. Міжнародні платежі в цьому випадку фіксуються в пасиві платіжного балансу країни походження зарубіжних туристів.
За охопленням території міжнародний туризм поділяється на внутрішньоконтинентальний, міжконтинентальний, навколосвітній і острівний.
Міжнародна співпраця у галузі туризму.
Туризм завжди був сприятливим грунтом для міжнародної співпраці.
Міжнародна співпраця у сфері туризму розвивається у 2 формах:
Співпраця на двосторонній основі;
Співпраця на багатосторонній основі.
Двостороння співпраця здійснюється між двома країнами, яка скріплюється особливими договорами, які переважно називаються міждержавними угодами про співпрацю у галузі туризму.
За 1990-2000рр. Україна уклала угоди більш ніж з 20 країнами. 18 жовтня 2005р. Україна стала членом Європейської туристичної комісії. Станом на 1 лютого 2006р. укладено 40 міжурядових та міжвідомчих угод у галузі туризму у тому числі 9 – з країнами ЄС.
Багатостороння співпраця. Формами багатосторонньої співпраці є міжнародні наради, форуми з питань туризму, а також різноманітні туристичні організації.
Туризм як одна з найважливіших форм міжнародної співпраці став об'єктом пильної уваги ООН від перших днів її створення. Найважливішу роль у розвитку міжнародного туризму відіграли такі документи ООН:
Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948р., дн говориться що кожна людини має право на відпочинок, вільний час, періодичну оплачувану відпустку.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий у 1966р.
Головними органами ООН, які займаються питаннями міжнародного туризму, є Генеральна асамблея, Економічна й соціальна рада, Секретаріат; допоміжними – регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки.
Основні міжнародні туристичні організації.
Міжнародні туристичні організації створюються на засадах добровільного членства і роботи у них представників туристичної галузі різних країн. На кінець ХХст. у світі налічувало близько 170 міжнародних туристичних організацій.
Найбільш активною є ВОТ (UNWTО), яка створена у 1969р. на основі Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій, що діяв з 1925р., офіційною датою народження вважають 2 січня 1975р. ВТО представляє інтереси 150 країн – дійсних членів; 5 територій – асоційованих членів та 400 членів, що приєднались. Головним органом є Генеральна асамблея, яка скликається раз на 2 роки для ухвалення важливих рішень ( вибори президента, віце-президента…, обов’язкова присутність представників більшості дійсних членів). Окремим органом є Виконавча рада. Робоча програм ВТО формується й затверджується на 2 роки.
Усі міжнародні туристичні й регіональні організації здебільшого є неурядовим та об’єднують різноманітні громадські й приватні структури.
Міжнародні туристичні організації є універсальними, вузькоспеціалізованими та регіональними.
Найбільші серед універсальних такі:
Всесвітня організація асоціацій туристичних агентств, до якої входять національні асоціації туристичних агентств різних країн( захист інтересів всіх тур. фірм).
Міжнародна федерація тур операторів, що об’єднує асоціації тур операторів й окремі тур операторські фірми різних країн.
Вузькоспеціалізовані – МТО, членів яких об’єднують підприємницькі чи суспільні інтереси:
Міжнародна готельна асоціація об’єднує підприємців готельного бізнесу з метою розвитку їх співробітництва у питаннях поліпшення якості послуг, впровадження сучасних технологій, стандартів…
Міжнародна асоціація повітряного транспорту.
Міжнародна асоціація конгресового бізнесу.
Міжнародне бюро з соціального туризму.
Міжнародне бюро молодіжного туризму.
Міжнародна конференція студентського туризму.
Міжнародна організація з професійного навчання у сфері туризму (АМФОРТ)
Регіональні туристичні організації:
Американське товариство туристичних агенств (АSTА), Європейська туристична комісія (ЕТС), Асоціація туристичних агенств Тихоокеанського регіону (РАТА), Конференція туристичних організацій країн Латинської Америки (СОТАL).
Щорічно до співпраці приєднуються нові країни, покращуються методи її організації, використовуються сучасні нові технології.
МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ З ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І ТУРІВ (ІСТА) |
|
|
- міжнародна туристська організація, членами якої є фірми та об'єднання, які займаються екскурсійним обслуговуванням. Створена в 1953 р. Основним видом діяльності ІСТА є щорічний випуск "Тарифного довідника" з турів і екскурсійного обслуговування, що містить в алфавітному порядку, по країнах, програми і ціни турів, які організовуються членами асоціації. Секретаріат ІСТА перебуває в Лісабоні (Португалія). |