- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •Поняття про сенсорні системи та аналізатори, їхня структурно-функціональна організація. Провідниковий та кірковий відділи сенсорної системи, функціональна характеристика.
- •Класифікація рецепторів
- •Загальні властивості рецепторів
- •Сенсорні функції спинного мозку
- •Сенсорні функції стовбура мозку
- •Сенсорні функції таламуса
- •Сенсорні функції кори великого мозку
- •Неспецифічні системи мозку
- •Ретикулярна формація
- •Аміноспецифічні системи мозку
- •Взаємодія сенсорних систем.
- •Будова ока
- •Ядро ока.
- •Оптична система ока
- •Акомодація ока
- •Оптичні недосконалості ока
- •Аномалії рефракції ока
- •Срийняття та обробка сигналів у сітківці
- •Механізм збудження фоторецепторів
- •Обробка зорової інформації у нейронах сітківки
- •Передачу сигналів по нейронах сітківки можна описати за такою схемою:
- •Сприйняття кольору Трикомпонентна теорія Юнга та Гельмгольца.
- •Теорія опонентних кольорів (Герінг).
- •Світлова і темнова адаптація
- •Сприйняття простору
- •Слухова сенсорна система
- •Функції зовнішнього і середнього вуха
- •Механізм сприйняття звукових коливань рецептивними клітинами
- •Розпізнавання висоти тону
- •Розпізнавання сили звуку
- •Існує декілька теорій звукосприйняття.
- •Аналіз звукових сигналів проводиться за певними параметрами.
- •Обробка звукової інформації у центральній нервовій системі
- •Слухова орієнтація у просторі
- •Отолітовий апарат
- •Півколові канали
- •Центральні відділи вестибулярної системи
- •1. Стадія алергічної реакції, при якій виникає перший контакт з алергеномі розвивається сенсибілізація організму, називається:
- •2. Стадія алергічної реакції, при якій відбувається синтез медіаторів алергічних реакцій, називається:
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Сприйняття кольору Трикомпонентна теорія Юнга та Гельмгольца.
Людина може розрізняти до 7 млн різних відтінків кольору.
Кожен колір має свою хвильову характеристику. Так, довжина хвилі чисто червоного кольору - 570 нм, зеленого - 536 нм, синього -445 нм. Змішування цих кольорів дає проміжні кольори. Рівномірне змішування їх дає білий колір, а змішування червоного і зеленого кольорів -проміжний жовтий колір. Ці уявлення стали підґрунтям трикомпонентної теорії кольорового зору (Юнг, Гельмгольц).
Вважають, що на рівні рецепторів кольоровий зір забезпечується наявністю у сітківці, як мінімум, трьох типів колбочок( еритролабе, хлоролабе, цианорлабе), кожна з яких працює як незалежний приймач. Одні колбочки містять пігмент ( родопсин, еритропсин, хлоропсин) , що реагує на червоний колір, інші - на зелений, треті - на фіолетовий. Будь-який колір впливає на всі три типи колбочок, але чутливість до "свого" є вищою. Комбінація їх збудження обробляється по всій аферентній "доріжці", аж до кори великого мозку, і тільки комплекс фізіологічних процесів, що виникають, сприймається у нашій свідомості як відповідний колір.
Теорія опонентних кольорів (Герінг).
Було помічено, що під час розглядання двох кольорів, які знаходяться поруч, можна виявити додатковий третій або зникнення якого-небудь кольору. Так, наприклад, сіре коло в оточенні яскраво-зеленого кільця виглядає червоним.
Герінг, який сформулював теорію опонентних кольорів, вважав, що існує чотири кольори, на основі яких можна виділити їх попарні кольороконтрасні поєднання:
зелено-червоне і
жовто-синє.
Запропоновано виділити три типи колбочок: ті обидва, що сприймають зазначені дві пари кольорових контрастів, і ті, що сприймають біло-чорний колір. Інші кольорові відчуття народжуються із поєднання названих трьох.
Близько 100 років тому Кріс у своїй зонній теорії спробував об'єднати попередні теорії і було доведено достовірність обох теорій. Трикомпонентна теорія придатна для опису процесів, що відбуваються на рівні колбочок, а обробка кольорової інформації на більш високих рівнях, починаючи з гангліонарних нейронних ланцюгів сітківки, відбувається, очевидно, відповідно до теорії Герінга.
Згідно з сучасною теорією, нейронні сітки нижчого порядку відображають механізм функціонування рецепторів відповідно до трикомпонентної теорії кольорового бачення. Нейронні ланцюги більш високого рівня зорового аналізатора відображають механізм формування кольорового бачення відповідно до теорії опонентних кольорів.
Нормальне бачення - це трихромазія, випадання одного компонента - дихромазія, тільки чорно-біле сприйняття - монохромазія.
Найчастіше зустрічаються дальтоніки (протанотропи) - люди, які не сприймають червоний колір. Дальтонізм спостерігається у 8% чоловіків. Протанотропи не сприймають червоний колір, а синьо-блакитні промені їм здаються безбарвними.
Значно рідше зустрічається дейтеранопія ("зеленосліпі"), коли зелені кольори не відрізняються від темно-червоних і блакитних.
Ще рідше зустрічаються люди з тританопією, що не сприймають промені синього і фіолетового кольору.
Рідко, але зустрічається і повна кольорова сліпота - ахромазія внаслідок повного ушкодження колбочкового апарату. Така людина всі предмети бачить лише у вигляді різних відтінків сірого кольору.
Для визначення кольорового сприйняття користуються таблицями Рабкіна.