2. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.

Злочином за КК України (ст. 11) визнається передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину Ознаками злочину є суспільна небезпека, кримінальна протиправність, винність і караність діяння.

Суспільна небезпека - оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

а) цінністю того блага, на яке посягає злочин;

б) шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;

в) способом діяння;

г) мотивами діяння, формою та ступенем вини. Згідно з КК України (ст. 11) не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Друга ознака злочину - кримінальна протиправність - означає, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака - винність - означає, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільне небезпечним, але якщо нема вини - це не є злочин.

Караність, як ознака злочину, означає, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Є різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином вважають найбільш суспільне небезпечні правопорушення.

Класифікація злочинів - це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм на окремі групи за певними критеріями. Критерії для здійснення класифікації обирають різноманітні: за ступенем суспільної небезпечності (ступенем тяжкості); за об'єктом злочинного посягання; за формою вини; за мотивом вчинення злочину; за моментом закінчення злочину.

За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) злочини поділяють на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст.12). Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

За об'єктом посягання злочини поділяють за ознаками родового об'єкта посягання: злочини проти основ національної безпеки Укр.; злочини проти життя та здоров'я особи; злочини проти волі, честі та гідності особи; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; злочини проти власності та ін.

За формою вини злочини поділяються на такі: умисні злочини (крадіжка, бандитизм та ін.); необережні злочини (вбивство через необережність, службова недбалість та ін.).

За мотивом скоєння злочину: корисливі (розбій, одержання хабара та ін.); із хуліганських мотивів; учинене з мотивів помсти.

За моментом закінчення злочину: матеріальні - момент закінчення яких співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків; формальні - момент закінчення яких співвіднесено із вчиненням діянь, що утворює об'єктивну сторону складу злочину; усічені - момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку злочинної діяльності (готування або навіть виявлення умислу).