4. Поняття та ознаки юридичної особи. Сутність юридичної особи. Правосуб’єктність юридичної особи. Органи юридичної особи.

Згідно зі ст. 80 ЦК юридична особа – організація, створена шляхом об’єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести цивільні обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Ознаки юридичної особи – це імперативні вимоги до організації, дотримання яких дозволяє останній стати суб’єктом цивільних правовідносин.

Ознаки юридичної особи:

1) організаційна єдність

2) публічність виникнення і припинення юридичної особи

3) майнова відокремленість

4) ознака самостійної відповідальності

5) виступ в цивільному обороті від свого імені.

Категорія юридичної особи доволі чітко визначає межі прав і відповідальності будь-якої організації, зпбезпечуюси при встановленні з нею договірних відносин іншими учасниками цивільних відносин впевненість у тому, що вона має необхідну для цього правоздатність і дієздатність.

Юридична особа як учасник цивільних правовідносин, «живе» за певними законами, постійно удосконалюючись у зв’язку із зміною соціально-економічних формацій.

Орган юридичної особи – це юридична конструкція, що створюється правом з метою дати можливість сформувати і виразити волю юридичної особи, відстоювати її інтереси. Між юридичною особою і її органом правові відносини не виникають. Дії органа – дії самої юридичної особи. Орган – це законний представник юридичної особи, оскільки його повноваження засновані на вказівках закону і можуть здійснюватися без довіреності.

Юридична особа може мати як один орган (раду, правління), так одночасно й декілька органів (загальні збори акціонерів, наглядову раду, правління тощо). Порядок призначення або обрання органів управління, а також інші правила, що регламентують їх діяльність, встановлюються законами і установчим документом юридичної особи.

5. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб. Види юридичних осіб.

6. Поняття держави як суб’єкта цивільного права. Проавосубєктність держави Україна. Державний імунітет (внутрішній та зовнішній). Форми участі держави в цивільних правовідносинах.

7. Поняття об’єктів цивільних прав (правовідносин). Види об’єктів. Поняття та класифікація речей.

Об’єктами цивільних прав визнаються матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб’єктами цивільного права виникають відносини, які становлять предмет цивільно правового регулювання.

Об’єктом цивільних прав є все те, з приводу чого суб’єкти вступають у правовідносини. Основне функціональне призначення об’єктів цивільних прав полягає у задоволенні відповідних (побутових, комерційних, державних, суспільних тощо) інтересів та визначених ними суб’єктивних прав учасників цивільних правовідносин. Різноманітність цих інтересів обумовлює існування значної кількості об’єктів цивільних прав.

Відповідно до ст. 177 ЦК об’єктами цивільних прав визнаються: речі, гроші, цінні папери, майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.

Речами визнаються предмети матеріального світу, які задовольняють відповідні потреби учасників цивільних правовідносин завдяки їх фізичним, хімічним, біологічним та іншим властивостям, що що визначають їх товарний характер, а також сферу та напрями використання в людській діяльності.

Речі, з урахуванням їх природних властивостей та особливостей встановленого для них правового режиму, поділяють на такі види: тварини (ст.180 ЦК); нерухомі на рухомі (ст. 181 ЦК); подільні та неподільні (ст. 183 ЦК); визначені індивідуальними та родовими ознаками (ст. 184 ЦК); споживчі та неспоживчі (ст. 185 ЦК); головні речі та їх належності (ст. 186 ЦК); речі, які складаються із складових частин (ст. 187 ЦК); складні речі ( ст. 188 ЦК); продукція, плоди та доходи (ст. 189 ЦК); майно (ст. 190 ЦК); підприємство як єдиний майновий комплекс (ст. 191 ЦК).