- •1. Філософія як специфічна форма мислення. Джерела філософії.
- •2. Основне питання філософії.
- •3. Значення вивчення філософії для майбутніх спеціалістів.
- •4. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •5. Поняття світогляду, його структура і основні риси.
- •6. Стародавня філософія як зародок і колиску наступних типів філософії.
- •7. Філософія Стародавньої Індії.
- •8. Космоцентризм античної філософії.
- •9. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •10. Філософські погляди Анаксімандра і Фалеса.
- •11. Філософські погляди Анаксімена і Геракліта.
- •13. Філософське вчення Платона.
- •14. Філософське вчення Аристотеля.
- •15. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •16. Номіналізм та реалізм, містика і схоластика.
- •17. Вчення Августина Блаженого та Фоми Аквінського.
- •18. Гуманізм та антропоцентризм філософії Відродження.
- •19. Проблема пізнання в філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм. Представники.
- •20. Російська філософія
- •21. Перегляд класичної моделі свірозуміння у філософії 19-20 ст.
- •22. Некласична філософія XX ст.
- •23. Філософія ірраціоналізму
- •24. Філософська герменевтика. Феноменологічний напрям у філософії
- •25. Марксистська філософія
- •26. Поняття філософського екзистенціалізму.
- •27. Позитивізм і неопозитивізм.
- •28. Стркктуралізм.
- •29. “Філософія життя".
- •30. Діалектичний і історичний матеріалізм.
- •31. Фрейдизм та неофрейдизм.
- •32. Філософська антропологія.
- •33. Релігійна філософія XX ст.
- •35. Особливості формування філософської думки Київської Русі
- •37. Філософські ідеї Григорія Сковороди.
- •38. Соціально-філософські погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського братства.
- •39. Філософські ідеї т.Г.Шевченка, Філософські погляди і.Франка.
- •40. Філософські погляди л.Українки, Філософські погляди м.Драгоманова.
- •42. Сучасна філософська думка в Україні
- •43. Поняття, сутність, значення проблеми буття.
- •44. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття.
- •45. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття
- •46. Буття матеріального. Сутність матерії.
- •47. Основні форми існування матерії. Єдність матерії, руху, простору, часу.
- •48. Поняття суспільства в філософії. Суспільство як система.
- •49. Основні чинники суспільного розвитку: географічне середовище, демографія, матеріальні, політичні, культурні.
- •50. Історична різноманітність типів суспільства. Формація і цивілізація.
- •51. Політична система суспільства
- •52. Рушійні сили історичного розвитку. Діалектика взаємодії людини і суспільства.
- •53. Поняття цивілізації. Зв’язок цивілізації і культури.
- •54. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
- •55. Гносеологія. Проблема пізнання у філософії. Об’єкт і суб’єкт пізнання.
- •56. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми. Опосередковане і безпосереднє.
- •57. Практика як критерій істини. Типологія видів практики.
- •58. Зміст методології. Методологічний арсенал науки.
- •59. Проблема істини.
- •60. Суть наукового пізнання: функції та специфіка.
3. Значення вивчення філософії для майбутніх спеціалістів.
Більшість людей навіть не здогадується, що філософія є невід’ємною частиною життя кожної людини. Чи усвідомлює це людина, чи ні, але філософські міркування пронизують усе наше повсякденне життя. Мисляча людина повинна зважувати, наскільки її можливі вчинки в подібних ситуаціях узгоджуються з її принципами, з принципами інших людей та які наслідки вони можуть мати. Така розумова діяльність є за своєю природою філософською. Чим далі ми заглиблюємося у подібні питання, тим більше ми філософуємо, тобто мислимо по-філософськи.
Мислити по-філософськи (філософувати) змушена кожна людина, бо перед нею постають одвічні філософські питання (одвічні саме тому, що на них немає єдиної відповіді): “Що таке світ і що таке людина”? “Хто я є і яке моє призначення у цьому світі”? Одвічні філософські питання людина вирішувала і вирішуватиме завжди настільки, наскільки вона відчуває себе людиною і прагне взяти на себе відповідальність за свідоме здійснення свого життєвого вибору. За допомогою філософії перед людиною відкривається глибше і зваженіше розуміння світу, проблем людського буття. Вивчаючи філософію, можна багато чого навчитися, довідатись, що думали і говорили з приводу різних життєвих колізій філософи. Ось чому і потрібно вивчати філософію.
Філософія не дає готових відповідей на запитання, які постають перед людиною чи окремими науками, а дає зразки форм, способів, прийомів мислення, що дає змогу самостійно вирішити ці питання. Для філософії процес пошуку істини важить не менше, ніж сама істина. Пошуки істини, (міркування, роздумування на філософські теми) – це і є процес філософування, тобто уміння філософувати. У цьому разі філософія виступає у ще одній своїй унікальній ролі. Предметом свого вивчення вона робить саму думку, що у філософії дістало назву “філософська рефлексія”.
Філософія існує для життя і повинна використовуватися в усіх його сферах. Це перше і визначальне твердження, яким керувалися мислителі усіх часів. Але для цього людині необхідні точні й достовірні знання. Істинні знання отримують в процесі пізнання, яке здійснюється в ході взаємодії людини з навколишнім світом, опираючись на власний інтелект та життєвий досвід. При цьому варто мати на увазі, що природа невичерпна і нескінченна.
Молоде покоління українських людей живе “в добу великих змін”. Змінився політичний та економічний устрій суспільства, змінюються також духовні та ідеологічні орієнтири. Відбувається взаємодія двох дуже різних духовних світів з доволі відмінними поглядами на суть і призначення людини, зміст основних вартостей, облаштування суспільного життя. Внаслідок цього відбувається радикальна зміна у світоглядних уявленнях людей. У нових умовах потрібні люди з новим світоглядом.
Вивчення курсу філософії має допомогти молодим людям зрозуміти докорінні зміни, що відбуваються у світоглядних побудовах, і спричинені ними зміни у практичному ставленні людей до себе та до світу, усвідомити історичний характер людського буття, роль та значення суб’єктивних чинників на сучасному етапі. З одного боку, студент повинен усвідомити, цілісність духовного життя людства, а з іншого, – він має переконатися, що світ складний, багатовекторний і потрібно уміти поєднувати й узгоджувати різнопланові тенденції. Усвідомлення спільності культурно-філософських процесів повинно сприяти застосуванню духовного досвіду інших народів та поколінь для осмислення наших власних проблем, які нерідко здаються нам унікальними і безвихідними. Результатом має бути філософське ставлення до сучасного стану життя як до процесу, зумовленого історичними та соціальними обставинами, що невпинно змінюються, внутрішня готовність до змін, усвідомлення їх доконечності й невідворотності, прогнозування перспектив розвитку та пошук власного місця у світі.
Зрозуміло, що філософія була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні занепокоєння та запити людини, що вона завжди потрібна людині, а особливо тоді, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позицій. Потрібно також мати на увазі, що для того, щоб навчитися філософувати, не досить засвоїти кілька десятків філософських думок, висловлювань, хоч і це важливо. Щоб відчути справжній смак до філософії, не можна обмежуватися тільки підручником, необхідно звернутися до філософських першоджерел, тобто до творів великих філософів.