6. Стародавня філософія як зародок і колиску наступних типів філософії.

Започатковується філософія з постанови питання про єдність речей та цілісність світу . Перші уявлення про єдине походження і першооснову всіх речей були повязані звикористанням води в зрошувальному землеробстві.

Зміст філософського мислення Стародавньої Індії були представлені: Ведами, Брахманами, Упанішадами.

Веди – стародавні памяткі Індійської літератури (4 збірники віршованих молитов і заклинань). Брахмани – це своєрідні коментарі до вед. Упанішади – це загальна назва різних за своїм характером і обсягом трактатів релігійно-філософського змісту

Існували такі школи:йога ,санкхї, міманса, веданта вайшешика, няя, чарвака-локаята.

Ідеї школи йога входять із своерідного зясування питання про сутність відношення душі і тіла , духовного і тілесного. Сутність цього відношення у самовдосконаленні душі ітіла , шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ.

Світогляд санхї базується на уяві , що в світі існують два самостійних начала прокріті-першооснова, пуруша ( я- дух свідомість).

Особливістю школи міманса є те , що вона визнає реальність світу і заперечеє роль Бога у створенні цього світу. Також заперечує ідею нереального світу , міттевості його існування , вважаючи, що світ уцілому вічний і незмінний, він не має ні початку ні кінця. Хоча окремі речі в ньому здатні змінюватися , виникати і гинути.

Школа веданта обгрунтовує існування Брахмана (Бога) , який є кінечною і єдиною основою буття , а людська душа адман ототожна з Брахманом.

Школа вайшешика займалася розробкою таких традиційних ідей:

1. Розуміння світу, як поєднання фізичних елементів (землі ,води , світла, повітря) ;

2. Уявлення, що всі предмети і явища дійсності є продуктами первинних атомів.

Червака-локаята не визнає авторитет вед, на вірить у жіття після смерті , заперечує існування Бога. Вирішуючи, вічну філосовську проблему - смисл людського жіття, червака-локаята вбачає сенс людського існування в щасті: Щастя, розуміє як насолоду, що має добуватися через діяльність людини, людина сама має створити це щастя.

7. Філософія Стародавньої Індії.

Перші ф-ські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку 6 ст. до н.е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції.

Староінд. ф-фія розвивалась у школах, так званих “дашанах”. Існували дашани астиків і дашани нестиків. Ці дашани

проповідували різко полярні ідеї, які групувалися на визнанні або запереченні Вед. “Веда” (знання) ­– це збірник текстів на честь богів. Дашани астиків визнавали авторитет Вед. Дашани нестиків входили вчення: чарваків, буддизму, джайнізму. Один з найдавніших ідеалістичних вчень був брахманізм. Вони вважали, що світ

складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу

“брахмана”, що не має ні початку, ні кінця.

Буддизм виник у 6–5 ст. до н.е. Він прозрів і пізнав вічні

істини:

1. Життя – це страждання.

2. Страждання має свою причину.

3. Корінь страждання – жадоба до життя.

4. Шляхів виходу із страждання-8.

По будизму, світ – це єдиний потік матеріальних і духовних елементів – «дхарм». Висунув догму про переродження живих

істот, стверджуючи, що смерть живої істоти є не що інше, як вияв розпаду певної комбінації дхарм, після чого утворюється нова комбінація дхарм. Ідеалом буддизму є досягнення нірвани –

повного завершення процесу пе-рероджень і позбавлення таким

чином страждань, які становлять сенс життя (ідея про розвиток

людини, її безперервне вдосконалення).Ф-фський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про

шляхи її пізнання.

Поряд з ідеалістичним напрямом розвитку філософії в Індії розвивалось і стихійно-матеріалістичне вчення – чарвака.

Чарвака утверджує єдиною реальністю, що існує в світі, матерію. За основу світу чотири елементи: земля, вода, вогонь, повітря. Особливість вчення – розробка етичної концепції, згідно з якою поняття добра і зла – ілюзорні, створені людською уявою. Реальним є тільки страждання і насолода чуттєвого буття. Вони утверджують єдину мету людського буття – одержання насолоди. Виступали з критикою релігії, зокрема буддизму.

Вайшешика: Все складається з маленьких часток, що утв. предмет, утворюють різні комбінації і виникають різні комбінації і виникають різні за якістю речі.

Ньяя: вважали, що головним є визнання логічних категорій.

Становлення філософської думки в Стародавньому Китаї спостерігається вже у VІІ ст.. до н.е. Сама зміна традиційних

общинних суспільних відносин на основі економічного прогресу,

поява грошей, суб’єктивної реальності створили умови для розвитку філософії.

Найвпливовішим ідеалістичним напрямом, що виникає в VI —V ст. до н. е. і зберігає своє значення аж до наших днів, було філософське вчення видатного мислителя Конфуція, яке дістало назву конфуціанства. Першим етапом у становленні конфуціанства була діяльність самого Конфуція. У його особі конфуціанство становило етико-політичне вчення, в якому центральне місце посідали питання природи людини, її етики і моралі, життя сім’ї та управління державою. Характерною рисою вчення Конфуція є антропоцентризм. У центрі уваги його вчення перебувають проблеми людини.

Першою філософією матеріалістичного напряму в Китаї був даосизм. Засновником даосизму вважається Яао-цзи (VI—V ст. до н. є.). Даосизм наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і мінливості світу. Дао – це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, воно – основа всього сущого. Життя природи і людини підпорядковане всезагальному закону „ дао”. Згідно з цим законом будь-яка річ, досягши певного ступеня розвитку, перетворюється на свою протилежність.

Отже, у більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана з проблемами життєйської мудрості, моралі, пізнання природи і соціальним управлінням. Хоча ця філософія була мало системна і в ній проявився слабкий зв’язок навіть з тими науками, які існували тоді в Китаї, однак за формою і методами постановки проблем ця філософія є широкомасштабним явищем.