- •1. Філософія як специфічна форма мислення. Джерела філософії.
- •2. Основне питання філософії.
- •3. Значення вивчення філософії для майбутніх спеціалістів.
- •4. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва.
- •5. Поняття світогляду, його структура і основні риси.
- •6. Стародавня філософія як зародок і колиску наступних типів філософії.
- •7. Філософія Стародавньої Індії.
- •8. Космоцентризм античної філософії.
- •9. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •10. Філософські погляди Анаксімандра і Фалеса.
- •11. Філософські погляди Анаксімена і Геракліта.
- •13. Філософське вчення Платона.
- •14. Філософське вчення Аристотеля.
- •15. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •16. Номіналізм та реалізм, містика і схоластика.
- •17. Вчення Августина Блаженого та Фоми Аквінського.
- •18. Гуманізм та антропоцентризм філософії Відродження.
- •19. Проблема пізнання в філософії Нового часу: емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм. Представники.
- •20. Російська філософія
- •21. Перегляд класичної моделі свірозуміння у філософії 19-20 ст.
- •22. Некласична філософія XX ст.
- •23. Філософія ірраціоналізму
- •24. Філософська герменевтика. Феноменологічний напрям у філософії
- •25. Марксистська філософія
- •26. Поняття філософського екзистенціалізму.
- •27. Позитивізм і неопозитивізм.
- •28. Стркктуралізм.
- •29. “Філософія життя".
- •30. Діалектичний і історичний матеріалізм.
- •31. Фрейдизм та неофрейдизм.
- •32. Філософська антропологія.
- •33. Релігійна філософія XX ст.
- •35. Особливості формування філософської думки Київської Русі
- •37. Філософські ідеї Григорія Сковороди.
- •38. Соціально-філософські погляди ідеологів Кирило-Мефодіївського братства.
- •39. Філософські ідеї т.Г.Шевченка, Філософські погляди і.Франка.
- •40. Філософські погляди л.Українки, Філософські погляди м.Драгоманова.
- •42. Сучасна філософська думка в Україні
- •43. Поняття, сутність, значення проблеми буття.
- •44. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття.
- •45. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття
- •46. Буття матеріального. Сутність матерії.
- •47. Основні форми існування матерії. Єдність матерії, руху, простору, часу.
- •48. Поняття суспільства в філософії. Суспільство як система.
- •49. Основні чинники суспільного розвитку: географічне середовище, демографія, матеріальні, політичні, культурні.
- •50. Історична різноманітність типів суспільства. Формація і цивілізація.
- •51. Політична система суспільства
- •52. Рушійні сили історичного розвитку. Діалектика взаємодії людини і суспільства.
- •53. Поняття цивілізації. Зв’язок цивілізації і культури.
- •54. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
- •55. Гносеологія. Проблема пізнання у філософії. Об’єкт і суб’єкт пізнання.
- •56. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми. Опосередковане і безпосереднє.
- •57. Практика як критерій істини. Типологія видів практики.
- •58. Зміст методології. Методологічний арсенал науки.
- •59. Проблема істини.
- •60. Суть наукового пізнання: функції та специфіка.
20. Російська філософія
Великий, складний і багатий відкриттями шлях пройшла філософська думка російського народу. На ранньому етапі становлення філософське мислення ще не відмежувалося від інших галузей знання і розвивається на основі язичницького світогляду - давньослов'янської релігії та міфології. Проблеми давньоруської філософії стосуються в основному з'ясування понять про душу, взаємодію душі і тіла.
Розвиток російської філософської думки йшов у руслі розвитку морально-практичних настанов і обґрунтування особливого призначення православ'я Русі для розвитку світової цивілізації.
Філософія в XVIII ст. в Росії виходить на нові рубежі і дедалі більше теоретично самовизначається. Філософська думка дистанціюється від офіційного релігійного культу і державної ідеології, набуває відносної самостійності, частково орієнтується на західні філософські зразки і традиції. Теоретична свідомість диференціюється, формуються філософські напрямки: природничий і філософсько-гуманістичний. Природничий напрям філософії всебічно і глибоко реалізується в науковій діяльності Михайла Ломоносова. Учений збагатив природничо-наукові уявлення про світ і його закономірності, відкрив природний загальний закон збереження матерії і руху, обґрунтував ідею розвитку Землі, заклав основи пояснення світу, що опираються на визнання закономірності і взаємозв'язку в русі тіл. Філософсько-гуманістична сфера найповніше і оригінально відображена в творчості Олександра Радищева. Думки Олександра Радищева про циклічний розвиток суспільства, суперечливий зв'язок свободи і тиранії в історії, про суспільний прогрес синтезують досвід європейської і російської історії і відкривають нову сторінку в уявленнях про суспільство.
Духовні пошуки теоретичного самовизначення російської філософії проходили в атмосфері протиборства двох тенденцій. Перша тенденція — зосередження уваги на самобутності російської думки, поєднання самобутності з особливостями російського духовного життя. Прихильники другої тенденції розглядали Росію в контексті розвитку європейської культури. На їх думку, Росія стала на шлях розвитку пізніше за інші країни Європи і має вчитися у Заходу, і пройти такий же історичний шлях.
21. Перегляд класичної моделі свірозуміння у філософії 19-20 ст.
Існує думка, що німецька класична філософія уособлює філософію як таку. Значною мірою це пояснюється тим, що вона постала закономірним результатом попереднього кількатисячолітнього розвитку філософської думки. Німецька класична філософія була останньою формою класичної європейської філософії; після неї розпочався розвиток некласичної філософії. Тобто німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу. Зрештою, саме тому її виділяють в окремий і особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.
Німецька класична філософія увібрала в себе провідну проблематику та ідейні здобутки новоєвропейської філософії загалом крім того, вона ввібрала в себе важливі досягнення усієї попередньої європейської філософії, починаючи з античної вона піднесла на новий рівень формулювання та вирішення основних проблем попередньої філософії (тобто по-новому їх осмислила і сформулювала, надала їм нового трактування)
Німецька класична філософія збагатила філософію і науку цілою низкою ідейних надбань, до яких треба віднести насамперед чотири провідні принципи, які широко використовуються сучасною наукою.
Принципи, введені німецькою класичною філософією:
активності або діяльності (в основі всіх знань, понять і думок лежить людська активність; ми знаємо лише те і настільки, що і наскільки увійшло в контекст нашої діяльності)
системності знання (будь-яке знання набуває свого обґрунтування, достовірності та виправдання лише в системі знань)
розвитку (у світі все пов'язане з усім; цей загальний зв'язок резюмується єдиним результатом розвитком)
рефлексії (розвиток знань, а також і розвиток узагалі можливий лише тому, що кожен кроку процесах буття входить у єдине ціле. Тому розвиток постає поглибленням і збагаченням змісту тих процесів, що розвиваються. Розвиток пізнання відбувається через рух від неусвідомленого до усвідомленого, від усвідомленого частково - до усвідомленого повніше та ін.)
Ф Зазначені принципи широко використовує сучасна наука; ввійшли вони також: і в масову свідомість, поставши загальноприйнятими наголосами у міркуваннях різних планів.