11. Право як різновид соціальних норм (об'єктивне право).

Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин

Різновиди соціальних норм

Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

-         Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;

-         Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

ІІ. За способом існування:

-         Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;

-         Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

ІІІ. За способом забезпечення:

-         Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);

-         Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);

-         Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);

-         Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).

ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

-         Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;

-         Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;

-         Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;

-         Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;

-         Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;

-         Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;

-         Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;

-         Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;

-         Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;

-         Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.

Право та інші соціальні норми: спільні риси.

1.    Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;

2.    Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;

3.    Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;

4.    Мають загальний характер;

5.    Певним чином встановлюються та гарантуються;

6.    Протирічать свавіллю та беззаконню;

7.    Виробляють повагу до прав людини.

Відмінності права та інших соціальних норм.

	Правові норми	Інші соціальні норми
1	Встановлюються чи санкціонуються державою.	Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.
2	Мають формально визначений характер.	Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру
3	Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості.	Розробляються у довільному порядку.
4	Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів.	Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.
5	Мають системний характер.	Є просто сукупністю норм.
6	Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів.	Права та обов’язки не визначені.
7	Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права.	Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.
8	Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція).	Не мають структурних елементів.
9	Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування).	Реалізуються в довільному порядку.
10	Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів.	Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.
11	Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності.	Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.

Право як різновид соціальних норм.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

САМЕ ПРАВО:

-         Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

-         Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

-         Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

-         Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

-         Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;

-         Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;

-         Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;

-         Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданихінщим суб’єктам, прав.

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.

12 Види правопорушеньПравопорушення класифікуються по двох головних підставах: за їх характером і ступеня суспільної небезпеки.

За характером правопорушення діляться на кримінальні, адміністративні, цивільні та дисциплінарні.

За ступенем суспільної небезпечності правопорушення характеризуються як злочини, до яких відносяться кримінальні правопорушення і провину, що включають адміністративні, цивільні та дисциплінарні правопорушення.

Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння, що посягає на особистість, права і свободи громадян, правопорядок, економічну систему, власність, державне управління та інші значущі суспільні відносини.

Злочини характеризуються наступними основними рисами.

1. Злочини - найбільш суспільно небезпечні правопорушення. Їх особлива суспільна небезпека полягає в тому, що вони зазіхають на найбільш важливі та головні суспільні відносини та соціальні цінності, такі, як конституційний державний лад, життя і здоров'я громадян, їх права і свободи, правосуддя та ін Злочини заподіюють людям і суспільству тяжка шкода .

2. Суб'єктом злочину можуть бути тільки фізичні особи деліктоспособние.Юридичні особи не можуть скоювати злочини і нести кримінальну відповідальність.

3. Перелік усіх злочинів зазначений у кримінальному законі - Кримінальному кодексі. Правопорушення за своїми ознаками (наприклад, суспільної небезпеки), хоча і підпадають під злочину, але не зазначені у кримінальному кодексі, не є злочинами.

4. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, є злочинцем. Воно підлягає кримінальному покаранню, визнається судимою, що тягне для нього певні негативні наслідки. Наприклад, судимість враховується при призначенні покарання при вчиненні нового злочину.

5. Кримінальні правопорушення вчиняються незалежно від того, чи правопорушник у правових або інших відносинах з тим юридичною чи фізичною особою, щодо якої скоєно злочин. Кримінальну правопорушення руйнує позитивні соціальні зв'язки правопорушника з суспільством, державою, громадянами, юридичними особами та породжує негативні, злочинні стосунки. Проступки також є суспільно небезпечними діяннями. Проте їхній небезпечний вплив менш значна порівняно з кримінальними правопорушеннями. Об'єктами правопорушень - вчинків є адміністративні, майнові і трудові відносини, що не представляють великої суспільної небезпеки. Так, адміністративним правопорушенням визнається протиправне винне діяння, що посягає на державний або громадський порядок, ставлення власності, права і свободи громадян, порядок управління, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне правопорушення характеризуються наступними рисами.

1. Об'єкт адміністративного правопорушення збігається з об'єктом кримінальних правопорушень. Однак саме діяння менш небезпечно, оскільки завдає меншої шкоди суспільним відносинам і соціальнимцінностям. Так, наприклад, порушення правил пожежної безпеки може бути і кримінальних, і адміністративним правопорушенням. Кримінальним воно є в тому випадку, якщо спричинило заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини, або його смерть. До адміністративних належать правопорушення, не призвели до названих наслідків.

2. Адміністративні правопорушення можуть здійснювати фізичні деліктоспособние особи - громадяни та керівні працівники підприємств і установ.

Відповідальність за адміністративні правопорушення передбачена адміністративним, фінансових, податкових, екологічних та іншим законодавством.

3. Адміністративні порушення можуть здійснюватися суб'єктами правопорушення, як правило, що не перебувають у правовідносинах з тими, чиї права порушені. Переважна їх кількість складають порушення правил дорожнього руху, пожежної безпеки, норм санітарії та ін

Цивільні правопорушення - це незаконні діяння в області договірних та недоговорних майнових і пов'язаних з ними немайнових відносин. Вони характеризуються наступними рисами. 1. Немайнові відносини регулюються в основному нормами цивільного, сімейного та земельного законодавства.

2. Цивільні правопорушення виражаються, як правило, у невиконанні договірних зобов'язань, заподіянні майнової шкоди, укладанні угод, що суперечать закону

3. Суб'єкт цивільного правопорушення, як правило, полягає в договірних правовідносинах з юридичною та фізичною особою, права якої порушені, можливо і бездоговірне заподіяння шкоди.

4. Суб'єктами цивільних правопорушень можуть бути громадяни, підприємства, установи, інші юридичні особи та їх посадові особи.

5. Шкода, яка заподіюється цивільним правопорушенням, носить майновий характер інаноситься конкретного юридичній або фізичній особі. Він являє собою зменшення кількості його матеріальних цінностей. Як правило, він виражається в псуванні майна, несплати поставлених за договором товарів, неповернення боргу і т.п.

6. Цивільним правопорушенням визнається також заподіяння нематеріального, моральної шкоди, наприклад поширення не відповідних дійсності відомостей, що принижують честь і гідність людини, що ганьблять ділову репутацію господарюючого юридичної особи, або приватного підприємця.

Дисциплінарні правопорушення направлені проти трудової, службової, навчальної, військової дисципліни, завдають шкоди нормальному функціонуванню різних державних, господарських, навчальних та інших установ і підприємств.

До дисциплінарним провиною відносяться прогул, запізнення на роботу, невиконання наказів та розпоряджень начальників.

Основні риси дисциплінарних правопорушень:

1. Вони здійснюються фізичними особами - працівниками підприємств та установ.

2. Суб'єкти цих правопорушень перебувають у трудових правовідносинах з юридичними особами або підприємцями без утворення юридичної особи, права яких порушуються.

3. Об'єктом трудових правопорушень є нормальна діяльність юридичних осіб, або відповідно до підприємців без утворення юридичної особи.

Виділяються також процесуальну, виконавчу та міжнародні правопорушення.

До процесуальних відносяться порушення норм кримінального, цивільного та арбітражного процесуального права. Вони виражаються в порушенні порядку проведення обшуку, подачі скарги, пред'явленні позову, заяві клопотання, передбаченим процесуальним законодавством. Суб'єктами цих правопорушень є юридичні та фізичні особи, які звертаються з позовом до судових органів, слідчі, а також учасники судового процесу.

Виконавчі правопорушенняпредставляють собою дії, що суперечать нормам кримінально-виконавчого права, законодавства про порядок виконання рішень судів у цивільних справах. Суб'єктами цих правопорушень є судові пристави-виконавці, працівники пенітенціарних установ, особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

До міжнародних відносяться порушення норм міжнародного права і власних зобов'язань держав, що заподіюють шкоду іншим державам або світовій спільноті. Наприклад, злочинними є піратство, работоргівля, міжнародний тероризм та ін До іншим міжнародним делікту відносяться порушення прав міжнародних представництв, торгових зобов'язань та ін

Суб'єктами міжнародних правопорушень є фізичні та юридичні особи - підприємства та організації, а також в цілому держави, які не виконують норми міжнародного права, міждержавні договори та угоди.