24 Юридичні факти та їх класифікація.

Юридичні факти не є елементом правовідносин, але тісно з ними пов'язані. Більше того, відсутність юридичного факту виключає виникнення та існування правовідносин.

Річ в тому, що для того, щоб почав функціонувати механізм правовідносин відповідно до моделі, зафіксованої в нормі права, потрібен зовнішній імпульс, тобто певний привід, який має конкретний фактичний склад. Таким приводом, що служить підставою (образно кажучи, стартовим майданчиком чи пусковим механізмом) для виникнення, а також наступних змін та припинення пра-вових відносин, виступають певні обставини об'єктивної дійсності, тобто соціального чи іншого походження факти. Вони називаються юридичними фактами. Властивості юридичних вони набувають тому, що породжують відповідні правові наслідки, в тому числі правові зв'язки між суб'єктами права.

Щодо правовідносин юридичні факти відіграють різну роль.

Так, за характером правових наслідків розрізняють юридичні факти:

правостворюючі (наприклад, у разі прийняття на роботу);

правозмінюючі (в разі переведення на іншу роботу);

правоприпиняючі (в разі звільнення з роботи).

Вичерпне уявлення про юридичні факти дає їх класифікація.Юридичні факти можуть виступати в різних формах, а саме: дії, юридично значущі стани, події, правові презумпції та юридичні фікції. Зазначені форми юридичних фактів часто взаємодіють, утворюючи складні за структурою юридичні факти, що дає підстави розрізняти прості та складні юридичні факти (їх іноді називають юридичним складом). Юридичні факти розрізняються між собою й за іншими критеріями.

Зокрема, вказані дії і події розрізняються за критерієм залежності від волі суб'єктів.

Розглянемо докладніше основні форми юридичних фактів:

/. Дії (або діяння). Це виражені зовні акти (акції) активної, а іноді пасивної поведінки, яка є виразом волі суб'єкта. У свою чергу, за критерієм дозволеності законом дії поділяються на правомірні та неправомірні (протиправні).

1.1. Правомірні дії. Такими є:

а) юридичні акти, а саме — індивідуальні адміністративні акти та дії посадових осіб, органів, організацій, а також дії окремих громадян, які здійснюються з наміром викликати певні, визначені нормами юридичні наслідки. Наприклад, наказ повноважного керівника про звільнення працівника з посади тягне за собою припинення трудових правовідносин між працівником та роботодавцем (власником підприємства, установи, організації). Подання заяви громадянином (працівником) до комісії з трудових спорів зобов'язує її розглянути трудовий спір у встановлений законом строк (десятиденний строк з дня подання заяви);

б) юридичні вчинки — дії, що породжують юридичні наслідки незалежно від усвідомлення та прагнення до цього особи, тобто незважаючи на те, що вони спеціально на це не були спрямовані. Наприклад, набуття авторських прав при створенні творів науки, літератури, мистецтва ставить їх під охорону з боку держави. Юридичними вчинками є передбачені ЦК 1963 р. знахідка загубленої речі (ст. 138), виявлення скарбу (ст. 140) — і те й інше породжує певні цивільно-правові відносини; аналогічний висновок можна зробити щодо рятування майна (ст. 467).

1.2. Неправомірні дії. Такими є правопорушення — кримінальні, адміністративні, дисциплінарні тощо. Наприклад, запізнення на роботу або скоєння іншого дисциплінарного проступку породжує дисциплінарні правовідносини, тобто врегульовані трудовим правом відносини з притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

2. Юридично значущі стани. Це складні юридичні факти, що характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть неодноразово (причому у поєднанні з іншими фактами) викликати настання правових наслідків.

Юридично значущі стани як юридичні факти характеризують різні сторони буття особи:

пов'язує виникнення між усиновителем і усиновленим правових відносин, аналогічних тим, що існують між батьками і дітьми. Тому усиновлення, засвідчене в установленому законом порядку, є такою ж за своєю юридичною силою основою виникнення батьківських прав і обов'язків, як і походження дітей від батьків.

Юридичними фікціями з інших галузей права можна вважати: погашення та зняття судимості (кримінальне право), погашення та зняття дисциплінарного стягнення (трудове право), погашення адміністративного стягнення (адміністративне право, ст. 39 КпАП), визнання за територією дипломатичного представництва екстериторіальності (міжнародне право) тощо.

Юридичні фікції зустрічаємо й в конституційному праві. Наприклад, відоме твердження "влада належить народу" — це юридична фікція. За своїми властивостями влада не може реально належати народові. Найбільше, чим може скористатись народ, — це обрати з числа чесних людей представників інтересів народу, які будуть причетними протягом певного часу до здійснення влади.

Але констатація належності влади народу відіграє роль юридичного факту, який у сукупності з іншими обставинами породжує конституційні правовідносини з обрання депутатів.

класифікація.

Акти цивільного законодавства України не містять чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій.

Натомість ч. 2 ст. 11 чинного ЦК містить в цілому достатньо традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до того, що був наведений свого часу у ст. 4 ЦК 1963 р.

Разом із тим, акценти дещо зміщені і наголошується на тому, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, насамперед, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

При цьому поняття "інші юридичні факти" охоплює такі різні категорії як правомірні дії (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо), неправомірні дії (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо). Тому слід мати На увазі, що перелік підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є лише орієнтовним і доповнюється конкретними нормами ЦК. Крім того, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можугь бути юридичні факти, котрі взагалі не згадані у ЦК.

Разом із тим, у теорії цивільного права класифікації юридичних фактів можливі за різними підставами.

1. Залежно від характеру наслідків, вони можуть бути поділені на:

1) такі, що встановлюють право. З їх існуванням пов'язане виникнення правовідносин;

2) такі, що змінюють право. Наявність цих фактів тягне зміну правовідносин, що вже існують;

3) такі, що припиняють або призупиняють право. Це такі обставини, наявність яких тягне припинення або призупинення правовідносин, що вже існують;

4) такі, що перешкоджають виникненню або трансформації права. Це обставини, наявність яких зумовлює правову неможливість виникнення, зміни, припинення тощо правовідносин. Наприклад, недієздатність фізичної особи є перешкодою для виникнення у неї цивільних прав і обов'язків внаслідок її власних дій;

5) такі, що поновлюють право. До них належать обставини, наявність яких тягне поновлення цивільних прав, що існували раніше. Наприклад, у разі появи особи, оголошеної померлою, суд скасовує відповідне рішення, і фізична особа може зажадати від інших осіб повернення майна, що належить їй (ст. 48 ЦК). У цьому випадку поновлення права власності пов'язане з двома обставинами: 1) появою особи, оголошеної померлою; 2) скасування судом рішення про оголошення особи померлою.

2. Залежно від наявності та характеру вольового елемента (слід зазначити, що саме ця класифікація є найбільш популярною у цивіліс- тиці) розрізняють, насамперед, дві великі групи юридичних фактів:

1) дії — обставини, що залежать від волі людини;

2) події — обставини, які виникають та існують незалежно від волі людини і не підконтрольні їй. Вони мають юридичне значення у випадках, коли вказані у актах цивільного законодавства або договорі як такі, що породжують цивільно-правові наслідки. До подій належать, наприклад, явища природного (повінь, землетрус, буревій тощо) або соціального (війна, страйк тошо) характеру.