- •Аналіз поняття «світогляд»
- •2. Основні структурні компоненти світогляду
- •2. Філософія. Її предмет і функції.
- •Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5) Специфіка давньоіндійської філософії.
- •6) Процес становлення і сутність старокитайської філософії.
- •7) Процес становлення і сутність старогрецької філософії.
- •8) Місце і роль античної філософії в історії світової філософії.
- •9) Сутність і специфіка філософії досократичного періоду античності.
- •10) Філософські погляди представників Мілетської школи.
- •11) Філософські погляди представників Елейської школи.
- •12) Суть і специфіка філософії класичного періоду античності.
- •13) Сутність філософії Платона.
- •14) Роль Аристотеля в розвитку філософії.
- •15) Сутність і основні положення елінського періоду розвитку античної філософії.
- •16) Порівняльний аналіз проблеми людини в філософії Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю й античної філософії.
- •17) Порівняльний аналіз вирішення проблеми буття в античній і в філософії Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.
- •18) Теоцентричний характер філософії середніх віків.
- •19) Аналіз проблеми реалізму і номіналізму (філософській і релігійний аспекти).
- •20) Сутність і основні положення Августина Блаженого.
- •21) Сутність і основні положення філософії Фоми Аквінського.
- •Теорія двох істин
- •Докази існування Бога
- •22) Схоластика: поняття, сутність, етапи розвитку.
- •Загальна характеристика
- •Періоди схоластики
- •23) Епоха Відродження як самостійний етап розвитку світової філософії.
- •24) Загальна характеристика епохи Відродження.
- •25) Гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
- •26) Внесок Леонардо Давінчі в розвиток філософії естетики.
- •27) Філософські погляди Миколи Кузанского.
- •28) Сутність наукової революції 17 століття.
- •29) Філософські погляди Френсиса Бекона.
- •Теоретичне обгрунтування емпіризму
- •Чотири ідоли
- •Істинний метод пізнання за Беконом
- •Основні здобутки
- •30) Загальна картина філософських поглядів Рене Декарта.
- •Теорія пізнання
- •Бог та метафізика
- •31) Філософські позиції б. Спінози. Розвиток філософії Спінози
- •32) Філософські погляди Лейбніца.
- •33) Філософські позиції Берклі.
- •34) Філософські позиції д. Юма.
- •35) Філософські позиції Локка.
- •36) Філософські позиції Гобса.
- •Природний стан людей
- •Етика Гоббса
- •Погляди на державу
- •37)Основні положення механістичного характеру філософії 18 ст.
- •38) Загальна характеристика філософії Просвітництва.
- •39) Загальна характеристика філософії Канта.
- •40) Філософські погляди Фіхте.
- •41) Філософські погляди Шелінга.
- •42) Сутність філософських поглядів Гегеля.
- •43) Загальна характеристика філософських поглядів Фейєрбаха.
- •44) Політичні, соціально – економічні та наукові передумови зародження марксизму, 45) Основні положення матеріалістичного розуміння історії Маркса.
- •46) Сутність діалектики Енгельса.
- •47) Причини, умови виникнення некласичної філософії.
- •2.2. Вихідні принципи та особливості "першого позитивізму" (о. Конт, г. Спенсер, Дж. Мілль)
- •48) Філософські погляди Шопенгауера і Ніцше.
- •49) Основні положення психоаналізу Фрейда.
- •50) Філософські погляди с. Керкегора.
- •51) Загальний аналіз екзистенціальної філософії.
- •52 Порівняльний аналіз філософських поглядів Камю і Сартра.
- •53) Сутність позитивізму та неопозитивізму
- •54) Сутність сучасної релегійної філософії.
- •55)Проблема людини у філософії 20 ст. Німецька філософська антропологія хх ст. М. Шеллер, г. Плеснер, а. Гелен, е. Кассірер про природу людини і його місце у Всесвіті
- •2 Марксистські традиції в дослідженні сутності людини і його співвідношень із суспільством у радянській філософії
- •3 Проблема людини в психоаналітичній антропології
- •4 Екзистенціалізм: існування людини і його сутність. Проблема свободи і відповідальності, життя і смерті в працях а. Камю, ж.П. Сартра
- •4 Проблема людини в сучасній релігійній філософії
- •56) Процес зародження, становлення філософії в Київській Русі
- •57) Сутність і значення діяльності письменників-полемістів для розвитку філософської думки в Україні.
- •58) Сутність різнобічної діяльності братств.
- •59) Особливості філософської проблематики Києво-Могилянської академії.
- •60) Філософська і просвітницька діяльність Феофана Прокоповича.
- •61) Сутність вчення Сковороди про буття, пантеїзм, «сродну працю», «філософію серця» і людину.
- •62) Місце філософії Сковороди в історії української філософської думки.
- •63) Проблема людини і нації в творах Костомарова, Куліша, Шевченка.
- •64) Філософські погляди Юркевича.
- •65) Аналіз філософських поглядів Шевченка, і. Франка, м. Драгоманова.
- •66) Аналіз філософських поглядів д. Чижевського.
5) Специфіка давньоіндійської філософії.
Перші філософські школи і течії виникають у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст. до. н. е. в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї та Греції. Передмови виникнення філософії були такі: 1. стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; 2. поява товарно-грошових відносин; 3. виникнення держави, 4. ріст опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5. розвиток науки, накопичення емпіричного матеріалу. Необхідність його логічного і абстрактного осмислення. Спільність генези не включає своєрідності шляхів формування систематизованого філософського знання. Філософія Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю має ряд особливостей, які визначуються спеції кою розвитку суспільних відносин цих держав, і це насамперед чиновницько-бюрократична система в Китаї та кастовий устрій в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій. Це, в свою чергу, обумовило перевагу у світогляді східних країн релігійно-етичної проблематики над науково-теоретичною, ідеалізму над матеріалізмом. Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих "дашанах". Існували дашани астиків і дашани нестиків. Ці дашани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. "Веда" (в перекладі з індійського "знання") - це збірник текстів на честь богів. В дашан астиків входили такі школи вчення, що визнавали авторитет Вед. Це ортодоксальні вчення: ведан, санкхья, йога, ньяя, вайшешика, шиманса. В дашани нестиків (неортодоксальні школи) входили вчення: чарваків, буддизму джайнізму. Одним з найдавніших ідеалістичних вчень був брахманізм, який вважав, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу "брахмана", що не має ні початку, ні кінця. З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло - це зовнішня оболонка душі /атман/. Душа вічна, безсмертна, але оскільки людина занадто прив’язана до свого тіла, до земного існування, то душа людини, хоч і є втіленням духу брахмана, все ж відрізняється від нього і тому підкоряється закону необхідності /кармі/. Закон необхідності /карма/ змушує душу щоразу після смерті тіла переселятися до іншого тіла, і душа людини завжди входить в таку оболонку, котра залежить від діянь її у минулому житті. Потік 'цих перевтілень /самсара/ триває нескінченно довго. Якщо ж людина а може звільнитися від повсякденних життєвих турбот, її душа перестає бути зв'язаною з цим тлінним світом, тоді і настає реалізація її тотожності з Брахманом. В умовах утворення великої держави буддизм з його антижрицькою спрямованістю захищав кастовий лад в Індії. Він був більш вигідний, ніж релігія брахманізму, яка проповідувала вчення про привілейований стан жерців. Виникнувши як опозиція кастовому ладу, буддизм виступив з вченням про рівність всіх людей в "стражданнях" і праві на спасіння. Буддизм - це одночасно і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VІ-V ст. до н.е. і в ході історичного розвитку стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом. Згідно з легендою, засновником буддизму був Сіддхартха із роду Гаутами. Сіддхартха, він же Шакя-Муні, майбутній Будда, народився у сімї вельможного князя Щуддходані. Він вчився у брахманських вчителів і у віці 29 років покинув палац і жив аскетом. Шляхом внутрішнього споглядання прозрів і пізнав вічні істини: 1. Життя - це страждання. 2. Страждання має свою причину. 3. Корінь страждання - жадоба до життя. 4. Шляхів виходу із страждання - 8. З точки зору буддизму світ - це єдиний потік матеріальних і духовних елементів - "дхарм". На основі староіндійських уявлень про переселення душ буддизм висунув догму про переродження живих істот, стверджуючи, що смерть живої істоти є не що інше, як вияв розпаду даної комбінації дхарм, після чого утворюється нова комбінація дхарм. Нові комбінації дхарм визначаються кармою - сумою всіх гріхів і добрих справ у попередньому переродженні. Ідеалом, за вченням буддизму, з досягнення нірвани - повного закінчення процесу перероджень і позбавлення таким чином страждань, котрі складають суть життя. В цьому вченні вперше чітко виражено ідею про розвиток людини, її безперервне вдосконалення. Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання. Вчення про буття. В основі буддійського вчення про природу речей лежить вчення про дхарми - "носії своєї ознаки - частинки у або елементи". За вченням буддистів, дхарми - це частинки, що являють собою ніби тканину світової речовини, вони проникають у всі явища психічного і матеріального світів і перебувають в русі, кожну секунду спалахуючи і згасаючи. Кожен рух означає породження нового спалаху і нового затухання. В буддійській філософії прийнято порівнювати світло з потоком, який тече з самого початку, вічно змінюючись і перероджуючись. Було розроблено декілька класифікацій дхарм-елементів. Ранній буддизм вже знав про поділ буття на виявлене - сансара, і буття невиявлене - нірвану. Перебуваючи у вічній круговерті, виявлене буття пов'язане зі стражданням. До звільнення з цього стану веде шлях пізнання - восьмичленний шлях морального поділу. Буддизм утверджував єдність матеріального і психічного світів. Вчення про пізнання. Це вчення пов'язане із суб'єктивно-ідеалістичним методом йогічного споглядання. В теорії пізнання у буддистів усувається різниця між чуттєвою та розумовою формами і пріоритет надається практиці. Практика споглядання, роздумів служить основним засобом пізнання навколишнього світу. Проблема людини. Буддизм заперечував існування душі, тобто окремої духовної істоти всередині людини. Буддисти заперечували існування і окремого атмана поза 5-ма групами елементів, які складають людську особистість, її психічні і матеріальні якості. Ці п'ять елементів такі: свідомість; уява; почуття; кармічні сили; матеріальна оболонка людської особистості. В цій схемі немає місця жодному низькому, вічному початку. Людська особистість, як і все у світі, підкоряється закону причини і наслідку, вираженому в 12-членній формулі причинного зародження. Дане людське життя - це результат попередніх існувань. Свідомість, протікаючи через індивідуальний потік - земне життя, через проміжний етап і наступний за цим стан нового переродження, кожної секунди змінює свій зміст. Це вічне становлення в староіндійській філософії прирівнюється до полум'я свічки, якій процес спалахування і загасання тече безперервно і створює враження сталості. Наближення до буття не виявленого, до нірвани порівнюються із затухання вогню, але цей вогонь ніколи не зникає, він переходить у інший стан. Буддистам, як і стародавнім грекам, властиве стихійно-діалектичне числення. Поряд з ідеалістичних напрямом розвитку філософії в Індії розвивалось і стихійно-матеріалістичне вчення - чарвака, Однією з фори цього вчення локаята, яку іноді ототожнюють з чарвакою. Чарвака утверджує єдиною реальністю, що існує в світі, матерію. В основі світу визнає наявність чотирьох елементів: землі, води, вогню, повітря. Звідси походить назва школи /"чар" - чотири» "рак" - слово/. В теорії пізнання істинним вважає тільки те, що дасться людині у відчутті. Особливістю учення чарваків є розробка етичної концепції, згідно з якою поняття добра і зла ілюзорні, створені людською уявою. За вченням чарваків, реальними б тільки страждання і насолода чуттєвого буття. Спростовуючи необхідність аскетичного способу життя яке запроваджували інші індійські релігійні системи, чарваки утверджують єдину мету людського буття - одержання насолоди. Чарваки виступали з критикою релігії, зокрема буддизму.