- •Вплив виробничого середовища на здоровя і працездатність людини.
- •Законодавча база щодо охорони праці в Україні.
- •Надзвичайні ситуації та їх класифікація.
- •Ядерна зброя.
- •Землетруси та дії у випадку загрози виникнення землетрусу.
- •6. (7).Класифікація умов праці.
- •8. Інституційна структура, що забезпечує охорону праці на різних рівнях України.
- •9. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •10. Умови праці і фактори іх формування .
- •11. Колективні засоби захисту людини
- •12. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •13. Дії після землетрусу.
- •14.Людський фактор у проблемі безпеки
- •15. Засоби індивідуального захисту людини
- •Компетенція та повноваження суб’єктів, що здійснюють нагляд за охороною праці в Україні
- •Небезпечні метеорологічні явища.
- •Надзвичайні ситуації соціально – політичного характеру.
- •Побутовий травматизм та основні його причини
- •Предмет та завдання дисципліни бжд.
- •Побутові предмети та засоби побутової хімії
- •Транспортні аварії і катастрофи.
- •Організація життєдіяльності населення в екстремальних ситуаціях
- •24. Дії під час землетрусу
- •Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів
- •Рівні територіального поширення надзвичайних ситуацій
- •Компетенція та повноваження суб’єктів, що здійснюють нагляд за охороною праці в Україн
- •Надзвичайні ситуації воєнного характеру
- •Сучасні екологічні проблеми
- •Наслідки забруднення навколишнього середовища
- •Мислення і прийняття розумних рішень в екстремальних ситуаціях
- •Основні причини виникнення екологічної кризи
- •Інфекційні захворювання: дифтерія.
- •Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •Гострі кишкові інфекційні захворювання.
- •Інституційна структура, що забезпечує охорону праці на різних рівнях України.
- •Епідемічний паротит.
- •Правова основа та законодаство України щодо охорони праці.
- •Рятувальні та інші роботи в зоні надзвичайних ситуацій
- •Здоровий спосіб життя та його вплив на професійну діяльність людини
- •Проведення евакуаційних заходів
- •Конституція України: регулювання охорони праці.
- •Прогнозування небезпек та захист від їх дії
- •Постулати щастя
- •Раціональне харчування
Епідемічний паротит.
Епідемічний паротит (свинка, завушниця) — гостре інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, ураженням залоз внутрішньої секреції (слинних, статевих тощо) та нервової системи.
Збудник захворювання — вірус, для якого характерна висока контагіозність і мала стійкість у зовнішньому середовищі. Єдине джерело інфекції — хвора людина, яка виділяє вірус зі слиною (за 1—2 дні до появи ознак захворювання і протягом перших 5 днів хвороби). Шлях передання інфекції — повітряно-краплинний. Збудник хвороби нестійкий поза організмом, руйнується при нагріванні та ультрафіолетовому опроміненні
Епідемічний паротит уражає переважно дітей віком від 3 до 15 років, але може зустрічатися й у дорослих (від 16 до 30 років). Діти до 6 місяців і дорослі віком понад 50 років хворіють рідко, перші захищені завдяки материнським антитілам, другі — внаслідок перенесеного захворювання в дитинстві або в юності.
Проникнувши в організм, вірус розмножується в носоглотці і тоді проникає в слинні залози, де знаходить оптимальні умови для розмноження. Розвивається характерне запалення слинної привушної залози, через що обличчя стає одутлим зі своєрідними контурами.
Після перенесеного захворювання розвивається стійкий імунітет до хвороби.
Симптоми і перебіг захворювання
Інкубаційний період епідемічного паротиту триває від 11 до 23 днів. Є короткий продромальний (початковий) період, в якому визначають такі симптоми: слабкість, нездужання, біль у м’язах, головний біль, озноб, порушення сну та апетиту. Із розвитком запалення у слинній залозі з’являються ознаки її ураження: сухість у роті, позавушний біль, який посилюється під час жування та розмови.
Перебіг захворювання варіює від легкого до важкого. Залежно від цього температура тіла людини коливається від субфебрильних цифр до 40°С. Інтоксикація також залежить від ступеня тяжкості. Характерним проявом хвороби є ураження слинних залоз (частіше привушних). Сама залоза збільшується в розмірах, з’являється болючість під час дотику, особливо виражена спереду вуха, позаду мочки вуха і в ділянці соскоподібного відростка. Шкіра над запаленою залозою напружена, припухлість може поширюватися на шию і зберігається протягом 3—10 днів. Після проникнення в кров вірус паротиту досягає інших залозистих органів.
Профілактика паротиту
На кожен випадок захворювання подають термінове повідомлення. Хворих ізолюють на 9 днів. У дитячих закладах, де виявлено випадок захворювання, встановлюють карантин на 21 день. Дітей до 10 років, котрі мали контакт з хворим на епідемічний паротит вдома, не допускають у колектив з 11-го по 21-й день від моменту контакту. За цей період за ними встановлюють медичне спостереження. При відсутності протипоказань проводять екстрену імунізацію живою паротитною вакциною. Ослабленим дітям в епідемічному осередку можна ввести нормальний імуноглобулін, але він допомагає слабо. Дезінфекцію в осередку не проводять.
Донедавна для профілактики паротиту в Україні та світі здебільшого застосовували моновакцини. Наприкінці ХХ століття було створено комбіновані вакцини, до складу яких входить паротитний компонент.