- •1.Дисципліна “Безпека життєдіяльності”, її завдання, мета вивчення, об’єкт і предмет дослідження
- •2.Поняття про “аксіому потенційної небезпеки”.
- •3.Біосфера та її компоненти, межа їх розповсюдження на планеті. Людина і біосфера. Поняття про ноосферу.
- •5.Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.
- •6.Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров'я. Енергозбереженість та технічна озброєність – передумови заселення екологічних ніш.
- •7.Природні явища – джерела небезпечних факторів
- •8.Джерела небезпечних факторів побутового середовища
- •9.Поділ небезпечних факторів за характером дії на організм людини.
- •10.Поділ небезпечних факторів побутового середовища на групи за природою їх походження.
- •11.Фізичні небезпечні фактори.
- •12.Хімічні небезпечні фактори.
- •13.Біологічні небезпечні фактори.
- •14.Принципи нормування небезпечних факторів.
- •15.Визначення граничнодопустимого рівня небезпечного фактору.
- •16.Небезпечні хімічні речовини.
- •17.Шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини.
- •18.Комбінована дія небезпечних хімічних речовин.
- •19.Принципи нормування небезпечних хімічних речовин.
- •20.Механічні коливання (вібрація) та їх вплив на людину.
- •21.Шум. Негативна дія шуму на людину
- •22.Інфразвук та його негативна дія на людину.
- •23.Ультразвук та його вплив на людину.
- •24.Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •25.Рентгенівські промені: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •26.Гамма-кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •27.Бета-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •28.Альфа-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •29.Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз іонізуючого випромінювання.
- •30.Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •31.Джерела радіоактивної небезпеки.
- •32.Основні уражаючі фактори, що утворюються при аваріях з викидом у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.
- •33.Поняття про радіоактивне зараження місцевості. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •34.Принципи захисту людини, що знаходиться на радіоактивно зараженій території.
- •35.Хімічно небезпечні об’єкти та їх характеристика.
- •36.Фактори ураження, що утворюються при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •37.Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.
- •38.Поняття “стійкості” небезпечної хімічної речовини.
- •39.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •40.Фактори ураження, що утворюються при пожежах та вибусі на об’єктах, які містять паливо мастильні матеріали.
- •41.Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •42.Особливості сучасного тероризму.
- •43.Вибух як засіб терору.
- •44.Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.
- •45.Характерні риси сучасної війни.
- •46.Поняття про ядерну зброю. Фактори ураження ядерного вибуху.
- •47.Запобігання ураження та захист від дії факторів ураження ядерного вибуху.
- •48.Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Фактори ураження хімічної зброї.
- •49.Запобігання ураження та захист від дії отруйних речовин.
- •50.Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані в якості біологічних засобів ураження людей, тварин та рослин.
- •51.Принципи захисту від біологічної зброї.
- •52.Призначення засобів колективного захисту людей у надзвичайних ситуаціях, їх класифікація за конструктивними ознаками. Простіші засоби колективного захисту.
- •53.Призначення засобів індивідуального захисту та їх класифікація за принципом дії.
- •54.Медичні засоби захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •55.Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.
- •56.Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •57.Поняття про протибактеріальні засоби.
- •58.Задачі і принципи надання першої медичної допомоги. Табельні та підручні засоби першої медичної допомоги.
- •59.Головний принцип, яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.
- •61.Причина виникнення та характеристика переломів кісток.
- •62.Травматичний шок – небезпечне для життя ускладнення важкого ураження. Фази розвитку травматичного шоку. Профілактика травматичного шоку.
- •63.Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша допомога при опіках очей.
- •64.Непритомність. Перша допомога при непритомності.
- •1.Дисципліна “Безпека життєдіяльності”, її завдання, мета вивчення, об’єкт і предмет дослідження.
- •2.Поняття про “аксіому потенційної небезпеки”.
59.Головний принцип, яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.
Якомога швидше надання першої мед допомоги має вирішальне значення. Якщо першої медичної допомоги потребує одночасно велика кількість потерпілих, то визначають терміновість і черговість її надання. Передусім допомогу надають дітям і тим людям, яким безпосередньо загрожує смерть.
Починаючи надавати першу медичну допомогу за комбінованого ураження, передусім визначають послідовність окремих її прийомів.
Усі прийоми першої медичної допомоги слід виконувати дбайливо й обережно. Грубі втручання можуть зашкодити потерпілому й погіршити його стан. Якщо першу медичну допомогу робить не один, а двоє чи кілька людей, то треба діяти злагоджено. У цьому разі один з тих, хто надає допомогу, повинен керувати виконанням усіх прийомів першої медичної допомоги.
60.Поняття про кровотечі. Артеріальні, венозні, капілярні кровотечі. Можливі наслідки кровотечі. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів. Принципи припинення кровотечі. Тимчасова зупинка кровотечі. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки. Правила накладання джуту (закрутки).
Кровотеча - вихід крові з ушкоджених крово-носних судин. Може бути первинною, що виникає відразу після ушкодження судин, вторинною (з’являється через певний час). Є артеріальні, венозні, капілярні й паренхіматозні кровотечі.
Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча, за якої організм дуже швидко може втратити значну кількість крові. Ознаки: яскраво червоний колір крові та її витікання пульсуючим струменем. Венозна хар-зується безупинним витіканням крові, яка має темно-червоний колір, при цьому явного струменя не буває. Капілярна виникає у разі ушкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини й м’язів. Кровоточить уся поверхня рани. У разі зовнішньої кровотечі кров виходить через рани шкірних покривів і видимих слизових оболонок або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини, органи чи порожнини, це називається крововиливом.
Наслідок - швидка втрата 1-2 л крові може призвести до смерті. Для зупинки застосовують джути - стрічкові й трубчасті, а для проведення іммобілізації — шини - фанерні, сходові, сітчасті тощо. Під час надання першої медичної допомоги використовують деякі медикаменти - розчин йоду спиртовий 5 % у ампулах чи флакона, 1—2 %-вий спиртовий розчин брильянтового зеленого у флаконі, валідол у пігулках, настоянка валеріани, нашатирний спирт в ампулах, гідрокарбонат натрію (сода харчова) у порошку, вазелін тощо.
Щоб тимчасово зупинити артеріальну кровотечу, накладають джут або закрутку, фіксуючи кінцівку в положенні щонайбільшого згинання, притискаючи артерію вище місця її ушкодження пальцями. У разі ушкодження великих артеріальних судин кінцівок джут накладають на стегно, гомілку, плече й передпліччя вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг чи м’яку підкладку з бинта, щоб не прищикнути шкіру. Джутом перетягують доволі сильно, щоб зупинити кровотечу. Відсутність пульсації на периферичній судині свідчить про правильність накладення джута. Обов’язково слід вказати дату, годину і хвилину накладення джута, підклавши записку під джут так, щоб її було добре видно. Кінцівку, перетягнуту джутом, тепло вкривають, особливо взимку, але в жодному разі не обкладають грілками. Потерпілому вводять знеболюючий засіб зі шприц-тюбика. Джут слід тримати на кінцівці не більше 1,5—2 годин, щоб уникнути її омертвіння нижче місця притискання джута.