22.Інфразвук та його негативна дія на людину.

Пружні хвилі з частотою менше 16 Гц називають інфразвуком. Медичні дослідження свідчать про те, що інфразвукові коливан-ня є небезпечними для людини. Невидимі й нечутні хвилі викли-кають у неї почуття глибокої пригніченості й непояснимого страху. Особливо небезпечний інфразвук із частотою близько 8 Гц через його можливий резонансний збіг з ритмом біострумів. Інфразвук шкідливий за будь-яких умов. Слабкий інфразвук діє на внутрішнє вухо й спричиняє симптоми морської хвороби, сильний — викли-кає вібрацію внутрішніх органів, що призводить до їх ушкодження й навіть до зупинки серця. За коливань середньої інтенсивності 110—150 дБ спостерігаються внутрішні розлади органів травлення та мозку з різними наслідками: непритомністю, загальною слабкіс-тю тощо. Інфразвук середньої сили може спричинити сліпоту.

23.Ультразвук та його вплив на людину.

Пружні коливання з частотою понад 16 000 Гц називають уль-тразвуком. Потужні ультразвукові коливання низької частоти 18—30 кГц і високої інтенсивності використовують у виробницт-ві для очищення деталей, зварювання, паяння, свердління, а слаб¬кі — у дефектоскопії, діагностиці, для дослідних цілей.

Під впливом ультразвукових коливань у тканинах організму відбуваються складні процеси: коливання частинок тканини з ве-ликою частотою, які за незначної інтенсивності ультразвуку мож¬на розглядати як мікромасаж; утворення внутрішнього тканинно-го тепла в результаті тертя частинок між собою, розширення кровоносних судин і посилення кровообігу; прискорення біохімі-чних реакцій та подразнення нервових закінчень. Низькочастотні технологічні ультразвукові хвилі здійснюють на людей акустичний вплив через повітря.

При безпосередньому контакті людини із середовищем, по якому поширюється ультразвук, виникає його контактна дія на організм людини. При цьому уражається периферійна нервова система і суглоби в місцях контакту, порушується капілярний кровообіг у кистях рук, знижується больова чутливість. Установлено, що ультразвукові коливання, проникаючи в організм, можуть викликати серйозні місцеві зміни в тканинах – запалення, крововиливи, некроз (загибель кліток і тканин).

24.Поняття про іонізуючі випромінювання.

Іонізуючі випромінювання мають велику енергію, близьку за своїм характером хім дії на речовину, а також на живі організми. Дві групи: електромагнітні випромінювання, до яких відносяться рентгенівські і гамма-промені, і потоки різного роду ядерних частинок.

Рентгенівські і гамма-промені належать до широкого спектру електромагнітних хвиль і займають у ньому крайнє місце слідом за радіохвилями, інфрачервоними променями, видимим світлом і ультрафіолетовим випромінюванням. Усі ці види випромінювань розрізняються між собою по довжині хвилі. Найбільш коротку довжину хвилі і найбільшу частоту електромагнітних коливань у цьому спектрі мають рентгенівські і гамма-промені. Так, довжина хвилі рентгенівських променів, що випромінюється діагностичним рентгенівським апаратом, у 10 тис. разів коротша, а гамма-променів, що випромінюються радіоактивним кобальтом (60Со), майже у 450 тис. разів коротша довжини хвилі променів фіолетового світла .

Чим коротша довжина хвилі і, отже, чим більша частота коливань, тим вища енергія випромінювань і більша їхня проникаюча здатність.