- •Предмет і методи політології
- •Категорії і функції політології.
- •Зв'язок політології з іншими галузями гуманітарного знання.
- •Політична думка в країнах Давнього Сходу.
- •Політична філософія Давньої Греції. Платон і Арістотель.
- •Політична думка в Давньому Римі. Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон
- •7. Політична думка західноєвропейського середньовіччя.А.Блажений, ф.Аквінський
- •8.Епоха відродження. Нікколо Макіавеллі
- •9. Політичні погляди у київській русі.
- •10.Політичні ідеї с. Оріховський і.Вишенський
- •11.Конституція Пилипа Орлика
- •12. Ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
- •13. Книга буття українського народу. М. Костомаров.
- •14. Громадський соціалізм м. Драгоманова.
- •15. Основні напрями української політології.
- •16. Політичні погляди м. Грушевського та в. Винниченка.
- •17. Український консерватизм. В. Липинський «Листи до братів-хліборобів».
- •18. Політичні погляди д. Донцова. «Націоналізм».
- •19. Політична думка в Україні радянської доби
- •20. Політична думка епохи Просвітництва в Англії (Локк, Гоббс)
- •21. Теорія природного права і суспільного договору.
- •22. Концепція «правлячого класу» Моски, "теорія еліт" Паретто
- •23. Концепція плебісцитарної харизматичної демократії м.Вебера
- •24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.
- •25. Поняття політичної влади, її сутність і функції.
- •26.Політичні режими.
- •27. Революція і реформи у політичному житті суспільства
- •28.Громадянське суспільство та особливості його становлення?
- •29.Демократія:принципи,установки,цінності.
- •30.Політична система суспільства(псс),її структура і функції
- •31.Типи політичних систем,їх загальна характеристика
- •32.Правова держава,її ознаки
- •33.Соціальна структура суспільства у системі політичних відносин
- •34. Релігія і церква в політичному житті незалежної України
- •35. Національні відносини в політичному житті суспільства. Національна ідея.
- •36. Форма правління і форма державного устрою.
- •37. Політичні партії. Структура, функції і типи.
- •38. Національна свідомість: сутність, характер, особливості становлення.
- •39. Партійні системи.
- •40. Основні типи виборчих систем, їх загальна характеристика.
- •41. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні.
- •42. Громадські організації і суспільно-політичні рухи в політичному житті.
- •43. Політичний процес: сутність, структура і характерні особливості.
- •44. Соціальна природа, характерні ознаки і функції бюрократії.
- •45. Поняття політичної соціалізації.
- •46. Політична поведінка особи.
- •47. Політична культура, сутність, структура і функції.
- •48. Типологія політичних культур.
- •49. Політична свідомість: Суть, структура, функції
- •50. Політична еліта
- •51. Сутність політичного лідерства
- •52. Національний інтерес як форма реалізації зовнішньої політики держави
- •53. Глобальні проблеми як об єкт світової політики
- •54. Міжнародні відносини як предмет політології
- •56.Зовнішня політика: сутність, цілі, засоби і функції
- •57.Політика і культура.
- •58.Політика і мораль
Політична філософія Давньої Греції. Платон і Арістотель.
У Стародавній Греції державність виникла на початку І тисячоліття до н. е. у формі полісів. Перехід від первіснообщинного ладу до ранньокласового і політичної форми організації суспільного життя супроводжувався в Греції поглибленням процесу соціальної диференціації населення на родову знать і збіднілих общинників, багатих і бідних, вільних і рабів і посиленням боротьби між ними за владу. У центрі цієї боротьби було питання встановлення тієї чи іншої форми державного правління — аристократії (влади знаті, привілейованих, «кращих»), олігархії (влади небагатьох, багатих) або демократії (влади народу, всіх дорослих і вільних членів полісу). Ці процеси знайшли своє відображення й теоретичне осмислення в політичній думці Стародавньої Греції.
Вершиною давньогрецької філософської і політичної думки є вчення Сократа, Платона та Арістотеля.
Платон (427—347 pp. до н. е.) — учень Сократа — є одним з найвидатніших мислителів в історії філософської і політичної думки. Своє політичне вчення він виклав головним чином у трактатах-діалогах «Держава», «Політик» і «Закони».
Вчення Платона про державу ґрунтується на його філософських поглядах. Свою ідеальну справедливу державу Платон будує за аналогією з людською душею. Трьом началам людської душі (розумному, вольовому й чуттєвому) в державі аналогічні три схожих начала — дорадче, захисне й ділове, а цим останнім відповідають три суспільних стани — правителів, воїнів і виробників. Справедливість полягає в тому, щоб кожне начало робило лише свою справу відповідно до встановленої ієрархії.
Ідеальна держава Платона — це справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один — найдостойніший), або аристократією — владою декількох кращих. Визнаючи можливість створення такої ідеальної держави, Платон водночас висловлює сумнів у реальності її існування. Через недосконалість людської натури така держава не може бути вічною і зміниться іншими, гіршими формами правління — тимократією, олігархією, демократією або тиранією. Причому кожна з цих форм є гіршою за попередні.
Кожну з форм державності губить саме те, що вважається в ній найвищим благом. У тимократії це воєнні успіхи, в олігархії — багатство, в демократії — свобода. Саме з демократії виростає її продовження і протилежність — тиранія, встановлення якої означає перетворення надмірної свободи в надмірне рабство. Тиранія — найгірша форма державного правління, за якої панують беззаконня, свавілля й насильство.
Крім зразкової держави, правитель якої володіє істинним знанням і вмінням управляти людьми, Платон вирізняє ще три види правління: владу одного, владу небагатьох і владу більшості, кожен з яких може виступати в законній і незаконній формах. Законна влада одного — це царство, монархія, незаконна — тиранія. Законна влада небагатьох — це аристократія, незаконна — олігархія. Демократія також може бути владою з законами і без них. Серед законних форм правління вона є найгіршою формою, серед незаконних — найкращою.
Вчення Платона справило значний вплив на формування поглядів Арістотеля (384—322 pp. до н. е.) — найвидатнішого представника філософської і політичної думки античності. Його політичні погляди викладені головним чином у працях «Політика» та «Афінська політія». Він зробив вагомий внесок у всебічну розробку науки про політику як окремої, самостійної галузі знань.
У центрі політичного вчення Арістотеля перебувають проблеми походження, сутності та форми держави. Він вважав, що держава виникла не в результаті якоїсь угоди між людьми на основі їх волевиявлення, а природно-історичним шляхом — із сім'ї і поселень як всеохоплююча і найдосконаліша форма спілкування людей.
Форму держави Арістотель характеризував як політичну систему, що визначається верховною владою в державі. Конкретні форми він розрізняв залежно від кількості правителів і мети, яку вони при цьому переслідують. За першою ознакою Арістотель розрізняє правління одного, правління небагатьох і правління більшості, а за другою поділяє форми правління на правильні і неправильні. У правильних формах правителі мають за мету спільне благо, а в неправильних — лише своє особисте благо. Трьома правильними формами держави виступають монархія, аристократія і політія, а трьома неправильними — тиранія, олігархія і демократія. Кожна з цих шести основних форм має свої види, залежно від комбінації формоутворюючих ознак.
Монархія є першою і найдавнішою формою правління. Оскільки держава виникає як завершення еволюції сім'ї, де влада належить її главі, то і в монархії влада належить одній особі. В аристократії влада належить небагатьом, наділеним особистими достоїнствами. Ця форма правління краща за монархію, але можлива лише там, де є шановані народом благородні й достойні. Найкращою формою правління, за Арістотелем, є політія, в якій влада належить більшості і здійснюється на спільне благо. Найгіршою з неправильних форм держави є тиранія, де влада здійснюється деспотичними методами однією особою в особистих інтересах. Арістотель розрізняє крайню демократію, в якій верховна влада належить народу, а не закону, і помірковану цензову демократію, засновану на примиренні багатих і бідних і пануванні закону. Першу він різко засуджує, другу підтримує. Політія втілює в собі кращі сторони олігархії і демократії (об'єднує багатих і бідних, багатство і свободу), але вільна від їх недоліків і крайнощів. За Арістотелем, політія є середньою формою держави, в якій у всьому переважає середній елемент. У звичаях це — поміркованість, у майні — середній достаток, у правлінні — середній прошарок. Цей середній прошарок є найціннішим стосовно політики, оскільки він найбільш прихильний до існуючих порядків, і завдяки йому в державі можна пом'якшити суперечність між бідними й багатими, яка є причиною державних переворотів.