
- •Предмет і методи політології
- •Категорії і функції політології.
- •Зв'язок політології з іншими галузями гуманітарного знання.
- •Політична думка в країнах Давнього Сходу.
- •Політична філософія Давньої Греції. Платон і Арістотель.
- •Політична думка в Давньому Римі. Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон
- •7. Політична думка західноєвропейського середньовіччя.А.Блажений, ф.Аквінський
- •8.Епоха відродження. Нікколо Макіавеллі
- •9. Політичні погляди у київській русі.
- •10.Політичні ідеї с. Оріховський і.Вишенський
- •11.Конституція Пилипа Орлика
- •12. Ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
- •13. Книга буття українського народу. М. Костомаров.
- •14. Громадський соціалізм м. Драгоманова.
- •15. Основні напрями української політології.
- •16. Політичні погляди м. Грушевського та в. Винниченка.
- •17. Український консерватизм. В. Липинський «Листи до братів-хліборобів».
- •18. Політичні погляди д. Донцова. «Націоналізм».
- •19. Політична думка в Україні радянської доби
- •20. Політична думка епохи Просвітництва в Англії (Локк, Гоббс)
- •21. Теорія природного права і суспільного договору.
- •22. Концепція «правлячого класу» Моски, "теорія еліт" Паретто
- •23. Концепція плебісцитарної харизматичної демократії м.Вебера
- •24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.
- •25. Поняття політичної влади, її сутність і функції.
- •26.Політичні режими.
- •27. Революція і реформи у політичному житті суспільства
- •28.Громадянське суспільство та особливості його становлення?
- •29.Демократія:принципи,установки,цінності.
- •30.Політична система суспільства(псс),її структура і функції
- •31.Типи політичних систем,їх загальна характеристика
- •32.Правова держава,її ознаки
- •33.Соціальна структура суспільства у системі політичних відносин
- •34. Релігія і церква в політичному житті незалежної України
- •35. Національні відносини в політичному житті суспільства. Національна ідея.
- •36. Форма правління і форма державного устрою.
- •37. Політичні партії. Структура, функції і типи.
- •38. Національна свідомість: сутність, характер, особливості становлення.
- •39. Партійні системи.
- •40. Основні типи виборчих систем, їх загальна характеристика.
- •41. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні.
- •42. Громадські організації і суспільно-політичні рухи в політичному житті.
- •43. Політичний процес: сутність, структура і характерні особливості.
- •44. Соціальна природа, характерні ознаки і функції бюрократії.
- •45. Поняття політичної соціалізації.
- •46. Політична поведінка особи.
- •47. Політична культура, сутність, структура і функції.
- •48. Типологія політичних культур.
- •49. Політична свідомість: Суть, структура, функції
- •50. Політична еліта
- •51. Сутність політичного лідерства
- •52. Національний інтерес як форма реалізації зовнішньої політики держави
- •53. Глобальні проблеми як об єкт світової політики
- •54. Міжнародні відносини як предмет політології
- •56.Зовнішня політика: сутність, цілі, засоби і функції
- •57.Політика і культура.
- •58.Політика і мораль
23. Концепція плебісцитарної харизматичної демократії м.Вебера
М.Вебер (1864-1920)- німецький філософ, соціолог, історик.Основними його працями є «Протистанська етика і дух капіталізму» і «Політика,як покликання і професія».
Вебер водить поняття харизма, запозичуючи його з богословської літератури, де він означає божу милість чи божу благодать.
Вебером розробляється концепція плебісцитарної харизматичної демократії на чолі з вождем, який стоїть над усіма іншими центрами і силами влади. Метою цієї концепції є запобігання розвитку негативних тенденцій характерних для бюрократичної моделі управління, яка забезпечує ефективне функціонування складних організаційних систем, характерних для індустріального суспільства.
Демократична система, на його думку, може бути легітимізованою через комбінацію кількох систем відносин панування:
• професійний апарат керівництва (формально-раціональний засіб реалізації влади);
• плебісцитарний вождь (який визначає політичний курс, що здатний захопити маси);
• парламент (критично-контрольна інстанція традиційного типу).
Вирішальне значення відведено вождеві й бюрократії, другорядна роль – парламенту, що пояснюється негативною оцінкою політичних партій, які, на думку Вебера, були органами партійної ієрархії.
Недоліками бюрократії,Вебер вважав, тенденцію до корпоративізму ( тобто об’єднання політичної еліти, бізнес-еліти і профспілкових лідерів ) та нездатність приймати ефективні рішення в умовах кризи чи в умовах стохастичної (випадковість) нестабільності.
Вебер розрізняв традиційну владу (традиції і звичаї в якій ірраціональні) та раціонально-легальну (основою якої є право і закон).
Політичні дії Вебер поділяв на: цілераціональні,ціннісно-раціональні,традиційні та ефектну модель, яка під впливом зовнішніх обставин і внутрішніх.
24. Політична думка епохи Просвітництва у Франції. Ш.Монтеск’є і ж.-ж. Руссо.
Найбільшого розквіту ідеологія Просвітництва досягла у Франції в XVIII ст. Найвидатнішими представниками французького Просвітництва були Ш. Монтеск'є («Про дух законів»), Вольтер, Ж.-Ж. Руссо («Суспільний договір») та ін.
Ці мислителі вважаються теоретиками природних і невідчужених прав; теоретиками правової держави, яка функціонує на принципах стримок і противаг задля убезпечення монополізації влади кожної з її гілок (законодавчої,виконавчої і судової). Монтеск'є і Руссо є теоретиками громадянського суспільства, де суспільство розглядається як система не політичних інституцій, асоціацій,товариств, об’єднань, мета яких захищати своїх членів від посягань держави.Основою формування суспільства є наявність основи приватної власності.
Вони також виступали проти необмеженої монархії, втручання церкви в політичне життя, за скасування станових привілеїв, доводили правомірність знищення феодалізму. Вони зробили великий внесок у розвиток світової політичної думки, розробляючи питання про походження держави, її функції, типи державного правління, шляхи демократизації суспільства, про поділ влади. Їхні ідеї значною мірою сприяли утвердженню в суспільстві принципів буржуазної демократії.
У ранньому французькому Просвітництві виявилися ілюзії щодо освіченої монархії. У пізньому переважали радикальні суспільно-політичні вимоги, гостра критика абсолютистської влади поєднувалася з обґрунтуванням ідеї буржуазної демократії і громадянських свобод.