40. Фізико-географічне районування Європи.

В межах територiї Європи практично неможливо провести чiткi кордони мiж фiзико-географiчними країнами, як з точки зору iсторiї геологiчного розвитку, так i клiматичних закономiрностей, якi порушуються рельєфом.

Регіональний огляд природи Європи і прилеглих до неї островiв здiйснюється за такою схемою:

1. Європейський сектор Арктики та субарктики.

2. Фiзико-географiчнi країни:

1) Фенноскандiя;

2) Середньоєвропейська рiвнина;

5) Британськi острови і Герцинська Європа;

4) Альпійсько-Карпатська Європа;

5) Середземномор’я;

6) Схiдно-Європейська рiвнина;

7) Урал.

1. Европейський сектор арктики і субарктики

Архiпелаги Пiвнiчного Льодовитого океану (Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля), а також острiв Ісланцiя характеризуються певними спiльними рисами, якi визначаються iх положенням в арктичному i субарктичному поясах. Вiдмінності пояснюються iх рельефом i положенням в Атлантичному секторi Арктики, що зумовлює клiматичні особливостi. Загалом же район вiдрiзнясться вiдносно м’яким клiматом у зв’язку з впливом Пiвнiчно-Атлантичної течії та iнтенсивною циклонiчною дiяльнiстю. В напрямi на пiвнiч i схiд зростас суворiсть клiмату й арктичної природи.

2. Фенноскандiя

Розташована на пiвнічному заході Європи. Вона включає в себе Скандинавський пiвострiв, Фiнляндiю, Кольський півострiв і Карелiю.

Клiматичнi особливостi Фенноскандiї визначаються розташуванням її територiї у високих широтах, характером розвитку циркуляцiйних процесiв, зв’язаних з Iсландським центром дiї атмосфери, орографiчною будовою територiї та загальними умовами пiдстилаючої поверхнi.

Рiки та озера утворюють складну розгалужену сiтку.

Територiя Фенноскандiї, особливо її рiвнинна частина, характеризується значною заболоченiстю. Вiдмiнними ландшафтними особливостями крани є велика озернiсть територї, а також панування ялинових i соснових лiсiв.

3. Середньоевропейська рiвнина

Загалом же Середньоевропейська рiвнина характеризується слабопересiченим горбастим рельєфом з дiлянками, якi знаходяться нижче рiвня моря й вiдгородженi вiд нього дюнами і дамбами.

Середньоевропейська рiвнина характеризуеться перехiдним вiд морського до континентального типом клiмату.

У східних районах Середньоевропейської рівнини, знаходиться багато озер. Вони утворюють особливі «озерні округи», або «поозер’я» — Мазурське, Поморське, Макленбурзьке. Саме тут створений міжнародний біосферний заповідник «Західне Поліся».

В окремих районах країни лiсистiсть перевищус 30 %. Переважають невеликi за площею масиви.

4. Британськi острови і герцинська европа

Найбiльш поширений тип морфоструктур країни — середньовисокi складчасто-глибовi гори. Одна з вiдмiтних рис цих гiр їх iзометричнiсть, яка виявляється у переважаннi не лiнiйно витягнутих гiр у виглядi хребтiв (це характерне для бiльшостi гiрсъких кран iз складчастою морфоструктурою), а гiрських масивiв i плоскогiр’їв. Такими є, наприклад, Центральний масив Францiї, Рейнськi Сланцевi гори, Вогези, Шварцвальд. Поширенi також i горстовi гори (Гарц, Судети, Тюрiнгенський Лiс).

Британськi острови і Герцинська Європа в основному розташованi в природнiй зонi широколистяних лiсiв. У горах, вище поясу букових лiсiв, поширенi темнохвойнi породи (ялина та ялиця).

Видiляють Британськi острови, Герцинську Францiю, Центральноєвропейську область.