35. Загальна фізико-географічна характеристика Азії.

Найбільша за площею частина світу 43,5 млн. км². Розміщена в східній півкулі на північ від екватора. Разом із Європоюутворює єдиний материк Євразія. Кордон із Європою проходить на заході по: Уральських горах, Кумо-Манській западині, Азовському морі, Чорному, Мармуровому, Егейському морях.

Між Арикою по перешийку. Берегова лінія розленована слабо. Ряд еликих островів: Північна Земля, о. Врангеля, Сахалін, Тайвань, Таймир, Шрі-Ланка. Великі півострови: Таймир, Чукотський, Камчатка, Корейський, Малакка, Індостан, Індокитай, Аравійський, Мала Азія.

Це єдиний материк де присутні всі пояси.

Основні риси природи:

1. Знаходиться у всіх кліматичних поясах;

2. Різка континентальність, абсолютний мінімум – 68^оС;

3. Чітка мусонність на сході і півдні Азії;

4. Складна тектонічна будова. Найдавніші тектонічні структури: Сибірська, Китайська, Аравійська, Індостанська;

5. Розміщення поясів поширення землетрусів у двох областях: Альпійсько-Гімалайський і Тихоокеанський геосинклінальні пояси;

6. Поширення антропогенне зледеніння аж до 60^о пн. ш.;

7. 75% території займають гори і плоскогір’я. Основні гірські системи: Гімалаї, Гіндукуш, Кара-Корум, Кунь-Лунь, Тянь-Шань, Кавказ, Алтай, Саяни. Велике нагір’я – Памір. Плоскогіря – Аравійське, Декан. Найвищі вершини: Джомолунгма, Чогорі, пік Перемоги, пік Комунізму, Ельбрус. Великі рівнини: Західно-Сибірська, Індо-Ганська, Туранська, Месопотамська, Велика Китайська;

8. Значне поширення багаторічної мерзлоти до 50^о пн. ш. через значну континентальність і зимове охолодження;

9. Великі площі пустинь і напівпустинь;

10. Нерівномірний розподіл річкового стоку. Найрозвинутіша мережа рік на півночі і південному-сході. Центральні і південно-західні райони обмежені водними ресурсами;

11. Найбільша в світі область внутрішнього стоку – Арало-Каспійська – 40% внутрішнього стоку.

36. Фiзико-географiчне районування Африки.

За природними умовами в Африцi можна видiлити чотири великих регiони, якi істотно вiдpiзняються один вiд одного. Пiвнiчна Африка займає найширшу частину материка вiд Атлантичного океану до Червоного моря. Пiвденна межа проходить по лiнiї подiлу мiж зонами саван i вологих екваторiальних лiсiв, а на пiвденному сходi - по пiднiжжю Ефiопського нагiр'я. Найтиповiша рисаприроди Пiвнiчної Африки - сухість клiмату, яка найбiльше виражена в Caxapi, дещо зменшується на пiвнiч в Атлаських горах i на пiвдень вiд 17^о пн. ш., де лiтом, у результатi дiї екваторiального мусону, випадають опади. У мipy збiльшення тривалостi дiї лiтнього мусону в напрямi до екватора зростає тривалiсть вологого перiоду. Територiї з рiвномiрним зволоженням протягом року на узбережжi Гвiнейської затоки i в западинi Конго, зайнятi вологими екваторiальними лiсами, вiдносяться до Центральної Африки.

Схiдна Африка - найвища i рухома частина материка. Для неї характерна зона глибоких розломiв, що вiдокремлюють один вiд одного великi блоки земної кори. Рухи в розломах супроводжуються пiдняттям одних дiлянок земної кори i опусканням iнших. Схiдна Африка лежить, головним чином, у субекваторiальному поясi i, залежно вiд кiлькостi опадiв, зайнята рiзними типами саван або вологими екваторiальними лiсами.

IIiвденна Африка займає найзвуженiшу частину материка пiвденнiше вододiлу piка Конго (Заїр) i Замбезi. Це високi рiвнини i плоскогiр'я, припiднятi по краях. Клiмат змiнюється з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд. Із змiною умов зволоження змiнюється i рослиннiсть: вiд вологих вiчнозелених лiсiв на схилах Драконових rip до саван. На заходi Калахарi савани переходять у напiвпустелi, а на захiдному узбережжi розмiщена безводна пустеля Намiб.