- •Міжнародне публічне право
- •Мп як особлива система права його відмінність від внутрішньодержавних правових систем
- •Способи і порядок реалізації норм міжнародного права в правовій системі держав
- •Сутність міжнародного правотворчого процесу. Способи створення норм мп
- •Взаємовплив мп та внутрішньодержавного права
- •Основні принципи мп: поняття, ознаки, місце і роль у забезпеченні міжнародного правопорядку
- •Поняття та види джерел мп. Співвідношення м-договору та м-звичаю
- •5. Використання міжнародно-правової доктрини як джерела міжнародного права.
- •Концепція суб’єктів сучасного мп
- •Проблема визнання в сучасному мп
- •Міжнародно-правове застосування сили в мв. Визначення агресії в мп
- •Поняття і види територій в мп
- •Склад і юридична природа державної території. Територіальне верховенство та юрисдикція держав
- •Розв’язання мп спорів, пов’язаних з демілітаризацією та використанням морських просторів
- •Відкрите море і його правовий режим
- •Зміст спеціальних принципів міжнародного повітряного права
- •Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- •Правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •Правовий статус космічних об’єктів і космонавтів
- •Мп проблеми пов’язані із набуттям, зміною та втратою громадянства
- •Процедура укладення міжнародних договорів
- •Проблема роззброєння та обмеження озброєнь в мп
- •Правовий статус учасників збройних конфліктів
- •Правове обмеження засобів та методів ведення збройної боротьби
- •Поняття міжнародних стандартів в сфері прав людини
- •Загальна характеристика міжнародної системи захисту прав людини
- •§ 8. Міжнародний захист прав людини
- •Проблеми вдосконалення організації і діяльності оон. Проект реформи оон
- •Міжнародні конференції як форма співробітництва держав в галузі охорони навколишнього середовища
- •Механізми мирного вирішення міжнародних спорів
- •Екстрадиція в мп
- •Боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів та психотропних речовин
Основні принципи мп: поняття, ознаки, місце і роль у забезпеченні міжнародного правопорядку
Принципи міжнародного права – юридично-узагальнене правило поведінки суб’єктів міжнародного права в певній системі правовідносин. В свою чергу основні принципи міжнародного права – це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб’єктами і є критерієм правомірності міжнародного правотворчого і правозастосовного процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм.
Основні принципи міжнародного права було закріплено у Статуті ООН і Декларації «про принципи міжнародного права» 1970 року.
Статут і декларація встановили 7 основних принципів міжнародного права:
1. Незастосування сили або загрози застосування сили. Вперше був закріплений Гаазькою конвенцією «про мирне вирішення міжнародних сутичок» 1899 року. В подальшому він був закріплений у декларації «про агресивні війни» 1927 року. І в подальшому він знайшов своє відображення в статуті ООН, де зазначається, що всі члени ООН зобов’язуються в міжнародних відносинах утримуватись від загрози силою чи її застосуванні проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим способом, не сумісним із цілям ООН. Цей принцип покладає на державу такі міжнародно-правові зобов’язання:
- Утримуватись від застосування сили прямої чи непрямої.
- Утримуватись від загрози силою.
- Утримуватись від будь-яких дій, які є проявом сили.
- Відмовитись від сили чи загрози сили як засобу врегулювання спорів.
Водночас статут ООН визначає випадки правомірного застосування сили:
- Для самооборони.
- За рішенням Ради безпеки ООН.
- На випадок загрози миру, порушення миру або акту агресії.
2. Мирного вирішення міжнародних спорів. В статуті ООН записано, що всі члени ООН вирішують свої міжнародні спори винятково мирними засобами. З метою того, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку.
Зокрема цей принцип поклав на держави такі міжнародно-правові зобов’язання:
1. Вирішувати всі свої суперечки, спори, розбіжності виключно мирними засобами.
2. Врегульовувати спори в найкоротший строк.
3. Утримуватись від ультимативності.
Зокрема до міжнародних мирних засобів використовують:
- Переговори.
- Розслідування.
- Добрі послуги.
- Судове розслідування.
- Та інші.
3. Не втручання. Його вперше було закріплено у конвенції «Про права і обов’язки держав» 1933 року та в декларації Американських принципів 1938 року. Зокрема цей принцип покладає на суб’єктів міжнародного права такі міжнародно-правові зобов’язання:
- Утримуватись від безпосереднього та опосередкованого втручання у справи інших держав.
- Уникати як індивідуального, так і колективного втручання.
- Утримуватись від озброєного втручання або його загрози.
- Утримуватися від будь-якого військового, політичного, економічного або іншого примусу держави.
- Заборона організацій чи сприяння, що спрямовано на зміну державного устрою іншої держави.
4. співробітництва. Включає:
- Співробітничати до відповідних цілей і принципів ООН.
- Співробітництво повинно відбуватися на умовах рівності.
- Повинно сприяти взаємному розумінню та добросусідству.
- А також сприяти скороченню в економічному розвитку країн.
5. Рівноправ’я і самовизначення народів. Включає:
- Обов’язок поважати рівність народів і націй.
- Обов’язок поважати право самостійно розпоряджатися власною долею. Право народу і націй вільно розпоряджатись своїми природними ресурсами і багатствами.
6. Суверенної рівності держав. Він складався і розвивався на основі двох нормативно-правових начал. Повага суверенітету і рівноправність всіх держав у міжнародних відносинах. Зокрема до юридичного змісту цього принципу входять такі складові:
- Право держави на юридичну рівність.
- На територіальну цілісність.
- На свободу і політичну незалежність.
- Право вільно обирати і розвивати свої соціальні, політичні, економічні і культурні системи.
Також цей принцип покладає на державу певні обов’язки:
- Держави повинні поважати правосуб’єктність інших держав.
- Виконувати повністю і добросовісно свої міжнародні зобов’язання.
- Держави не повинні нав’язувати свої правила поведінки іншим державам.
Така рівність держав ґрунтується на їх юридичній рівності, вона стосується застосування права, а не його створення.
7. Добросовісного виконання зобов’язань за міжнародним правом. Кожна держава зобов’язана добросовісно виконувати свої зобов’язання за:1) Статутом ООН.2) Загальновизнаними принципами МП.3) Міжнародними договорами
1975 року заключним актом з питань безпеки і співробітництва в Європі ці 7 принципів були доповнені іще трьома:
1. Територіальної цілісності. Цей принцип вперше закріплювався в дво- сторонніх договорах держав. Потім цей принцип продовжив своє відображення в конституціях різних держав. Після того, цей принцип знайшов своє відображення на універсальному і загально визнаному рівні і був закріплений в статуті ООН. Статут ООН формулює цей принцип через заборону загрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином не сумісним із цілями ООН.
Зокрема, він включає в себе наступні складові:
- Обов’язок держав утримуватись від будь-яких дій спрямованих на порушення національної єдності та територіальної цілісності інших країн.
- Територія держави не повинна бути об’єктом військової окупації.
- Територія будь-якої держави не повинна бути набуттям іншої держави, що відбулось в наслідок застосування сили чи загрози такою силою. Територіальні набуття, що отримані в наслідок застосування сили чи її загрози не визнається.
Таким чином цей принцип покладає на державу зобов’язання поважати територіальну цілісність, політичну незалежність і єдність будь-якої держави.
Водночас, цей принцип забороняє:
- Перетворювати територію інших держав в об’єкт окупації.
- Застосовувати силу в порушенні міжнародного права.
2. Поваги прав людини. Покладає на суб’єктів міжнародного права такі обов’язки:
- Поважати права людини і основні свободи.
- Сприяти і розвивати ефективному здійсненню прав людини.
- Обов’язок прийняття державою необхідних законодавчих актів для забезпечення міжнародно-визнаних основних прав і свобод.
- Обов’язок держави гарантувати людині ефективні засоби захисту своїх прав.
Непорушності кордонів. Зокрема він покладає на суб’єктів міжнародного права такі обов’язки:
- Визнати існуючі кордони держав-учасниць НБСЄ, як юридично встановлених згідно з міжнародним правом.
- Відмовитись від будь-якого територіального домагання або дій спрямованих на зміну державних кордонів.
- Відмовитись від будь-якого зазіхання на існуючі кордони як станом на 1975 року так і на майбутнє.
- Зміна кордонів має відбуватись добровільно та за взаємною згодою держав-учасниць.
Основні принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного публічного права виконують одночасно дві функції: сприяють стабілізації всього комплексу міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками; закріплюють усе нове, що з'являється в практиці суб'єктів міжнародного права в рамках міжнародних відносин, і в такий спосіб сприяють
їхньому розвиткові. Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН. До загальних
принципів міжнародного публічного права належать принципи: - принцип суверенної рівності держав; - принцип незастосування сили або загрози силою; - принцип територіальної цілісності держав; - принцип непорушності державних кордонів; - принцип мирного вирішення міжнародних спорів; - принцип невтручання у внутрішні справи; - принцип загальної поваги прав людини; - принцип самовизначення народів і націй; - принцип співробітництва; - принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань. Основні принципи міжнародного права мають такі особливості, що дозволяють їм посісти особливе місце в системі норм міжнародного права: вони є універсальними нормами міжнародного права, їх відрізняє незаперечність і загальна обов'язковість; вони мають обов'язковий характер для всіх без винятку держав, незалежно від того, чи є вони членами ООН, та інших суб'єктів міжнародного права; вони мають першість стосовно всіх інших норм системи міжнародного права; вони, як виняток із загальних правил дії міжнародно-правових норм, мають зворотну силу, що дозволяє їм поширювати свою дію на будь-яку норму, що виникла раніше самого принципу, аж до її скасування і невизнання пов'язаних із нею наслідків; тільки діяння, що порушують принципи міжнародного права, розглядаються в якості міжнародних злочинів; ці принципи можуть виступати правовою основою для регулювання міждержавних відносин при від сутності прямого регулювання
Основні принципи міжнародного публічного права - це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин. Принципи міжнародного публічного права виконують одночасно дві функції: сприяють стабілізації всього комплексу міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками; закріплюють усе нове, що з'являється в практиці суб'єктів міжнародного права в рамках міжнародних відносин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвиткові. Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН. До загальних принципів міжнародного публічного права належать принципи: Принцип суверенної рівності держав; означає, що всі держави, незалежно від величини їхньої політичної, економічної та
військової могутності і відмінностей, рівні між собою, користуються однаковим правом і несуть однакові обов'язки та відповідальність. Принцип
незастосування сили або загрози силою;означає заборону застосування сили або погрози силою у стосунках між державами. Принцип територіальної цілісності держав;обов'язок держав утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності будь-якої держави. Принцип непорушності державних кордонів; означає заборону якоїсь односторонньої зміни лінії державних кордонів на місцевості, а також перетин кордону в порушення відповідних міжнародних угод і внутрішньодержавних положень (правил). Принцип мирного вирішення міжнародних спорів; означає обов'язок держав вирішувати свої суперечки тільки мирним шляхом (іншого міжнародне право не визнає), використовуючи при ньому різні мирні засоби вирішення міжнародних суперечок, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку. Принцип невтручання у внутрішні справи; зобов'язує держави не нав'язувати іншим державам або народам і націям, що борються за здійснення свого права на
самовизначення, свого суспільного державного ладу і своєї ідеології. Принцип загальної поваги
прав людини; один із найважливіших принципів, якщо не найважливіший, сучасного міжнародного права… Поважання прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань. Принцип самовизначення народів і націй; означає право народів вибирати такий шлях розвитку, що найбільшою мірою відповідає їх історичним, географічним, культурним, релігійним і т.п. традиціям і уявленням. Принцип співробітництва; Це найважливіший принцип, на основі якого здійснює свою багатогранну діяльність ООН. Зокрема держави повинні співробітничати: у підтримці міжнародного миру і безпеки; у ліквідації всіх форм расової дискримінації і всіх форм релігійної нетерпимості. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань; означає обов'язок усіх держав з повагою ставитися до зобов'язань, то випливають із міжнародних договорів та інших джерел сучасного міжнародного права.