15. Зміст спеціальних принципів міжнародного повітряного права

Юридичною базою формування спеціальних принципів міжнародного повітряного права є основні принципи міжнародного публічного права. Серед них, насамперед, варто назвати такі:

- принцип суверенної рівності держав;

- принцип незастосування сили і погрози силою;

- принцип міжнародного співробітництва;

- принцип невтручання у внутрішні справи держав;

- принцип територіальної цілісності;

- принцип сумлінності дотримання міжнародних зобов'язань;

- принцип мирного вирішення суперечок.

На основі цих принципів формується ряд принципів, що їх можна розглядати як спеціальні принципи, але котрі відносяться не тільки до міжнародного повітряного права, але й до таких галузей міжнародного права, як міжнародне морське і міжнародне космічне право. Чому сталося так, що в ряді, здавалося б, дуже різних галузей міжнародного права з'явилася необхідність формування спільних для цих галузей принципів? Це стало логічним тому, що у зазначених трьох галузях міжнародного права один метод визначення об'єкта міжнародно-правового регулювання - просторовий, а також схожі за своїм характером міжнародно-правові відносини - тобто, предмети галузі права. Тому до числа таких специфічних для зазначених трьох галузей міжнародного права принципів варто віднести:

- свободу використання просторів, що мають міжнародний правовий режим експлуатації;

- поширення національної юрисдикції на судна, об'єкти, літальні апарати і їхні екіпажі, де б вони не знаходилися;

- забезпечення безпеки експлуатації суден і об'єктів;

- неприпустимість забруднення навколишнього середовища;

- неприпустимість поширення національної юрисдикції на простори з міжнародним режимом;

- установлення відповідальності за заподіяння шкоди іноземним суднам і об'єктам;

- обов'язковість надання необхідної допомоги іноземним суднам, об'єктам і їхнім екіпажам;

- використання просторів із міжнародним режимом тільки в мирних цілях і на благо всього людства;

- обов'язковість реєстрації національних суден і об'єктів.

Поряд із поширенням на міжнародне повітряне право ряду основних принципів міжнародного публічного права і зазначених принципів, що мають значення для вищезгаданих галузей, у сфері дії міжнародного повітряного права є свої специфічні принципи. В числі таких принципів як основні можна назвати:

- принцип виняткового і повного суверенітету держав над їхнім повітряним простором;

- принцип свободи польотів у відкритому повітряному просторі;

- принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації;

- принцип імунітету повітряних суден, що знаходяться на державній некомерційній службі.

Міжнародне повітряне право - це галузь сучасного міжнародного права, що регулює міжнародні польоти повітряних апаратів (суден) тієї або іншої національної (державної) приналежності. Велика група норм міжнародного повітряного права пов'язана з регулюванням міжнародних польотів як таких, незалежно від того, із якими цілями вони здійснюються. Це призвело до формування в міжнародному повітряному праві особливого інституту «міжнародних польотів». Слід мати на увазі, що цивільна авіація держави використовує повітряний простір цієї держави для перевезення пасажирів і вантажів насамперед в межах її території, що, природно, не є і не може бути предметом міжнародно-правового регулювання. Лише міжнародні польоти породжують потребу в такому регулюванні. Найменування «міжнародне повітряне право» визначає питання про просторову сферу його застосування. Мова йде про простір, що має юридичний статус повітряного простору. Але точної межі між повітряним і космічним просторами не встановлено. Трудність такого встановлення пояснюється, зокрема, тим, що апарати «Шаттл» або «Буран» здійснюють політ як у космічному просторі, так і (особливо при приземленні) у повітряному просторі. Інакше кажучи, при цьому вступають у дію як космічне, так і міжнародне повітряне право. Юридичний статус державного повітряного простору полягає в тому, що він знаходиться під суверенітетом держави, тобто в його межах діє виняткова юрисдикція певної держави.

Держава самостійно і вільно встановлює його правовий режим з урахуванням своїх міжнародних зобов'язань, що випливають із підписаних нею міжнародних договорів або інших джерел міжнародних зобов'язань. Юридичний же статус міжнародного повітряного простору полягає в його непідпорядкованості суверенітету певної держави, тобто у відсутності в його просторових межах виняткової юрисдикції будь-якої держави. Цей простір вільний для досліджень і використовується в мирних цілях усіма громадянами, будь-якими фізичними і юридичними особами, але з урахуванням міжнародних зобов'язань держав. Правовий режим повітряного простору держави встановлюється її внутрішнім правом з урахуванням міжнародних зобов'язань держави відповідно до загальних (універсальних), багатосторонніх або двосторонніх угод, учасницею яких вона є, а іноді відповідно до односторонніх юридичних актів держави, визнаних іншими державами, яких вони стосуються. Правовий режим недержавного, міжнародного повітряного простору установлюється винятково міжнародним правом. Основні договори в сфері міжнародного повітряного права: Договори чиказької системи: Конвенція про міжнародну цивільну авіацію; Статут міжнародної організації цивільної авіації; Угода про транзит міжнародними повітряними лініями, «про дві свободи повітря»; Про міжнародний повітряний транспорт, «про п'ять свобод повітря»; Договір про відкрите небо (1992).

Договори варшавської системи: Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень; Конвенція про відповідальність авіаперевізника на міжнародних лініях. Договори римської системи: Конвенція про збитки, завдані іноземному повітряному судну і третім особам на поверхні. Договори про незаконне втручання в діяльність цивільної авіації: Конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна (Токіо, 1963); Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 1970); Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 1971). Відповідно до цих документів розроблені і застосовуються принципи міжнародного повітряного права: свободи польотів у міжнародному повітряному просторі; поваги суверенітету держави над її повітряним простором; визнання національності судна на основі його реєстрації; забезпечення безпеки міжнародних повітряних сполучень; захисту повітряних суден від актів незаконного втручання; відшкодування збитків, завданих повітряним суднам.