1. Класиф технолог проц.

ТП – частина виробничого проц., безпосередньо пов’язана з послідовною зміною стану предмета із перетворенням його на прод вир-ва.

За способом переробки: фіз., мех., хім.. Використ фіз та мех. Проц. для переробки сировини хар-ся зміною зовн форми і фіз. Вла-й, а внутр. Будова і склад речовини при цьому залишаються незмінними. Головну групу мех. Проц. становлять проц. переробки металевих і неметалевих матеріалів у вироби (зварювання, паяння, обробка, різання, проц. формування литтям).

Хім проц. хар-ся зміною не тільки фіз. Вл-й, а й агрегатного стану, хім. Складу, внутр. Будови речовини. Н-д м-м гідролізу деревини отримуютьс скипидар, спирти, камфор тощо. У разі хім. Переробки нафти отримують вуглеводневі гази, бензин та інші речовини. Хім-технолог проц.- основа вир-ва багатьох буд матеріалів, металів та харч прод, використовуються у технології машинобудування.

За способом організації:

1. періодичні (виплавка чавуну, сталі, лиття в форму) проводять на обладнанні, яке завантажується вихідними матеріалами через певні проміжки часу; після отриманий продукт вивантажується. Осн недолік – під час завантаження сировини та вивантаження прод обладнання не працює або працює не на повну потужнітьс.

2. Неперервні (переробка нафти, вир-ва цементу здійсн в апаратах, де надходження сировини і вивантажування кінцевих прод здійсн неперервно). У цих проц. відсутні простої обладнання, перерви у виготовленні кінцевих прод. Хар-ся можливістю автоматизації та механізації, стійкістю технолог режиму і відповідно більшою стабільністью якості прод.

3. Комбіновані (коксування вугілля, робота доменної печі).

За зміною параметрів в часі:

Стаціонарні – процеси, в яких кожний із параметрів, що характеризує процес є постійним у часі.

Нестаціонарні процеси – це процеси, в яких кожен із параметрів, що характеризують процес, є змінним у часі.

За кратністю обробки розрізняють проц. з вікритою схемою, в якій сировина або матеріал підлягає одноразовій обробці; проц. із замкнутою схемою, в якій сировина або допоміжні матеріали неодноразово повертаються в початкову стадію процесу для повторної обробки, а інколи і регенерації (відновл втрачених вл-й); комбіновані проц. (зі змішаною схемою.

2. Крохмальні зерна в картопляній бульбі поміщені в спеціальну оболонку, яка створює його рослинну клітину. У клітині зерна крохмалю знаходяться в середовищі клітинного соку.

Основне завдання картопле крохмального виробництва полягає в тому, щоб розірвати якомога більше оболонок клітин картопляної бульби і потім очистити крохмальні зерна, що звільнилися, від розчинних і нерозчинних домішок. Отже, весь процес виробництва картопляного крохмалю включає в основному механічні операції.

Для добування картопляного крохмалю, картоплю потрібно замочити у воді, при цьому крохмаль осідає. Потім вилучити з води картоплю, і просушити крохмаль.

Основи виробництва кукурудзяного крохмалю. Початкова стадія виробництва кукурудзяного крохмалю полягає в замочуванні очищеного від сторонніх домішок зерна в розчині кислоти. На другій стадії замочене зерно подрібнюють на великі частини. Наступний етап полягає у вимиванні вільного крохмалю водою і відділенні зародка. Шляхом тонкого подрібнення частин, що залишилися звільняють пов'язані крохмальні зерна.

3. Мін сировина поділ на рудну, нерудну та паливну. Рудною мінеральною сировиною називають гірські породи або мінеральні агрегати, що містять метали в такій кількості й у теакй формі хім. Зв’язку з іншими елементами, які дають змогу видобувати їх за сучасною промисловою технологією та економічно виправдовувати витрати. Нерудною називають всю іншу неорганічну сировину, яку використовують у вир-ви хім., убд та інших неметалевих матеріалів і не використовують для видобутку металів. До паливної сировини належать органічні копалини: вугілля, торф, нафта, сланці, що їх використовують в паливно-енергетичній та хім. Промисловості.

Рудна сировина. До цього виду сировини належать корисні копалини (гірські породи, які можна використовувати без переробки або після неї), які містять один або кілька металів у кількості та формі, що допускають на даному етапі розвитку техніки їх економчно раціональне вилучення. Такі копалини називаються промисловини металевими рудами. (Найважливіші: залізо, алюміній, магній, мідь, цинк, свинець, вольфрам, марганець). Збагаченням корисних копалин називають сукупність процесів обробки, в результаті якої мінеральну сировину можна використовувати з більшим технічним і економічним ефектом. Завдяки методам флотації, подрібнення, грохочення і агломерації руди спочатку переодяться до стану, зручного для подальшої металургійної переробки. За кількістю металів розрізняють руди монометалічні (один метал доцільний для добування), біметалічні (два метали), поліметалічні (більше двох металів для добув). До монометалічних належать хромові, залізні, золотовмісні руди; до біметалічних – мідно-молібденові, свинцево-цинкові; до поліметаліних – саксонські руди, які містять кобальт, нікель, срібло, вісмут, уран, алтайські колчеданні руди, що містять свинець, цинк, мідь, срібло та ін.. За призначенням руди поділ на руди чорних, кольорових і рідкісних металів.

4. Аміа́к, амоніа́к, амоня́к, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині. Аміак — безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря.

Амоніак — один з найважливіших продуктів сучасної хімічної промисловості. Головною галуззю його застосування є виробництво нітратної кислоти і азотних добрив. Крім того, аміак використовують для виробництва багатьох інших хімічних продуктів. Зріджений аміак і водний розчин аміаку застосовують безпосередньо як азотне добриво.

В лабораторних умовах аміак добувають звичайно нагріванням суміші хлориду амонію NH4Cl з гашеним вапном Ca(OH)2. Процес утворення аміаку при цьому відбувається в дві стадії: спочатку виникає гідроксид амонію, а потім він розкладається з виділенням аміаку:

2NH4Cl + Ca(OH)2 = 2NH4OH + CaCl2

NH4OH = NH3↑ + H2O

Інколи аміак добувають нагріванням до кипіння концентрованого розчину аміаку (гідроксиду амонію).

У техніці головним способом добування аміаку є прямий синтез його з азоту і водню за реакцією:

Ця реакція відбувається лише при дуже високих тисках (кілька сот атмосфер), високій температурі і наявності каталізатора. На сучасних заводах синтез проводять у більшості випадків при тисках 250–350 атм, а інколи навіть при 700–1000 атм. Чим більший тиск, тим більше рівновага реакції зміщується в бік утворення NH3, тобто в бік збільшення виходу аміаку. Але процес при дуже високих тисках дуже дорогий і економічно невигідний. Температуру підтримують близько 400–450°С. Нижче 400°С реакція відбувається дуже повільно, а вище 450–500°С аміак помітно розкладається на азот і водень. Каталізатором служить губчасте залізо з домішками оксидів калію, алюмінію й інших речовин.

При цьому слід ще раз відмітити, що не вся азотоводнева суміш перетворюється в аміак навіть при найвищих тисках. Частина її залишається непрореагованою. Тому одержуваний аміак відділяють від непрореагованої суміші скрапленням його під тиском, а до решти суміші додають нові порції азото-водневої суміші і знову направляють на синтез.

Значні кількості аміаку одержують як побічний продукт при коксуванні кам'яного вугілля, в якому міститься від 1 до 2,5 % азоту. При коксуванні вугілля більша частина цього азоту виділяється у вигляді аміаку. Його видаляють, з коксового газу пропусканням газу через воду. Аміачну воду нейтралізують сульфатною кислотою і одержують сульфат амонію.

До кінця минулого століття цей спосіб був єдиним промисловим способом добування аміаку. Лише в 20-х роках, нашого століття, коли поширився синтетичний спосіб, він втратив своє значення.

11. Гідравліка – наука, яка вивчає закони рівноваги та руху краплинних рідин і взаємодію рідини з нерухомими або рухомими твердими тілами.

Гідравліка поділяється на:

- Гідродинаміка – вивчає закони руху рідини і їхню взаємодію з обмежувальними стінками.

- Гідростатика – вивчає закони рівноваги рідини і їхню дію на обмежувальні стінки.

Рідина – фізичне тіло, яке має властивість текучості. Неспроможна зберігати свою форму самостійно.

Рідини поділяють на 2 класи:

Краплинні(вода,спирт,бензин,нафта)

Газоподібні(гази,пара)

Гідравліка розглядає ідеальну( рідина,між частками якої не має сили зчеплення) і реальну рідини.

Головним об’єктом вивчення у гідродинаміці є потік краплинних рідин.

13. Виробництво-це процес,у ході якого людина діє на речовини природного та штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції,необхідної для забезпечення своїх потреб.

Залежно від обсягу випуску продукції розрізняють такі типи виробництва:

Одиничне(Випускається продукція в одному, або кількох екземплярах,вироби виготовляють висококваліфіковані працівники, низька продуктивність праці, якщо порівнювати з іншими типами виробництва, висока собівартість продукції. Характерна ознака одиничного виробництва-виконання на робочих місцях операцій без періодичного повторення.)

Серійне (виготовляються вироби різними за розміром партіями(певна к-ть виробів одного найменування, що запускаються у виробництво одночасно) або серіями, що періодично повторюються, не потребує робітників високої кваліфікації,у виробництві використовують заготовки точніших розмірів ніж в одиничному,нижча собівартість продукції.)

Масове(має досконалішу структуру та форму організації ніж серійне і одиничне, виготовляються однакові вироби у великій кількості протягом тривалого часу, техн. процес поділений на операції,кожну з яких виконують на окремому обладнанні,що розташована у відповідній послідовності,найнижча собівартість продукції)

14. Електроліз кухонної солі є одним з найдешевшим електрохімічних процесів. Кухонна сіль НАТРІЙХЛОР є вихідною сировиною хлор лужного електролізу.

При електролізі кухонної солі аноди виготовляють з графіту.

Є 3 способи отримання кухонної солі.

1-діафрагмовий

2-мембранний

3-ртутний

Ртутний спосіб

Електролізер складається з 2 частин:

Ванни А і Ванни Б.

У ванні А :

• на аноді розряджаюься іони хлору:

2Cl- - 2e – 2CL - CL2

• На ртутному катоді іони натрію розряджаються з утворенням амальгами:

Na+ + nHg + e – NanHg

У ванні Б:

• Амальгама обробляється гарячою водою:

NanHg+H2O – NaOH + 1/2H2+nHg

• Водень і їдкий натр виводять із ванни і подають на переробку.

• Ртуть відновлюється і знову повертається в електролізер.

15. Переріз потоку рідини, перпендикулярний до його осі, називається живим або поперечним перерізом потоку.

Кількість рідини, що протікає в одиницю часу через живий переріз потоку, називається її витратою.

Є такі Витрати рідини:

1)Об’ємна

2)Масова:

Під часу руху рідини між її частками виникають сили тертя,які залежать від опору рідини зсуванню часток.

Основні фізичні властивості рідини:

В’язкість – властивість реальних рідин чинити опір силам, що зсуваються.

Густина – маса одиниці об’єму рідини,

Питома вага – вага одиниці об’єму рідини,

Характеристика руху. Режими руху рідини

В гідродинаміці рідина вважається безперервним суцільним середовищем. Рух рідини характеризується швидкістю часток і гідравлічним тиском.

існує два різні види руху потоку рідини:

1.Рух. за якого всі часточки рідини рухаються по паралельних траекторіях, коли окремі шари ковзають один відносно другого, називають струминним або ламінарним (упорядкованим, шаровим)

2. Неупорядкований рух, за якого окремі часточки рідини переміщуються по заплутаних, складних, хаотичних траекторіях, які весь час змінюються в одному напрямку, називається турбулентним.

16. Борошно — продукт розмелу зерна, який використовується для виготовлення хліба, макаронів, кондитерських та інших виробів.

Етапи виробництва борошна: Складання партії зерна для помелу, Очищення зерна, Гідротермічна обробка зерна, Подрібнення зерна та проміжних продуктів, Сортування продуктів формування сорту борошна, Контроль якості борошна, Фасування та пакування, Зберігання та реалізація.

При складанні помельних партій враховуються: тип зерна, сорт , скловидність, кількість і якість сирої клейковини. Використовують два вида змішування зерна: різного за якістю, повноцінного з неповноцінним .

Очищення зерна від домішок є обов'язковим етапом виробництва.

19. Вода-одна із головних факторів,що формує життя на Землі.

Воду використовують у промисловості, як:

• Розчинник

• Теплоносій

• Охолоджувач

• Для передачі тиску

• Добування корисних копалин

Воду класифікують за такими ознаками:

За походженням:

• Поверхневі(Води річок,водосховищ)

• Атмосферні(опади)

• Підземні(підземні річки

За призначенням:

• Питна

• Промислова

Існують такі властивості води:

1. Твердість

2. Загальний вміст солей

3. Прозорість

4. Реакція середовища

5. Окислюваність

6. Смак

Є такі види твердості води:

Тимчасова(спричинена солями кальцію та магнію)

Постійна(наявність у воді сульфатів,хлоридів і нітратів кальцію та магнію, які при кипятінні не виводяться)

Загльна(наявність у воді солей обох видів

25. Завдання найближчого майбутнього полягає в тому, щоб при проведенні промислових процесів забезпечити кругообіг матеріалу і щоб використані вироби в будь-якій формі можна було зстосовувати як вторинну сировину.

Зниження матеріаломісткості на основі залучення в переробку дедалі більшої кількості вторинної сировина стимулюється ще й тим, що за рядом об’єктивних причин в останні роки відбувається процес подорожчання сировини.

За умов всезростаючого виробництва чорних і кольорових металів, полімеризаційних матеріалів, паперу та іншої продукції невпинно зростають ресурси вторинної сировини – брухту та відходів чорних і кольорових металів, макулатури, вторинної текстильної сировини. Залучення ресурсів у виробництво є завданням великої економічної важливості

Нині вторинні матеріальні ресурси є джерелом покриття потреб у сировині й матеріалах нарівні з природною сировиною. Шляхом вторинного використання матеріалів і відходів можна зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище. Покажемо на деяких прикладах, як, переробляючи тверді, рідкі і газоподібні відходи, можна розширити сировинні ресурси і зменшити забруднення навколишнього середовища.

Прикладом підприємства з комплексним використанням усіх продуктів і відходів виробництва може бути металургійний завод. Усе, що отримується в доменному цеху, використовується на заводі або на підприємствах суміжних галузей. Цінним відходом є доменний шлак. Економісти підрахували, що тільки половина руди, яку переробляють, перетворюється в чавун і сталь, решта ж переходить у шлак – 4,5 тис. тонн шлаку видає на добу потужна домна. З цього шлаку виготовляють будівельні матеріали (шлакобетон, щебінь, пемзу, теплоізоляційний матеріал – шлакову вату).

Доменні шлаки допомагають отримати підвищені врожаї зернових культур та овочів. Шлаки містять багато вапна. Якщо з них виготовити добриво, можна значно знизити кислотність ґрунту.

Використання брухту у виробництві сталі є досить ефективним, тому що відпадають стадії геологорозвідування, будівництва, видобування і збагачення руд, так що сталь із брухту на 70% дешевше отримуваної з руд. Більша частина брухту – це промислові відходи, непридатні машини та обладнання, шлаки, які утворюються або знаходяться у відвалах. Переробляється також у великій кількості алюмінієвий брухт, відходи кольорових металів усіх видів і мідні шлаки, які знаходяться у відвалах.

В Україні чорні димові терикони здавна вважались невід’ємною частиною донбаського пейзажу. Тепер цей пейзаж значною мірою змінився. Частину териконів покрили шаром родючих ґрунтів, висадили дерева та кущі, які прикрасили пейзаж Донбасу. В териконах поряд із сировиною для будівництва нагромаджені значні кількості сполук металів.

Для отримання 1 т кольорових металів із вторинної сировини необхідно в десятки разів менше трудових, енергетичних та інших ресурсів, ніж для виробництва первинних металів. Наприклад, енерговитрати на 1 г алюмінію при отриманні його з вторинної сировини менші в 30 разів, міді – в 6 разів, свинцю – в 3,2 раза. Собівартість 1 т чорнової міді й алюмінію із вторинної сировини в 4 рази менша, ніж при виробництві з рудної сировини.

Інтенсивні дослідні роботи повинні дати технічно й економічно допустимі рішення, які дозволять застосовувати нові резерви металевої вторинної сировини.

Прикладом охорони навколишнього середовища одночасно з економією цінної природної сировини може бути переробка макулатури. Збір макулатури та її використання не тільки перешкоджають засміченню середовища залишками паперу, а й зберігаюсь цінну деревину. З макулатури можна знову отримувати друкарський папір, але це потребує значних витрат. З погляду економіки доцільно використовувати макулатуру для виробництва пакувальних матеріалів, гофрованого та простого, картону. Виробництво паперу і картону з макулатури потребує на 60% менше енергії, ніж виробництво з деревної маси і целюлози. При цьому забруднення повітря знижується на 15%, а води – на 60%.

Кожний гектар лісового масиву дозволяє отримати в рік близько 45 т деревної маси, а в деяких випадках ця цифра може подвоїтись. Але необхідно пам’ятати, що ліс на кожну тонну деревної маси дає нам додатково 1,3 т кисню. Гектар лісу щорічно виробляє близько 45000 м³ цього життєво важливого елементу, величезна кількість якого витрачається на спалювання нафти, газу та вугілля. В повітрі багатьох міст у години пік і зараз досить часто вміст кисню зменшується настільки, що відповідає висоті 5000 м над рівнем моря, а це шкідливо для здоров’я людей.

Широке застосування як конструкційні і пакувальні матеріали знаходять пластичні маси. Відомо, що щорічний обсяг відходів полімерних матеріалів дорівнює приблизно половині річного обсягу виробництва полімеризаційних пластмас. Товари із пластмас, які стають непридатними для використання, перетворюються в особливий вид сміття – воно розкладається або дуже повільно, або зовсім не розкладається. Повторна переробка полімерних відходів наштовхується на значні організаційні, технічні та економічні труднощі. Наприклад, вироби з полівінілхлориду практично неможливо знову переробляти, а якщо їх спалювати, то атмосфера ще більше забруднюється туманом соляної кислоти, яка при цьому утворюється. Кожний вид пластмаси допускає лише один спосіб переробки, тому необхідно постійно сортувати відходи за типом пластмаси. Це практично неможливо здійснити, адже без точного аналізу (а він надто дорогий) важко розпізнати тип пластмаси. Отже, необхідні нові розробки, на основі яких перероблялась би цінна вторинна сировина, – полімерні відходи.

30. Лива́рне виробни́цтво — технологічний процес виготовлення виливків, що полягає в заповненні ливарної форми розплавленим матеріалом (ливарним металом чи сплавом, пластмасою, деякими гірськими породами) і подальшій обробці отриманих після твердіння виробів. На долю литих металевих деталей в середньому приходиться 50-70% маси (в верстатобудуванні до 90%) і 20% вартості машин. Тільки методами лиття можливо отримати складні за конфігурацією і геометрією заготівки із чорних та кольорових сплавів з високим (75-98%) коефіцієнтом використання металу.

У ливарному виробництві глина використовується як найбільш поширений зв'язуючий матеріал (формувальних піщаних сумішей) для виготовлення ливарних форм; крім того, глини входять до складу ливарних фарб частіше у вигляді глинистої суспензії, яка у зваженому стані підтримує протипригарний матеріал. У ливарстві застосовуються як вогнетривкі, так і тугоплавкі глини, а також бентонітові, що мають високу зв'язуючу властивість.

31. Перемішування рідин. Сутність і призначення процессу. Механічне, барботажне змішування.

Процес приведення у тісне зіткнення сипучих, рідких, або газоподібних продуктів з метою їх рівномірного розподілу в об'ємі, що перемішується називається перемішуванням

Мета процесу перемішування у рідинному середовищі: отримання розчинів, отримання гетерогенних систем, зберігання гетерогенних систем і запобігання, розшарування, випадіння осаду чи спливання легких фракцій, інтенсифікація тепло-і масообмінних процесів.

Методи перемішування у рідинному середовищі:

1. Механічний (відбувається за допомогою механіч­них мішалок, що розміщуються в ємкостях із обертальним чи коли­вальним рухом);

2. Пневматичний або барботажний (через рідинну систему пропускають стиснене повітря);

3. Статичний (відбувається за рахунок розміщен­ня у потоці нерухомих турбулізуючих приладів і утворення штучної турбулізації);

4. Циркуляційний (пов'язане з використанням відцент­рових і струминних насосів в замкну­тому контурі).

Механічне перемішування

Побудовано на використанні різного типу мішалок, які розміщуються в ємкостях і здійснюють обертальний рух

Мехаічні мішалки:

1. тихохідні: лопатеві (листові(рамні), якірні, якірно-лопатеві); шнекові;

2. Швидкохідні: пропелерні; турбінні.

Лопатеві і листові (рамні ) мішалки використовують для перемішування малов'язких рідин, пропелерні - рідин помірної в'язкості, турбінні - нев'язких систем і в'язких, якірні і шнекові - високов'язких і пластичних систем.

Барботажне (пневматичне) перемішування.

Барботажне перемішування - метод перемішування рідин, суспензій, заснований на пропусканні (барбо­туванні) через їх об'єм потоку диспергованого газу (повітря)

Барботажні перемішуючі пристрої залежно від об'єкта, який підлягає обробці та його об'єму, поділяються на апарати:

1. Із сітчастим розділенням диспергованого газу (повітря);

2. Зі спіральним трубчатим барботером;

3. Які поєднують трубчастий барботер з лопатевою мішалкою;

4. Із зовнішньою циркуляційною трубкою.

32. Насос – гідравлічна машина, яка перетворює механічну енергію двигуна в гідравлічну енергію рідини, яка при цьому переміщується. Різниця тиску в насосі і в трубопроводі обумовлює її переміщення.

За видом робочої камери і сполученням її з входом і виходом насоса:

- динамічні (відцентрові, роторні, гвинтові).

- об’ємні (поршневі, мембранні).

Поршневі насоси розрізняють за розміщенням поршня (вертикальні і горизонтальні, одинарної дії та подвійної,дії).

• У насосі одинарної дії за один оборот валу двигуна у насосі відбувається один раз усмоктування і один раз нагнітання рідини.

• Насос подвійної дії має дві пари клапанів. В одній половині насоса відбувається нагнітання, в іншій усмоктування, що значною мірою підвищує рівномірність роботи насоса і його продуктивність

Мембранні насоси використовуються для перекачування структурованих рідинних систем (фаршів, сиру, молочних згустків).

Мембрана прикріплена до штока і може робити коливальні рухи. При ході штока вправо мембрана вигинається і створює в камері насоса вакуум, завдяки якому в неї через усмоктувальний клапан з патрубку надходить рідина. При зворотному ході штока мембрана тисне на рідину і витискає її через нагнітальний клапан у нагнітальний патрубок.

33. У розсолі овочі піддаються послідовному впливу різних мікроорганізмів. На початковому етапі завдяки наявності кисню в ферментаційному середовищі розвивається аеробна мікрофлора. Це, досить швидко розвиваються молочнокислі бактерії і дріжджі, в результаті утворюються молочна і оцтова кислоти. На останній стадії бродіння створюються більш сприятливі умови для переважного розвитку дріжджів. Бродіння закінчується при вичерпанні вуглеводів, які проходять бродіння.. Для регулювання процесу бродіння замість спонтанно розмножується мікрофлори стали використовувати чисті культури - бактерії молочнокислого бродіння. Точне дотримання температури і концентрації солі дає можливість отримати солоні овочі високої якості.

Важливими чинниками при квашенні є: температура ,анаеробні умови, сіль

34. Основною сировиною для виробництва пива служать ячмінний солод, хміль та вода.

Технологічна схема виробництва ячмінного солоду включає такі операції:

• очищення і сортування ячменю,

• замочування,

• пророщування,

• сушіння і термічна обробка солоду,

• видалення солодових проростків.

Хміль – це висушені хмельові шишки європейського хмелю Humulu lupulus L. З родини конопляних. Для пивоваріння використовуються тільки жіночі незапліднені суцвіття.

Дріжджі – це одноклітинні організми, які за морфологічними ознаками відносяться до класу грибів родини Saccharomyces.

До води ставляться вимоги щодо жорсткості, активної кислотності (рН), смаку та запаху, механічної і мікробіологічної чистоти. Прийнято вважати, що для світлих сортів пива доцільно використовувати м’яку воду.

Ферментні препарати. Для виготовлення пива з солоду з додаванням не солодової сировини використовують ферментні препарати. За їхньою допомогою можна переробляти менш якісну зернову сировину, одержувати пивне сусло заданого складу, поліпшувати якість продукту.

Технологія виробництва пива – складний і тривалий процес, який складається з таких основних технологічних стадій: виробництва солоду, одержання пивного сусла, зброджування пивного сусла, витримування, фільтрування та фасування пива.

Етапи

Одержання солоду (солодом називають зерна злаків, що проросли за штучних умов і певної температури та вологості)

Приготування сусла. сприяє отриманню в суслі потрібного складу вуглеводнів, азотистих та інших речовин, що забезпечує інтенсивне бродіння та високий кінцевий ступінь зброджування.

Бродіння та заброджування.

Фільтрування та розлив. По закінченні доброджування пиво охолоджують до О °С і фільтрують на діатомітовому фільтрі.

35. Виробництво-це процес у ході якого людина діє на речовини природного та штучного походження за допомогою власних сил та обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення своїх потреб.

Технологічна підготовка виробництва:

• Проектування технологічних процесів

• Проектування та виготовлення спеціального оснащення

• Розробка методик контролю і виготовлення спеціальних контрольних пристроїв

• Розробка необхідних технічних нормативів.

Єдина система технологічної підготовки виробництва – сукупність стандартів, що:

• Встановлюють загальні правила організації процесів управління виробництвом.

• Передбачають застосування прогресивних типових технологічних процесів, стандартного технологічного обладнання та оснащення, засобів механізації та автоматизації.