28.Здатність матеріалів поглинати тепло під дією теплової енергії.
Теплофізичні властивості характеризують швидкість процесів нагрівання та охолодження. Знання й аналіз теплофізичних характеристик продуктів (теплоємності, коефіцієнта теплопровідності, коефіцієнта температуропроводності) дозволяє вибрати методи й оптимальні режими процесів теплової обробки, правильного зберігання цих продуктів.
Теплоємність
– це
кількість тепла, яка необхідна для
підвищення температури тіла на 1˚С у
певному інтервалі температур: 
, (Дж/С).
Питома теплоємність – це кількість тепла, яка необхідна матеріалові масою 1кг, щоб підвищити його температуру на 1˚С, Дж(кг·с)
,
де Q – кількість теплоти, Дж;
m – маса матеріалу, кг;
– різниця
термодинамічних температур, ˚С.
Об’ємна теплоємність – показує, яку кількість тепла необхідно витратити для нагрівання одиниці матеріалу.
Об’ємна теплоємність завжди дорівнює теплоємності об’ємної маси матеріалу.
Матеріали з великою об'ємною теплоємністю мають кращі теплозахисні властивості.
Коефіцієнт температуропровідності залежить від коефіцієнта теплопровідності матеріалу:
,
де
– варіює від 1,50 до 2,333 
;
від 7,17 до 16,33
/с
· 
;
– теплоємність матеріалу;
ν – об'ємна маса матеріалу, кг/ .
Температуропровідність відіграє важливу роль у процесах волого-теплової обробки швейних виробів, оскільки вона визначає швидкість прогрівання матеріалів, що обробляються.
Характеризується
теплопровідністю: Питома теплоємність:
.
Об’ємна теплоємність: 
.
Коефіцієнт температури провідності
характеризує здатність матеріалів
вирівнювати температуру в різних точках,
а також передавати тепло від більш
нагрітих місць до менш нагрітих.
27.Здатність матеріалів проводити тепло під дією теплової енергії.
Теплофізичні властивості характеризують швидкість процесів нагрівання та охолодження. Знання й аналіз теплофізичних характеристик продуктів (теплоємності, коефіцієнта теплопровідності, коефіцієнта температуропроводності) дозволяє вибрати методи й оптимальні режими процесів теплової обробки, правильного зберігання цих продуктів.
Характеризується теплопровідністю.
Теплопрові́дність — здатність речовини переносити теплову енергію, а також кількісна оцінка цієї здатності.
Явище теплопровідності полягає в тому, що кінетична енергія атомів й молекул, яка визначає температуру тіла, передається атомам і молекулам у тих областях тіла, де температура нижча.
Теплопровідність не єдиний шлях, яким тепло передається від тіла з вищою температурою, до тіла з нижчою температурою. Така теплопередача може також відбуватися за рахунок теплового випромінювання і конвекції. Різниця між теплопровідністю й конвекцією в тому, що при конвекції тепло переноситься разом із речовиною, а при теплопровідності переносу речовини немає.
При
теплопровідності величина потоку тепла
визначається різницею температури між
різними областями тіла. Кількісно
теплопровідність характеризується коефіцієнтом
теплопровідності 
,
який входить в рівняння (закон
Фур'є)
.
Тут 
—
тепловий потік, T — температура, 
— оператор
Гамільтона набла,
яким позначається градієнт.
Коефіцієнт теплопровідності вимірюється у Вт/(м·K) або Вт·м-1·K-1.
Механізм теплопровідності.
Найбільшу теплопровідність мають речовини, в яких тепло переноситься вільними електронами, що зумовлено їхньою малою масою. Саме тому теплопровідність металів зазвичай висока. В нагрітій області речовини є більше електронів із високою енергією, вони легко мігрують в холодніші області, й втрачають там енергію, розсіюючись на коливаннях кристалічної ґратки. Діелектрики, наприклад, кераміка, мають меншу теплопровідність, що робить їх зручними для виготовлення посуду. В діелектриках, де немає вільних електронів, тепло передається повільнішими коливаннями атомів. Гази, наприклад, повітря, мають малу теплопровідність, зважаючи на невелику густину молекул і доволі нечасті зіткнення між ними. В газах тепло швидше переноситься через конвекцію.
З огляду на це, добрими теплоізолюючими властивостями характеризуються матеріали, в яких багато порожнин, заповнених повітрям: вовна, вата, пінопласт, тощо.