91. Японія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (зовнішня політика)

З 1960 р. почався новий виток у політичному житті Японії - ця подія збіглася з початком періоду «високих темпів зростання», коли Японія прикувала до себе увагу всього світу, перш за все в економічному плані. З часу закінчення холодної війни, як тільки з'являлася можливість нормалізації відносин між Японією і країнами Азії, економічна допомогу останнім або очікування такої допомоги ставала головною складовою переговорів. Той факт, що Японія надає підтримку більшості азіатських країн, збільшує подібні очікування.

Новими орієнтирами іноземної допомоги Японії стали створення і підтримка миру, що в свою чергу сприяє досягненню цілей загальної політичної та економічної стабілізації в регіоні. Теза про зіткнення цивілізації вписується в контекст зусиллі, спрямованих на мілітаризацію політики і гонку озброєнь. Історія людства показує, що сучасна цивілізація, по суті, являє собою не що інше, як симбіоз різних цивілізацій і національних культур. Саме тому діалог цивілізації є яскравим свідченням і того, що всі країни, незважаючи на певні відмінності у культурі їх народів, прагнуть вирішити свої розбіжності шляхом діалогу та обміну думками, а не шляхом війни та кровопролиття.

Ясно одне, що нинішній світ характеризується певним вакуумом в існуючих міжнародних відносинах. Сьогодні є серйозні розбіжності щодо того, яким повинен бути новий світовий порядок. Зусилля США створити однополюсний світ не були сприйняті, бо країни світу бажають зайняти більш гідне для себе місце.

Японо-американський договір 1960 р [1]. і Сан-Франциський мирний договір 1951 р. [2], за яким Японія почала набирати політичної ваги на світовій арені під наглядом «старшого брата» США.

92. Індія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (соціально-економічний розвиток)

Політика протистояння спричинила переселення мільйонів людей з однієї країни до іншої. За приблизними підрахунками, мігрувало понад 6 млн мусульман і 4,5 млн індусів. Близько 700 тис. осіб загинуло в індусько-мусульманських сутичках.

Головна соціальна проблема індійського села — малоземелля основної маси сільських трудівників — вирішувалася з величезними труднощами. Уряд спромігся ліквідувати інститут посередників — замінда-рів. які орендували землю в поміщиків, а потім віддавали її в суборенду селянам, ввести фіксовану орендну плату, в деяких районах викупити частину поміщицьких земель і передати її селянам.

Хронічним явищем стало безробіття (у 1985 р. — 25 млн осіб), зростали корупція і зловживання владою в апараті правлячої партії, що, звісна річ, викликало обурення різних верств індійського суспільства.

93. Індія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (політичний розвиток)

Ще однією могутньою країною Азії є Індія. Національно-визвольний рух у цій найбільшій англійській колонії значно посилився після другої світової війни.

Керували ним дві партії — ІНК (Індійський національний конгрес), лідером якої був Джавахарлал Неру, і Мусульманська ліга на чолі з Мухаммедом АлІ Джинною. ІНК виступав за збереження цілісності та єдності країни, а Мусульманська ліга вимагала створення незалежної мусульманської держави Пакистан.

На позачергових виборах до народної палати в січні 1980 р., викликаних урядовою кризою, ІНК(І) досяг значного успіху, отримавши 2/3 мандатів. Індіра Ганді після 33-місячної перерви знову стала на чолі уряду, який продовжив курс реформ ліво-центристського напрямку.

Напередодні виборів 1989 р. сім опозиційних партій створили блок під назвою Національний фронт. Цей блок переміг на виборах у листопаді 1989 р. У новому коаліційному уряді провідні позиції посіла релігійно-громадська "Бхаратія джаната парті" (БДП). Новий уряд роздирали протиріччя, він виявився кедіс-спроможним. У травні 1991 р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під час виборчої кампанії 21 травня 1991 р. терористи вбили Раджнва Ганді. Але це вбивство не змогло завадити перемозі партії ШК(І), яка сформувала уряд на чолі з Нарасімхою Рао.