58. Рішення Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.

Фінансові питання розглядалися і на Гаазькій конференції влітку 1922 р., однак теж безрезультатно. Єдиним практичним результатом її стало визнання Радянської Росії повноправним учасником міжнародних відносин без будь-яких поступок з її боку. На Лозаннській конференції 1922 - 1924 рр. укладено договір (1924) європейських країн та Туреччини, що замінив Севрський договір. Відповідно до Лозаннського договору встановлені сучасні кордони Туреччини. За Локарнськими угодами жовтня 1925 р. гарантована недоторканність кордонів між Францією і Бельгією та Німеччиною. Східні кордони Німеччини гарантуванню не підлягали. Німеччину було прийнято до Ліги Націй. З Саарської області виводилися французькі війська.

Поступово країни Європи відходили від принципів Версалю, ставали на шлях визнання СРСР, і до 1925 р. він був визнаний 22 країнами. Після Рапалло зав'язалися найтісніші контакти СРСР і Німеччини, особливо у військовій сфері: з 1923 р. практи¬кувалася спільна підготовка офіцерів Червоної Армії і Рейхсверу, провадився обмін військовими технологіями. На території СРСР таємно вироблялися підводні човни, зброя для Німеччини. Взаємні кредити становили 700 млрд марок. У квітні 1926 р. між СРСР і Німеччиною підписано договір про ненапад і нейтралітет.

59. Америка за президента г. Гувера.

60. Основні ідеї й течії у розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900-1920 рр.

Серед названих напрямів найбільш життєздатним наприкінці XIX ст. виявився реалізм, однак він набуває, нових рис. Зокрема, в літературі цього періоду вже немає такої широти зображення епохи, монументальності характерів, які були у Бальзака, Стендаля, Діккенса. Проте безжалісність звинувачення, безжалісне руйнування всіх ілюзій, показ загального зубожіння і здрібнення досягають в ній такої сили, якої не було у Бальзака чи Стендаля. На грунті реалізму в останній третині XIX ст. склався натуралізм, представники якого прагнули до об'єктивного, точного і безпосереднього зображення дійсності, людського характеру. Вони ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство так, як природознавець вивчає природу. Натуралізм зародився і оформився передусім у Франції. Утвердженню цього методу сприяли досягнення природничих наук, а також філософія позитивізму О.Конта. Як і просвітники, О.Конт висловив віру в безмежні можливості науки, крім того, виступив проти традиційної філософської метафізики. Імпресіонізм (від франц. impression - враження) виник у Франції наприкінці 60-х років і пов'язаний з творчістю таких видатних майстрів, як Едуард Мане (1832-1863 рр.), Клод Моне (1840-1926 рр.), Опост Ренуара 1(1841-1919 рр.), Едгар Дега (1834-1917 рр.), Опост Роден (1840-1917 рр.) інших. Свої твори вони наповнили живим духом природи, показали людину в нерозривній єдності з навколишнім світом. Особливу увагу імпресіоністи приділяли кольору і світлу, застосувавши новий метод бачення світу, скований на безпосередньому баченні глядачів. Художники наступного покоління, враховуючи досвід імпресіоністів, почали створювати свої живописні системи. Такі майстри, як Жорж Сера, Поль Саньяк і Едмонд Кросе, спираючись на наукові відкриття по розкладу світла на чисті спектральні тони і їх синтез в оці глядача, малювали полотна невеликими мазками-крапками, створюючи мальовничий ефект мозаїчності зображення, яке ніби зібране з кольорових кристаликів. Ці художники хотіли домогтися підвищеної емоційної виразності кольору, посилюючи контраст фарб. Разом з такими майстрами, як: Поль Гоген, Вінсент Ван Гог і Поль Сезанн, вони отримали назву постімпресіоністів.