- •1.Політика прискореної індустріалізації в срср.
- •2. Перші п’ятирічні плани та їх результати.
- •3. Результати форсованої індустріалізації для срср.
- •4. Суцільна колективізація сільського господарства в срср: причина проведення та наслідки. «Ліквідація куркульства як класу».
- •5. Голодомори 30х рр. 20 ст. В срср.
- •6. Остаточне оформлення сталінського тоталітарного режиму в Радянському Союзі. Масові репресії 1937-38 рр.
- •7. Сутність авторитаризму та тоталітаризму.
- •8. Китай (1920-30рр.)
- •11. Латинська Америка (1920-30рр.)
- •12. Близькосхідна проблема.
- •13. Технічний прогрес, його мілітаристична спрямованість у період підготовки та ведення війни.
- •14. Основні ідеї та напрямки у розвитку мистецтва 1930х рр. 20 ст.
- •15. Відмінності в розвитку культури в демократичних і тоталітарних державах.
- •16. Вплив світової економічної кризи та загостреня міжнародної напруженості в умовах 1930-х років хх ст..
- •17. Відмова Німеччини від дотримування Версальського договору і підготовка до Другої світової війни.
- •19. Способи створення системи колективної безпеки напередодні Другої світової війни.
- •20.Мюнхенська конференція та її наслідки.
- •22. Крах політики умиротворення. Провал англо-франко-радянських переговорів (літо 1939 року).
- •23. Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •25. Характеристика основних театрів воєнних дій у Європі в 1939-1940-х роках.
- •27. Початок та головні битви ввв Радянського союзу проти Німеччини та ъъ союзників.
- •28. Битва за Москву. Смоленська битва. Битва за Ленінград
- •30. Сталінградська битва та її історичне значення.
- •31.Битва за Дніпро (1943р.). Основні наступальні операції радянських військових у 1944р.На території срср.
- •32.Бойові дії у Південно- Східній Азії під час Другої світової війни.
- •33.Бойові дії у Західній Європі(1939-40рр.).
- •34.Бойові дії у Західній Європі(1941-45рр.).
- •35.Бойові дії на Тихому океані (1942-43рр.).
- •36.Бойові дії у Північній Африці(1942-43рр.).
- •37.Відкриття Другого фронту в Європі.
- •39. Голокост.
- •40.Рух Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни,його політична орієнтація та форми боротьби.
- •41.Капітуляція Німеччини та її союзників.
- •42.Тегеранська конференція,її рішення та значення.
- •44.Ялтинська конференція. Потсдамська (берлінська) конференція.
- •45. Створення оон.
- •46. Вашингтонська конференція (1921-1922рр) та її історичне значення.
- •47. Велика Британія у 1900-1920рр.
- •48. Особливості економічних і політичних процесів у країнах Латинської Америки в першій половині 20 ст.
- •50. Порівняльна характеристика політики « воєнного комунізму» і неПу.
- •51. Бухарестський мир (7 травня 1918р.) та його умови.
- •52. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи договорів, її сильні та слабкі сторони.
- •53. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн світу та протистояння демократії тоталітаризму.
- •54. Режим «санації» в Польщі в 1920-1930-х рр.. ХХст.
- •55. Генуезька конференція 1922 р. Та підписання Рапалльської угоди.
- •56. « Новий курс» ф. Рузвельта та його історичне значення.
- •57. Особливості модернізаційних процесів у Японії.
- •58. Рішення Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.
- •59. Америка за президента г. Гувера.
- •60. Основні ідеї й течії у розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900-1920 рр.
- •61.Проблема Квебеку в Канаді.Конституційна реформа 1982 в Канаді.
- •62.Соціально-економічний розвиток Канади у 1980-1990рр.Зовнішня політика у другій пол. 20-початку 21ст.
- •63.Внутрішньополітичний розвиток Німеччини у друній половині 20- нв початку 21ст.
- •64.Зовнішньополітичний розвиток Німеччини у друній половині 20 століття..
- •65.Внутрішнє становище Великої Британії у другій половині 20-початку 21 століття.
- •66.Зовнішня політика Великої Британії у другій пол.20 поч.21 ст.
- •67.Франція(1945—поч.21 ст.)внутрішня політика.
- •68. Франція(1945—поч.21 ст.)зовнішня політика.
- •69.Італія(1945роки-поч.21 століття)внутрішня політика.
- •70. Італія(1945роки-поч.21 століття)зовнішня політика.
- •71.Повоєнна розруха в срср,Відбудова народного господарства(промисловість та с.Г.)
- •72.Смерть й.Сталіна і боротьба за владу в середині верхівки крмпартії.
- •73.Період «Відлиги»(1953-1964).Ліберізація сусп.-політ. Житя.
- •74.Реформи м.С.Хрущова в промисловості,с.Г. Та соц. Сфері.
- •75.Роки застою(1964-1985)Ліберізація сусп.-політ.Життя.
- •76« Косигінськіа » реформа таїї результати.
- •78. Розпад срср та серпневий заколот 1991 року. Зовнішня політика срср в період «перебудови».
- •79. Встановлення прорадянських режимів у Польщі.
- •85. Росія в 1990-ті роки XX- на початку XXI ст.: зовнішня політика
- •87. Розпад світової колоніальної системи. Етапи деколонізації.
- •90. Японія у другій половині XX- на поч.Ххі ст. (внутрішня політика).
- •91. Японія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (зовнішня політика)
- •92. Індія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (соціально-економічний розвиток)
- •93. Індія наприкінці 20-на поч. 21 ст. (політичний розвиток)
- •94.Шляхи та особливості розвитку незалежних держав африки.
- •95.Близькосхідна проблема та способи її врегулювання.
- •96.Основні напрямки нтр у друг половині хх ст та їх вплив на життя пересічного громадянина.
- •97.Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства.
- •98.Наукові відкриття, нові галузі науки, високі технології , інтеграція науки і виробництва.
- •99.Основні тенденції і течії розвитку світової філософії .
- •100.Література, обр. Мистецтво 2 пол.Хх ст.-поч.Хх1 ст
- •101.Архітектура, музика, театр, кіно і спорт 2 пол.Хх ст.-поч.Хх1 ст
- •102. Глобальні проблеми сучасності.
39. Голокост.
Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, все єврейське населення було переселено у спеціально створені гетто (відокремлені від зрвнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя), а їх власність конфісковано. Створення гетто переслідувало лише одну мету – подальше повне знищення їх мешканців З нападом на СРСР нацисти приступили до «остаточного вирішення» єврейського питання». Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн) За наступаючою німецькою армією рухались спеціально створені чотири айзацгрупи (дві з них «С» і «D» діяли на Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. У січні 1942 р. нациське керівництво приймає рішення про створення на території Польщі шести лагерів смерті обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцим, Белжец).Найбільш відпрацьованою технологія знищення була в таборі Освенцим, де за добу знищувалося 12 тис. чол. Створення лагерів смерті супроводжувалось масовим винищенням населення гетто. Така політика нацистів не могла не викликати опір у єврейського населення. Він був як пасивним (духовний опір, втеча тощо), так і збройним. Перше збройне повстання відбулось у Вільнюському гетто. Згодом у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачів, Кременці, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше повстання відбулось у Варшавському гетто (квiтень – червень 1943 р.). Лише через три мiсяцi нерiвної боротьби повстання було придушено, в результатi чого загинуло i вiдправлено до таборiв смертi 76 тис. чоловiк.
40.Рух Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни,його політична орієнтація та форми боротьби.
Рух Опору — це визвольний рух проти нацизму і фашизму і встановлених ними порядків, за відновлення національної незалежності і Державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення.
Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — саботаж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового виробництва, диверсії. В ці ж роки стали створюватися перші партизанські загони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним з перших актів європейського руху Опору стало повстання у варшавському гетто 1943 р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, билися з німецькими військами.
На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час у народів цих країн були надії, що з рук Японії вони отримають незалежність; адже вона висувала для виправдання своїх завоювань гасло "Азія для азіатів". Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Анти-японський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах.
Одним із центрів європейського Опору стала Франція. Для організації Опору Франція володіла потужною організацією "Вільна Франція", яку створив генерал Шарль де Голль 1940 р. у Лондоні. До руху Опору залучалися різноманітні соціальні прошарки: робітники, селянство, інтелігенція, офіцери, священики, банкіри, власники фабрик і заводів. Патріотичні організації французького Опору 1942 р. об'єднали свої бойові групи в "таємну армію", що визнала керівництво У січні 1943 р. війська німецько-італійських окупантів за підтримки хорватських усташів розпочали ретельно підготовлений наступ з метою оточення і знищення головних сил НВАЮ. Головні сили НВАЮ з боями пройшли до долини річки Неретва. Тут відбулася одна з вирішальних битв народно-визвольної війни в Югославії. Здобута патріотами перемога дала змогу врятувати майже 4 тис. поранених. У боях дістав поранення і Верховний головнокомандувач НВАЮ Й. Броз Тіто.
Визвольний рух народів Югославії завоював міцні позиції.
Народи Чехословаччини чинили дедалі більший опір окупантам. Своєрідно розвивався рух Опору в Греції. 30 травня 1942 р. створюється Центральний штаб партизанського руху на чолі з першим секретарем ЦК КП(б) Білорусі П. К. Пономаренком. Найбільші групи і об'єднання партизан діяли в Ленінградській, Смоленській і Орловській областях Росії, у Білорусі, східних і північних областях України. Патріотичний і антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом і нацизмом.