146. Способи правового регулювання;

Усі способи правового регулювання пов'язані із суб'єктивними правами. При дозволянні суб'єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. При зобов'язуванні та забороні право вимоги належить іншим особам. Його призначення - забезпечити виконання активного (зобов'язування) або пасивного (заборони) юридичного обов'язку.

Способи правового регулювання (дозволяння, зобов'язування, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв'язку один з одним. Дозволяння особі певної поведінки буде реальним за наявності обов'язку в інших осіб задовольнити потреби, що виникли у цьому зв'язку в правомочної особи.

Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобов'язуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права: такий, що дозволяє (надає правомочностей); такий, що зобов'язує; такий, що забороняє, а також три форми реалізації права: використання, виконання, додержання.

На схемі це виглядає так:

Способи правового регулювання

Дозволяння

Зобов'язування (веління)

Заборона

Види норм за характером розпоряджень

Дозвільні (такі, що наділяють правом) норми

Зобов'язувальні норми

Заборонні норми

Форми реалізації права

Використання

Виконання

Додержання

Крім способів правового регулювання виділяють його типи (режими).

147. Співвідношення правової діяльності з юридичною практикою, юридичним процесом та правовими відносинами;

148. Види юридичного процесу;

Юридичний процес - це комплексна система органічно взаємозалежних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у дозволі різних юридичних справ інших суб'єктів права, що:

а) виражається в здійсненні операцій з нормами права в зв'язку з рішенням визначених юридичних справ;

б) здійснюється уповноваженими органами держави і посадових осіб на користь зацікавлених суб'єктів права;

в) закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах;

г) регулюється процедурно-процесуальними нормами;

д) забезпечується відповідними способами юридичної техніки.

Види юридичного процесу звичайно групуються по предметній ознаці, коли як підставу класифікації враховуються тільки відповідні галузі матеріального права, застосовувані в діяльності визначених органів держави - карний, цивільний, адміністративний і т.д. Чотири основні комплексні різновиди процесів: установчий, правотворчій, правозастосовчій, контрольний.

149. Правова система: поняття та елементи;

Правова система включає всі правові явища даного суспільства, в т. ч. систему права, систему законодавства, правовідносини, правосвідомість, правову культуру, правопорядок, законність і т. д.

Система права – це внутрішня структура права певної держави, яка включає галузі , інститути та норми права.

Правова система відрізняється від правової дійсності тим, що вона поєднує в собі лише найбільш активні елементи правової дійсності, які так чи інакше стосуються позитивного права.

Структурні елементи системи права.

Першим елементом системи права є норма права, яка регулює типову суспільну відносину, створюючи первинний елемент системи права.

Норма права – це похідний елемент всієї системи права певної держави. З таких елементів складаються інститути в регулятивній, в правоохоронній галузях, від яких в свою чергу походять більші системні утворення.

Правовий інститут – це система взаємопов'язаних норм, які регулюють відносно самостійну сукупність суспільних відносин або їх компоненти. Наприклад, в сфері трудових відносин виділяються відносини, пов'язанні з укладенням трудового договору, встановленням і виплатою заробітної платні, притягненням порушників трудової та виробничої дисципліни до відповідальності. Відповідно в трудовому праві утворюються інститути трудового договору, заробітної платні, трудової дисципліни.

Подібним чином відокремлюються й інші правові інститути. Саме специфічність однієї групи суспільних відносин в порівнянні з іншими є причиною виникнення відповідних нормативно-правових інститутів. Поряд з цим є й інститути, які регулюють одне відокремлене специфічне суспільне відношення або навіть один з його елементів. Так, в кримінальному праві відомі інститути потерпілого, підозрюємого, звинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача, що визначають правовий статус одного із суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. В цивільному праві наявна низка інститутів, яка регламентує яку-небудь загальну для всіх цивільно-правових відносин окрему сторону. Це інститути представництва, позовної давності, захисту гідності і честі громадянина, що регламентують такі принципово важливі моменти всіх цивільно-правових відносин, як порядок призначення і права представників суб'єктів правовідносин, визначення строків позивної давності, порядок і способи захисту честі і гідності громадянина від будь-яких інформувань, які його кривдять.

Як правило правовий інститут – це відносно невелика спільність норм, специфіка і автономність якої не виходять за межи однієї галузі права. При цьому окремі так звані змішані інститути можуть містити норми, характерні для різних галузей права. Наприклад, інститут, що встановлює відповідальність за вчинення дисциплінарних порушень, відноситься до сфери трудового права. В основі інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, її повноваження накладати дисциплінарні стягнення на винуватих робітників. Однак трудові спори з питань накладення таких стягнень можуть розглядатися судовим органом за правилами цивільно-процесуального законодавства, тобто іншої галузі права. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідність відносин, які регулює галузь права, зовсім не є стерильною. В ній завжди присутня певна кількість відносин, які відрізняються за сутністю і формою, але близько пов'язані за своїм призначенням. Так, в цивільному праві завжди присутні норми конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей законодавства. В трудовому праві – норми конституційного, адміністративного, цивільного і цивільно-процесуального законодавства.

Таким чином інститути, як такі, що близько взаємопов'язані, утворюють новий компонент системи права – галузь права.

Галузь права – це головний підрозділ системи права, який відрізняється специфічним режимом юридичного регулювання і охоплює цілі ділянки, комплекси однорідних суспільних відносин. Галузь права не є механічним об'єднанням норм кількох інститутів права. Вона є цілісним утворенням, якому притаманні низка ознак, рис, які не властиві правовим інститутам. Галузь права регулює суспільні відносини, пов'язанні зі здійсненням будь-якої широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян та інших суб'єктів права. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і пов'язанні з ними немайнові відносини, сімейне право – відносини, пов'язанні зі шлюбом і належністю людини до сім'ї. Здатність регулювати поширену сферу суспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту, регулятивні функції якого обмежені певною відносно вузькою сукупністю відносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпний набір юридичних засобів, методів правової дії, які встановлено державою в процесі регулювання відносин відповідної сфери.

Галузь права містить повний набір юридичних засобів, що покликані забезпечувати ефективну дію як галузі в цілому, так і кожного окремого її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права. При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набір юридичних засобів правового регулювання, який дозволяє їй не тільки поєднувати норми права в одне ціле, надавати їм упорядкованості, системності, але й відрізняти одну галузь права від іншої. В великих і складних за побудовою галузях права є й ще один компонент – підгалузь права – цілісне утворення, який регламентує специфічний вид відносин в межах сфери правового регулювання відповідної галузі права. Так, в цивільному праві виділяють як підгалузі житлове, транспортне, авторське, спадкове право. Є підгалузі також в трудовому, кримінальному, інших галузях права. На відміну від правового інституту, підгалузь не є обов'язковим елементом кожної галузі права. В невеликих і тісно консолідованих галузях (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право) підгалузей немає зовсім. Таким чином, система права являє собою сукупність діючих норм права, поєднаних за інститутами, підгалузями і галузями у відповідності до характеру і специфіки врегульованих ними суспільних відносин.