- •7. Сутність прогностичної функції теорії держави і права;
- •8.Передумови виникнення держави
- •12.Теорії походження держави
- •13. Сутність формаційного періоду до з'ясування історичних типів держави;
- •14. Сутність цивілізаційного підходу до з'ясування історичних типів держави;
- •16. Функції держави;
- •17. Класифікація функцій держави;
- •21. Форма держави. Поняття та сутність;
- •23. Президентська республіка та її особливості;
- •24. Парламентська республіка та її особливості;
- •25. Змішана республіка, особливості та види;
- •26. Форма правління;
- •27. Республіканська форма правління. Сутність;
- •29. Унітарна держава. Поняття та сутність;
- •30. Федеративна держава, поняття та сутність;
- •31. Політичний режим та його види;
- •32. Демократичний політичний режим, сутність та роль в побудові правової держави;
- •36. Принцип поділу влади. Сутність та роль в побудові демократичної, правової, соціальної держави.
- •38. Державна та політична влада: сутність та співвідношення;
- •45. Ознаки права;
- •47. Розкрити основні типи праворозуміння;
- •48. Функції права;
- •49. Сутність загальносоціальних функцій права;
- •1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:
- •58. Норми права у системі соціальних норм;
- •60. Ознаки правової норми;
- •61. Норма права. Поняття та види;
- •68. Принципи правотворчості;
- •78. Співвідношення права і закону;
- •79. Дія нормативно-правових актів у часі;
- •80. Дія нормативно-правових актів у просторі;
- •82. Система права та її елементи;
- •84. Критерії поділу права на галузі;
- •85. Інститут права. Класифікація інститутів права;
- •91. Галузі законодавства. Поняття та сутність;
- •98. Юридичний обов'язок;
- •99. Суб'єкти правовідносин: поняття та види;
- •101. Дієздатність. Поняття та сутність;
- •102. Деліктоздатність. Поняття та сутність;
- •105. Реалізація норм права. Поняття та форми;
- •110. Прогалини у праві, та засоби їх усунення;
- •116. Сутність та відмінність автентичного, легального та відомчого тлумачення норм права;
- •117. Офіційне тлумачення норм права та його види;
- •118. Неофіційне тлумачення норм права та його види;
- •119. Акти тлумачення норм права;
- •127. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності;
- •128. Юридична відповідальність: поняття та види;
- •129. Принципи юридичної відповідальності;
- •130. Мета і функції юридичної відповідальності;
- •131. Законність: дати визначення та розкрити сутність;
- •138. Правова ідеологія;
- •139. Правова психологія;
- •146. Способи правового регулювання;
- •149. Правова система: поняття та елементи;
- •150. Правові сім'ї: поняття та класифікація;
105. Реалізація норм права. Поняття та форми;
Реалізація норм права - це втілення встановлених правових норм у діяльність суб'єктів права через виконання юридичних обов'язків, використання суб'єктивних прав, дотримання заборон.
Використання - форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту).
Виконання - форма реалізації зобов'язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (приміром, реалізація законодавства про державні податки).
Дотримання - форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (скажімо, непорушення водіями транспортних засобів обмежень щодо швидкості руху на автомагістралях).
Суб'єкти використання, виконання і дотримання - державні та громадські об'єднання, їхні органи, посадові особи та громадяни (також іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством). Ці форми ще називають формами безпосередньої реалізації, тому що суб'єкти права реалізують приписи правових норм безпосередньо самостійно в процесі своєї діяльності з метою досягнення тих чи тих матеріальних або ідеологічних результатів.
Застосування норм права є особливою формою його реалізації. Це - державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави й посадових осіб із реалізації правових норм стосовно до конкретних життєвих випадків через винесення індивідуально-конкретних правових наказів (приписів).
Для цієї форми реалізації характерними є специфічні ознаки, а саме:
- цей вид діяльності здійснюється компетентними органами, що наділені державно-владними повноваженнями;
- застосування права здійснюється в чітко визначених законом процесуальних формах;
- вона має державно-владний характер: рішення ухвалюється на підставі однобічного волевиявлення компетентного органу; правові приписи обов'язкові до виконання та в необхідних випадках забезпечуються примусовою силою держави;
- це організуюча діяльність, оскільки створює відповідні умови для більш повної реалізації правових норм;
- вона відображає елементи творчості, що означає неформальність рішення у кожному конкретному випадку;
- зміст діяльності полягає у винесенні індивідуально-конкретних, зазвичай обов'язкових до виконання, рішень, які по суті відрізняються від правових приписів загального характеру (тобто нормативно-правових актів);
- у цій діяльності органи правозастосування виступають суб'єктами управління; особи, відносно яких застосовується право, - об'єктами управління; прийняті рішення (правозастосовні акти) - засобами управління.
Випадки реалізації права у формі застосування:
- коли правовідносини не можуть виникнути у суб'єктів права без державно-владної діяльності компетентних органів держави або їхніх посадових осіб (призов на дійсну військову службу, зарахування до навчального закладу, зайняття нової посади);
- у випадку, коли є спір або які-небудь перепони на шляху до здійснення суб'єктивного права (розділ майна подружжя в судовому порядку, спір із приводу права на спадщину);
- коли особа притягається до юридичної відповідальності за скоєне правопорушення. До правозастосовної діяльності пред'являються такі вимоги:
- законність (здійснення в суворо встановленому законодавством порядку);
- обґрунтованість (винесення рішення лише на підставі повного та всебічного вивчення обставин справи);
- доцільність (урахування особливостей конкретної ситуації, в умовах якої відбувається правозастосування, а також особливостей особи, відносно якої виноситься рішення);
- справедливість (рішення ухвалюється на підставі норм права, але до уваги беруться й існуючі в даному суспільстві норми моралі). Правозастосовна діяльність здійснюється у певних стадіях:
- аналіз фактичних обставин юридичної справи або встановлення юридичне значущих фактів (визначення часу, способу, місця дії, розміру збитків, психічне ставлення суб'єктів до скоєного та ін");
- вибір, аналіз і тлумачення правової норми (на цій стадії відбувається вибір правової норми або юридична кваліфікація - оцінка конкретної життєвої ситуації з боку права. Потім робиться аналіз відносно справжності правової норми, вивчається та роз'яснюється її зміст);
- винесення рішення (ця стадія передбачає прийняття суб'єктом правозастосування індивідуально-конкретного рішення про взаємні права та обов'язки тих осіб, які зможуть або мусять реалізувати норму права. Таке рішення повинно мати свій зовнішній ; вираз в усній або письмовій формі, яка є найбільш поширеною. Письмова форма передбачає видання правозастосовного акта, де знаходить своє закріплення рішення компетентного органу).
106. Використання права.
Використання права — це така форма реалізації правових норм, яка полягає в здійсненні суб'єктами своїх прав. Вона полягає в активній поведінці учасників суспільних відносин по реалізації суб'єктивних прав, свобод і законних інтересів, передбачених управомочними нормами права. Ця форма реалізації здійснюється добровільно, за власним бажанням суб'єктів. Наприклад, договір даріння, реалізація права на освіту, права на працю тощо.
107. Виконання права;
Виконання права — це така форма реалізації права, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, оскільки необхідно виконати (здійснити) юридичні обов'язки, передбачені нормами права. Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права. Наприклад, реалізація договірних зобов'язань, сплата податків.
108. Застосування права, та його стадії;
Застосування норм права являється однією із форм реалізації права. В першу чергу мова повинна йти про застосування законодавчих і підзаконних актів, оскільки правоохоронні органи й інші суб'єкти, які застосовують норми права, орієнтуються на нормативні акти, а не на право і його принципи. Таким чином, термін «застосування правових норм», який закріпився в теорії права і правозастосувальній діяльності, можна вважати в певній мірі умовним. Якщо ж закони і підзаконні акти мають правовий характер, то сам термін адекватний його змісту і значенню.
Застосування норм права — це особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права — виконання, дотримання і використання. Ця форма реалізації права має свої ознаки (риси), які відрізняють її від інших форм реалізації, а також від інших правових явищ.
Порядок застосування норм права може бути простим і складним. Прикладом простого Порядку (процесу) застосування норм права є застосування санкції за безквитковий проїзд у міському транспорті (пропозиція контролера сплатити штраф, одержання суми і виписка квитанції). Інша річ складний процес застосування норм права (наприклад, застосування Особливої частини Кримінального кодексу).
Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:
1) встановлення фактичних обставин справи;
2) встановлення юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (інакше: юридична кваліфікація фактичних обставин);
3) вирішення справи і документальне оформлення ухваленого рішення.
109. Акти застосування правових норм;
Акт застосування права (правозастосовний акт, індивідуальний акт) - це правовий акт, що містить персоніфіковане (індивідуальне) владне приписання (веління), винесене уповноваженим на те суб'єктом у результаті рішення їм конкретної юридичної справи.
Основні ознаки:
Являє собою різновид правових актів;
Фіксує ухвалене рішення щодо справи;
Має офіційне значення;
Має державно-владний характер;
Приймається у встановленому законом порядку;
Має відповідним, установленим законом форму;
Виноситься уповноваженим на те суб'єктом;
Містить персоніфіковане, тобто адресоване конкретному (індивідуально-певному) особі (особам) приписання;
Спрямований на індивідуальне регулювання суспільних відносин (регулювання в індивідуальному, а не нормативному порядку);
Містить приписання (веління), що є індивідуальним правилом поведінки (правилом поведінки індивідуального характеру);
Виконує роль юридичного факту (установлює, змінює, скасовує, підтверджує відповідні права й обов'язки суб'єктів права).
Види правозастосовних актів:
По предмету правового регулювання (по галузевій приналежності застосовуваних норм) - конституційно-правові, кримінально-правові, адміністративно-правові й ін.;
По суб'єктах прийняття - акти глави держави,органів правосуддя,органів прокуратури ..;
За юридичним значенням - основні (містять рішення по юридичній справі - наприклад, вирок, рішення суду), допоміжні (містять приписання, що підготовляють прийняття основних актів);
За формою зовнішнього прояву - акти-документи, акти-дії (словесні, конклюдентні);
По характеру дії в часі - акти однократної дії (наприклад, накладення штрафу), що тривають акти (наприклад, призначення пенсії).
По характеру приписань - зобов'язуючі, заборонні, уполномочивающие;
По функції в правовому регулюванні - охоронні, регулятивні.