- •7. Сутність прогностичної функції теорії держави і права;
- •8.Передумови виникнення держави
- •12.Теорії походження держави
- •13. Сутність формаційного періоду до з'ясування історичних типів держави;
- •14. Сутність цивілізаційного підходу до з'ясування історичних типів держави;
- •16. Функції держави;
- •17. Класифікація функцій держави;
- •21. Форма держави. Поняття та сутність;
- •23. Президентська республіка та її особливості;
- •24. Парламентська республіка та її особливості;
- •25. Змішана республіка, особливості та види;
- •26. Форма правління;
- •27. Республіканська форма правління. Сутність;
- •29. Унітарна держава. Поняття та сутність;
- •30. Федеративна держава, поняття та сутність;
- •31. Політичний режим та його види;
- •32. Демократичний політичний режим, сутність та роль в побудові правової держави;
- •36. Принцип поділу влади. Сутність та роль в побудові демократичної, правової, соціальної держави.
- •38. Державна та політична влада: сутність та співвідношення;
- •45. Ознаки права;
- •47. Розкрити основні типи праворозуміння;
- •48. Функції права;
- •49. Сутність загальносоціальних функцій права;
- •1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:
- •58. Норми права у системі соціальних норм;
- •60. Ознаки правової норми;
- •61. Норма права. Поняття та види;
- •68. Принципи правотворчості;
- •78. Співвідношення права і закону;
- •79. Дія нормативно-правових актів у часі;
- •80. Дія нормативно-правових актів у просторі;
- •82. Система права та її елементи;
- •84. Критерії поділу права на галузі;
- •85. Інститут права. Класифікація інститутів права;
- •91. Галузі законодавства. Поняття та сутність;
- •98. Юридичний обов'язок;
- •99. Суб'єкти правовідносин: поняття та види;
- •101. Дієздатність. Поняття та сутність;
- •102. Деліктоздатність. Поняття та сутність;
- •105. Реалізація норм права. Поняття та форми;
- •110. Прогалини у праві, та засоби їх усунення;
- •116. Сутність та відмінність автентичного, легального та відомчого тлумачення норм права;
- •117. Офіційне тлумачення норм права та його види;
- •118. Неофіційне тлумачення норм права та його види;
- •119. Акти тлумачення норм права;
- •127. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності;
- •128. Юридична відповідальність: поняття та види;
- •129. Принципи юридичної відповідальності;
- •130. Мета і функції юридичної відповідальності;
- •131. Законність: дати визначення та розкрити сутність;
- •138. Правова ідеологія;
- •139. Правова психологія;
- •146. Способи правового регулювання;
- •149. Правова система: поняття та елементи;
- •150. Правові сім'ї: поняття та класифікація;
1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:
· якщо функція норм матеріального права полягає в безпосередньому регулюванні поведінки, то призначення процесуальних норм полягає в регулюванні суспільних відносин, що складаються у процесі застосування норм матеріального права, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального права;
• усі приписи процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначають найбільш доцільний порядок здійснення правотворчої, правозастосовчої, установчої і контрольної діяльності;
• багато процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.
2. Особливостями адресатів:
• як правило, норми процесуального права адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями для застосування норм матеріального права;
• приписи цих норм виступають завжди як категоричне веління щодо суб'єктів, уповноважених організовувати правозастосовчий процес, і можуть містити диспозитивні засади щодо зацікавлених учасників правотворчого процесу.
3. Специфічною структурою. Вони, як і норми матеріального права, мають трьохелементну структуру, але:
• диспозиція процесуальної норми є формою реалізації норм матеріального права;
• у гіпотезі процесуальної норми умови, обставини визначаються змістом норми матеріального права, що застосовується, тобто в гіпотезі процесуальної норми ніби наявна норма матеріального права;
• похідна природа процесуальної норми визначає специфіку та її санкції, що, передусім, виражається у такому наслідку, як відміна правозастосовчого акта, що прийнятий з порушенням цієї норми.
4. Особливостями процесуальних норм е й те, що вони тісно пов'язані з різними прийомами і способами, що використовуються державними органами під час здійснення своїх повноважень.
Значення процесуально-правових норм як у правотворчості, так і у правозастосуванні полягає в удосконаленні діяльності різних органів, що беруть участь в управлінні суспільством. Процесуальне врегулювання цієї діяльності забезпечує підвищення відповідальності, дисципліни і зміцнення законності.
57. Принципи права та їх класифікація;
У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.
Поняття «принцип» у перекладі з латинської мови означає «початок», «першооснова», «первинність». З давніх давен принцип вважався підвалиною, фундаментом будь-якої соціальної системи (в тому числі правової), вимоги якого поширювалися на всі явища, що належали до цієї системи. Принципи не формулюють конкретних прав і обов'язків і не завжди забезпечені конкретними законодавчими санкціями, однак від того, на яких принципах заснований правовий порядок, можна значною мірою судити про характер самої держави (демократична, тоталітарна тощо).
Провідна роль принципів забезпечується прямим чи непрямим їхнім закріпленням у нормах права. Ті засади, що не закріплені у правових приписах, можуть вважатися лише ідеями права, і належать вони до сфери правосвідомості. їх іноді називають «правовими принципами», що передують створенню системи права. У свою чергу, принципи права можуть бути прямо сформульовані в законодавстві або ж випливати з його загального смислу. При цьому вони стають орієнтиром правотворчої і правозас-тосовчої діяльності органів держави.
Значення принципів у праві обумовлюється тим, що вони:
мають властивість вищої імперативності, універсальності, за-гальнозначущості, їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначено тривалого часу;
спрямовують розвиток функціонування всієї правової системи;
і зумовлюють напрями правотворчої, правозастосовчої та іншої юридичної діяльності;
І виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб'єктів права;
сприяють подоланню прогалин у праві;
впливають на рівень правосвідомості в суспільстві.
Система принципів базується на їх стійкому зв'язку між особами. Реалізуючи ту чи іншу правову норму, необхідно враховувати принципи всієї правової системи, які надають їй єдиної спрямованості.
Принципи права можна класифікувати за такими підставами:
а) за формою нормативного вираження (тобто за характером нормативного джерела, в якому вони закріплені);
б) за сферою дії (в одній чи в кількох галузях, праві в цілому);
в) за змістом.
За формою нормативного вираження принципи можна роз-г поділити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві. За сферою дії вирізняють загальноправові, міжгалузеві, галузеві л та принципи правових інститутів. За змістом бувають загально-соціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи. Можлива й інша класифікація, пов'язана з дослідженням специфічних принципів, властивих певним структурним спільностям, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін.