26. Форма правління;

Форма правління держави вказує: на структуру і повноваження вищих органів державної влади; порядок їх утворення і характер взаємовідносин між ними; ступінь і форми участі громадян у формуванні вищих органів влади; вплив населення на прийняття державних рішень.

Розрізняють дві основні форми державного правління монархію і республіку.

Монархія – це форма державного правління, за якою вища державна влада зосереджується в руках однієї особи – монарха, і передається у спадщину серед представників правлячої династії або формується якимось іншим шляхом.

Монархії властиві такі юридичні ознаки:

а) безстроковість влади монарха;

б) володіння монархом владою за спадком по праву крові;

в) монарх представляє державу не за дорученням, а за власним правом;

г) не підпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктом.

Монархії поділяють на дві групи: необмежені і обмежені.

Республіка – форма державного правління, за якої всі вищі органи державної влади обираються громадянами – виборцями або формуються загально - національними представницькими уставами.

Відомі два види республік – президентська і парламентська.

Президентська республіка характерна тим, що поєднує в одних руках повноваження глави держави і глави уряду, обираючи президента шляхом прямих виборів або непрямих і формує уряд поза парламентським способом. У нас час президентські республіки фактично не існують.

Парламентська республіка - в основу системи вищих органів державної влади покладено принцип верховенства парламенту, який утворює уряд і контролює його діяльність (Італія, Греція, Індія та інші). Але в парламентській республіці можливе існування поста президента. Він обирається не населенням, а парламентом, йому підзвітний і має представницькі функції. (ФРН, Індія).

В сучасних умовах президентські та парламентські республіки порівняно рідкі. Поширення дістали змішані форми – президентсько-парламентські та парламентсько-президентські республіки.

27. Республіканська форма правління. Сутність;

Республіка - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади чи обираються громадянами на певний строк, чи формуються представницькими установами. Переважна більшість держав світу сьогодні мають республіканську форму правління.

Загальними ознаками республіканської форми правління є:

- виборність глави держави та інших верховних органів державної влади на певний строк;

- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

- юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом;

- обов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших органів державної влади;

- переважний захист інтересів громадян держави, взаємна відповідальність людини і держави.

Відомі три основні види республік; парламентська, президентська та квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана).

Парламентарна (парламентська) республіка характеризується тим, що парламент є повновладним органом, який формує уряд, що несе перед ним політичну відповідальність, і обирає главу держави, який фактично виконує лише представницькі функції. Головною ознакою парламентарної республіки є реальне формування уряду парламентом і політична відповідальність уряду перед парламентом.

Президентська (дуалістична) республіка характеризується тим, що глава держави - президент - обирається непарламентським шляхом і водночас є главою виконавчої влади. У президентській республіці найбільш послідовно проводиться в життя принцип поділу влади, а відносини між законодавчою та виконавчою гілками влади будуються відповідно до принципу стримувань і противаг. Головною ознакою президентської форми правління є відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом.

Квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана) республіка характеризується рисами як парламентської, так і президентської республіки з превалюванням ознак останньої. Найбільш поширеними приклади такого поєднання є:

1) президент обирається громадянами, він поєднує функції глави держави і глави виконавчої влади, але виконавчу владу здійснює не одноосібно, а спільно з урядом, який має самостійний конституційно-правовий статус і повинен отримати довіру парламенту;

2) всенародно обраний президент формує (за певної участі парламенту) уряд, що відповідальний перед ним, але безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади і займає в системі поділу влади окреме, особливе місце. Уряд за такої моделі наділяється статусом вищого органу в системі органів виконавчої влади та підзвітний і підконтрольний парламенту.

З практики державного будівництва інших країн відомі також вестмінстерські (Індія, Пакистан) та спотворені республіки: суперпрезидентські, теократичні, президентсько-моністичні, президентсько-мілітаристські тощо республіки.

28. Форма державного устрою;

Форма державного устрою характеризує державу з точки зору її територіального поділу та відповідної організації державних органів. Державний устрій може виявитись у простій і складній формі. Простою формою державного устрою є унітарна (єдина) держава.

Унітарна держава – це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак суверенітету (Балтії, Польща, Білорусія та багато ін).

Найважливіші юридичні ознаки унітарної держави:

-до складу унітарної держави не входять державні утворення, наділені ознаками суверенітету;

-єдина система державних органів;

-в унітарній державі діють єдина конституція і єдина система законодавства;

-єдине громадянство;

-у міжнародних стосунках унітарна держава виступає як єдиний представник.

Федерація – це складна союзна держава, що містить державні утворення (суб’єкти федерації), які мають юридично визначену політичну самостійність.

До юридичних ознак федерації належать:

-двохрівнева система законодавства (законодавство федерацій і законодавство суб’єктів федерації);

-двохрівнева система державних органів (федеральних і суб’єктів федерації).

-подвійне громадянство.

-у міждержавних стосунках суб’єкти федерацій виступають від свого імені .

Конфедерація – союз держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад військовим) при збереженні в інших питаннях повної самостійності. Конфедерація – це досить нестійка, перехідна форма від співіснування повністю незалежних держав до їх федерації або до утворення нової унітарної держави.

Ознаки конфедерації:

-відсутність загальних для всієї конфедерації законодавчих органів;

-відсутність загальних для всієї конфедерації законодавства, громадянства, судової та фінансової системи;

-рішення загально конфедеративних органів для членів конфедерації не є обов’язковим, і їх невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;

-наявність безумовного права виходу із складу конфедерації у кожного з її суб’єктів.