38. Державна та політична влада: сутність та співвідношення;

Політична влада — публічні, вольові (керівництва — підкорення) відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у тому числі державою) на основі політичних і правових норм, нерозривно пов'язана із владою державною, знаходить у ній своє продовження.

Державна влада — публічно-політичні, вольові відносини, що утворюються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм, зі спиранням, у разі потреби, на державний примус. Державна влада відносно самостійна і складає основу функціонування державного апарату. Головний, типовий засіб здійснення політичної влади.

Відмінності політичної та державної влади:

1. Всяка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною.

2. Державна влада виконує роль судді у відносинах між різними соціальними верствами суспільства. Держава — центральний інститут політичної влади. Центром політики як сфери діяльності, пов'язаної з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, є проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Політична діяльність не вичерпується державною діяльністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою політичної влади реалізуються життєво важливі інтереси значних і впливових груп суспільства. На відміну від державної влади, політична влада класу, іншої соціальної спільноти не спроможна виконати роль умиротворителя протиборних сил суспільства або здійснювати «спільні справи».

3. Політична і державна влада мають різні механізми здійснення. Державна влада характеризується наявністю апарату управління і апарату примусу.

Державна влада не може протиставлятися політичній владі, оскільки політичну владу в суспільстві не можна уявити без держави. Зазвичай державна влада є основним напрямком здійснення політичної влади класу (соціальної верстви, соціальної групи) у державних формах за допомогою властивих лише їй засобів і методів.

39. Політична система суспільства та її елементи

Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві. Це цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму даного конкретного суспільства.

Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.

Розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру.

-Політи́чні інститу́ти — сукупність суб'єктів, які беруть участь у політичному житті суспільства (органи державного правління, законодавчі, судові органи, політичні партії, рухи, фронти тощо).

-Політичні норми - основні правила і принципи, що регулюють політичні відносини між народами, націями, політичними партіями та іншими суб'єктами політики. До складу політичних норм включають норми права, норми політичних партій і громадських організацій, політичні звичаї і традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя.

Політичні відносини - практичні відносини, взаємозв'язки соціальних суб'єктів, у яких виражаються їхні інтереси та здійснюється політична діяльність. Формою політичних відносин можуть бути: вибори, референдуми, мітинги, зібрання, пікети, страйки, політичні перемовини тощо.

-Політична свідомість і політична культура - виступають необхідними елементами будь-якої політичної системи суспільства. Сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

40. Орган держави. Поняття та види;

Орган держави -це колективна чи індивідуальна структурна ланка апарату держави, що має нормативне закріплені владні повноваження, приймає загальнообов'язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі і примусовими засобами.

Кожен орган держави створюється певним чином і характеризується наявністю особливих повноважень. Основними критеріями класифікації органів держави є наступні.

I. За соціальною природою розрізняють: а) первинні органи - формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються); б) вторинні - мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд).

II. За способом утворення державні органи поділяють на: а) виборні - обираються населенням чи представницькими органами; б) призначувані - призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд); в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).

III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на: а) колегіальні - приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд); б) одноособові - рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент).

IV. За територіальними межами розрізняють: а) центральні - рішення поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд); б) федеральні - характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів; в) місцеві - поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).

V. За часом дії органи функціонують як: а) постійні - виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку; б) тимчасові - створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.

VI. За функціональним призначенням:а) законодавчі органи - мають представницький характер та правотворчі функції; б) виконавчі органи - здійснюють виконавчо-розпорядчі функції; в) судові органи - мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя.

VII. За обсягом повноважень розрізняють:а) органи загальної компетенції - правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд); б) органи спеціальної компетенції- спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства).

41. Соціальна, правова держава: сутність та ознаки;

Соціальна держава визнає людину як найвищу соціальну цінність, надає соціальну допомогу індивідам, які потребують її відповідно до принципу соціальної справедливості, і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злагоди в суспільстві. Важливою ознакою соціальної держави є не лише врахування, а й сприяння з її боку задоволенню інтересів усіх соціальних груп і прошарків населення, зміцнення на цій основі соціальної злагоди і єдності народу.

Мета соціальної держави за допомогою соціальної політики забезпечити рівність та умови політичної співучасті населення у стабілізації соціальної та економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.

Основними ознаками соціальної держави є:

1. принцип людської гідності;

2. принцип соціальної справедливості;

3. принцип автономії суспільних відносин і процесів;

4. принцип субсидіальності;

5. принцип соціального партнерства або солідарності;

6. трудові і соціальні суди, які розглядають конфлікти у відповідних сферах;

7. добре розвинене соціальне законодавство і право.

Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства.

В правовій державі громадяни можуть робити все те, що не заборонене законом,а держава - тільки те, що передбачено законом. Правосуддя має бути незалежним та ґрунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави характерний пріоритет прав людини над правами держави. Правову державу характеризує багатопартійність, можливість легальної діяльності як правлячим, так і опозиційним об'єднанням громадян.

Основні риси правової держави:

1.Конституційна юрисдикція. Конституція — основний закон, усі інші нормативно-правові акти приймаються на її основі.

2.Верховенство права.Розвинена і діюча система права і законодавства. Реально існуючий, а не лише задекларований, єдиний для всіх, обов'язковий правопорядок в державі, що забезпечує еволюційний розвиток.

3.Парламентаризм.Розвинена виборча система, суверенітет народу.

4. Життєздатність державного механізму до впливу на суспільство зверху, одержання інформації знизу, забезпечення зв'язків по горизонталі.

5.Наявність гарантій дотримання права і законодавства.

6.Пріоритет прав людини над правами держави.

7.Розвинена правова культура.

8.Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

9. Орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.

10.Тісний зв'язок національного права з міжнародним правом.

11.Суттєве зростання питомої ваги законів у загальній масі нормативних актів.

12.Утвердження принципу людського виміру права.

42. Поняття та ознаки громадянського суспільства;

Громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Ознаками громадянського суспільства є: а) приватна власність, вільна праця, підприємництво; б) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об'єднань громадян на добровільній основі; в) різноманітність виховання, освіти, науки, культури; г) наявність незалежної системи засобів масової інформації; ґ) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей; д) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканності.

43. Ознаки правової держави;

Ознаки правової держави.

1. Верховенство закону у всіх сферах життя суспільства

2. Діяльність органів правової держави базується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

3. Взаємна відповідальність особистості і держави.

4. Реальність прав і свобод громадянина, їх правова і соціальна захищеність.

5. Політичний і ідеологічний плюралізм, що полягає у вільному функціонуванні різноманітних партій, організацій, об'єднань, що діють у рамках конституції, наявності різноманітних ідеологічних концепцій, течій, поглядів.

6. Стабільність законності і правопорядку в суспільстві.

44. Поняття права

Право у загальносоціальному відношенні - це певні можливості суб'єктів суспільного життя, які об'єктивно зумовлені рівнем розвитку суспільства. Право — це система загальнообов'язкових формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою норм (правил поведінки), які виражають волю домінуючої частини населення соціально-неоднорідного суспільства, встановлюють права й обов'язки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загальносоціальних потреб і забезпечуються державою.

Право - це оформлена в офіційних джерелах і гарантована державою єдина в масштабі суспільства нормативна система, покликана регулювати соціальне значиму поведінку учасників суспільного процесу на основі встановлення рівноваги інтересів, узгодження волевиявлення і правових вимог для всіх верств населення.