
- •7. Сутність прогностичної функції теорії держави і права;
- •8.Передумови виникнення держави
- •12.Теорії походження держави
- •13. Сутність формаційного періоду до з'ясування історичних типів держави;
- •14. Сутність цивілізаційного підходу до з'ясування історичних типів держави;
- •16. Функції держави;
- •17. Класифікація функцій держави;
- •21. Форма держави. Поняття та сутність;
- •23. Президентська республіка та її особливості;
- •24. Парламентська республіка та її особливості;
- •25. Змішана республіка, особливості та види;
- •26. Форма правління;
- •27. Республіканська форма правління. Сутність;
- •29. Унітарна держава. Поняття та сутність;
- •30. Федеративна держава, поняття та сутність;
- •31. Політичний режим та його види;
- •32. Демократичний політичний режим, сутність та роль в побудові правової держави;
- •36. Принцип поділу влади. Сутність та роль в побудові демократичної, правової, соціальної держави.
- •38. Державна та політична влада: сутність та співвідношення;
- •45. Ознаки права;
- •47. Розкрити основні типи праворозуміння;
- •48. Функції права;
- •49. Сутність загальносоціальних функцій права;
- •1. Своєрідністю приписів. Це зумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням:
- •58. Норми права у системі соціальних норм;
- •60. Ознаки правової норми;
- •61. Норма права. Поняття та види;
- •68. Принципи правотворчості;
- •78. Співвідношення права і закону;
- •79. Дія нормативно-правових актів у часі;
- •80. Дія нормативно-правових актів у просторі;
- •82. Система права та її елементи;
- •84. Критерії поділу права на галузі;
- •85. Інститут права. Класифікація інститутів права;
- •91. Галузі законодавства. Поняття та сутність;
- •98. Юридичний обов'язок;
- •99. Суб'єкти правовідносин: поняття та види;
- •101. Дієздатність. Поняття та сутність;
- •102. Деліктоздатність. Поняття та сутність;
- •105. Реалізація норм права. Поняття та форми;
- •110. Прогалини у праві, та засоби їх усунення;
- •116. Сутність та відмінність автентичного, легального та відомчого тлумачення норм права;
- •117. Офіційне тлумачення норм права та його види;
- •118. Неофіційне тлумачення норм права та його види;
- •119. Акти тлумачення норм права;
- •127. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності;
- •128. Юридична відповідальність: поняття та види;
- •129. Принципи юридичної відповідальності;
- •130. Мета і функції юридичної відповідальності;
- •131. Законність: дати визначення та розкрити сутність;
- •138. Правова ідеологія;
- •139. Правова психологія;
- •146. Способи правового регулювання;
- •149. Правова система: поняття та елементи;
- •150. Правові сім'ї: поняття та класифікація;
45. Ознаки права;
До його основних ознак відносять:
- нормативний характер, - право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки; що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;
- загальнообов’язковий характер, - дія норм права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;
- системний характер, - право – це не просто сукупність норм, а чітка система, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, яка включає інститути права та галузі права;
- формальна визначеність норм права, - зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;
- право сформульоване у вигляді юридичних прав та обов ‘язків, а не загальних принципів, побажань, закликів і т. д.;
- право виражає волю держави, тому забезпечується при потребі силою державного примусу.
47. Розкрити основні типи праворозуміння;
Природно-правова позиція: вихідна форма буття прав - громадська свідомість; право – не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов’язкові норми, права, обов”язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.
Нормативістський: вихідна форма буття права – норма права; право – норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожненя права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність првового регулювання.
Соціологічний: вихідна форма буття права – правовідносини; право – порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті – у сформованих і таких , що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування “життя” права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.
48. Функції права;
Функції права - це напрямки його впливу на суспільні відносини.
Функції права ділять на загальносоціальні та спеціально-юридичні.
До загальносоціальних функцій належать:
-гуманістична (право охороняє та захищає право людства, народу, людини);
-організаторсько-управлінська (право суб'єктів правовідносин на розв'язання певних соціальних проблем);
-комунікативна, або інформаційна (право інформує людей про волю законодавця);
-оціночно-орієнтаційна (з позицій законів держави оцінюють поведінку людей, право вказує на допустимі й бажані шляхи і способи задоволення своїх потреб у межах правомірної поведінки);
-ідеологічно-виховна (право формує певний світогляд, виховує звичку дотримуватися чинного законодавства, дає зразки правомірної поведінки);
-пізнавальна (право є джерелом знань) та інші функції.
До спеціально-юридичних функцій, котрі здійснюють, власне, правове регулювання суспільних явищ, відносять:
-регулятивну (сприяє розвитку найцінніших для суспільства і держави соціальних зв'язків, регулює суспільні відносини);
-охоронну (похідна від регулятивної, покликана забезпечувати, здійснювати її за допомогою правових обмежень - зобов'язань, заборон, покарань тощо).