3.Класифікація підприємств.

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого керування підприємствами важливим є чітка і повна класифікація за певними ознаками.

Відповідно до форм власності, установлених Законом України «Про власність», виділяють наступні види підприємств:

індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і винятково її праці.

сімейне підприємство, засноване на власності і праці громадян України – членів однієї родини, що проживають разом.

приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, із правом наймання робочої сили.

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, організації.

державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць.

державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності.

спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників.

орендне підприємство, засноване на орендних відносинах, що передбачають передачу в оренду засобів виробництва і різного майна, що залишається у власності орендодавця.

Відповідно до кількості персоналу підприємства бувають:

великі;

середні;

малі.

До малих підприємств відносяться підприємства:

у промисловості і будівництві – з чисельністю працюючих до 200 чол.;

в інших галузях виробничої сфери – з чисельністю працюючих до 50 чол.;

у науці та науковому обслуговуванні – з чисельністю працюючих до 100 чол.;

у галузях невиробничої сфери – з чисельністю працюючих до 25 чол.;

у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чіл.

За характером діяльності:

комерційні;

некомерційні.

За сферами виробництва:

виробничі;

невиробничі.

За економічним призначенням:

виробництво засобів виробництва;

виробництво засобів споживання;

виробництво продукції ВПК (воєнно-промислового комплексу);

виробництво ідей і послуг;

За масштабами підприємства:

індивідуальне;

серійне;

масове.

За ступенем спеціалізації:

спеціалізоване;

універсальне;

змішане.

За приналежністю капіталу:

національні – капітал належить підприємцям своєї країни;

іноземні – капітал є власністю іноземних підприємців цілком чи частково, що забезпечує їм необхідний контроль;

змішані – капітал належить підприємцям двох чи декількох країн.

За формою господарювання і правовим статусом:

одноосібні;

кооперативні;

орендні;

господарські товариства;

агентства;

біржі;

фонди;

банки.

За галузевими і функціональними видами діяльності:

промислові;

сільськогосподарські;

будівельні;

транспортні;

торгові;

виробничо-торгові;

торгово-посередницькі;

інноваційно-впроваджувальні;

лізингові;

банківські;

страхові;

туристичні.

За ступенем підпорядкування:

материнські (головні);

дочірні;

філії.

4.Порядок створення і ліквідації.

У залежності від того, яке підприємство ви хочете створити, вам доведеться викласти різні суми. Статутний фонд ТОВ - 100 мінімальних зарплат, АТ - 1250 мінімальних зарплат. Різної буде і вартість реєстрації: для приватних підприємців – 1.5 мінімальних зарплат, для юридичних осіб – 7 мінімальних зарплат, за прискорену реєстрацію протягом 1 дня - потрійний розмір оплати.

Необхідні документи:

установчі документи;

реєстраційна картка, що є одночасно заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником внеску в статутний фонд (для ТОВ він складає 30% мінімального УФ, для АТ - 50%).

Після надання документів ви одержуєте довідку, підписану представником органа державної реєстрації, і через 5 днів ви одержите Свідчення про державну реєстрацію з ідентифікаційним номером. За кожний прострочений день вам повинні повернути 20% реєстраційного збору. В органи статистики, пенсійний фонд, фонд соціального страхування - ходить чиновник органів державної реєстрації. Потім ви стаєте на облік у податкову службу, відкриваєте рахунка в банку, виготовляєте штампи і печатки. І лише після цього ви зможете приступити до діяльності.

Складання установчих документів регулює багато аспектів діяльності підприємств. Для індивідуальної форми власності документом є Статут підприємства. Для колективної форми власності - установчий договір. Для АТ і різних об'єднань - Утомившись і установчий договір.

Статут є внутрішнім регламентуючим документом, що доповнює і конкретизує багато хто чи більшість положень установчого договору.

Основні положення Статуту підприємства:

Власник і найменування підприємства.

Місцезнаходження підприємства.

Предмет і ціль діяльності.

Органи керування, порядок їхнього формування і поширення їхньої компетенції.

Повноваження трудового колективу і їхніх виборних органів.

Орган, що має право представляти інтереси колективу.

Обов'язково відбивається порядок формування капіталу підприємства.

Умови реорганізації і ліквідації підприємства.

Статут приймається засновниками і затверджується на зборах.

Установчий договір установлює:

механізм керування підприємством;

відносини між засновниками;

правила розподілу прибутку;

способи зміни складу засновників;

умови ліквідації і реорганізації.

Зміст установчого договору полягає в об'єднанні капіталів і підприємницьких зусиль з метою одержання прибутку.

Структура Установчого договору.

Преамбула (мети, задачі).

Предмет Установчого договору, загальні положення.

Відображення юридичного статусу фірми.

Відображення видів діяльності.

Розміри внесків засновників.

розподіл прибутку.

Відшкодування збитків.

Відповідальність за порушення договору.

Умови розірвання договору.

Акцент на дату вступу Установчого договору в силу.

У назві фірми не повинна фігурувати її приналежність до України, міністерству, відомству.

Статутний фонд складає основу підприємницьких структур. На його основі створюється і починає функціонувати підприємство. Статутний фонд утвориться внесками засновників, учасників і може доповнюватися за рахунок прибутку від діяльності підприємства, внесків спонсорів. Як внесок у Статутний фонд приймається усе, що має товарну вартість.

До реєстрації підприємства кожний з його учасників повинний внести в Статутний фонд не менш 30% від суми, зазначеної в Установчому договорі. Для цього відкривається тимчасовий рахунок, що після реєстрації перетвориться в розрахунковий рахунок. Протягом року всі учасники повинні цілком внести свій пай у Статутний фонд. Засобу Статутного фонду йдуть тільки на розвиток підприємства.

Причини ліквідації підприємства:

рішення власника;

за рішенням чи суду арбітражу;

визнання банкрутом;

заборонено діяльність підприємства через невиконання встановлених умов;

судом визнана недійсність установчих документів і рішення про створення підприємства.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, що створюється власником, у випадку банкрутства - чи судом арбітром.

Ліквідаційна комісія поміщає в офіційній пресі по місцезнаходженню підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок і термін пред'явлення претензій кредиторами.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно ліквідованого підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику, чи органу, що призначив комісію.

У першу чергу погашаються борги перед бюджетами.

При ліквідації підприємства внесок члена трудового колективу видається йому в грошовій чи формі цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

При реорганізації підприємства його права і зобов'язання переходять до правонаступників.

Питання для контролю по темі:

1.Що таке підприємство?

2.Назвати правову основу підприємства.

3.За якими ознаками поділяються підприємства?

4.Які органи відповідають за реєстрацію підприємства?

5.Який орган займається ліквідацією підприємства?

Література.

1.М.В.Володькіна « Економіка промислового підприємства». К.Центр научної літератури. 200. 196 ст.

2.С.Ф.Покропивний «Економіка підприємства» К: КНЕУ: 1999 р.

3.Господарський кодекс України.