4.Форми і системи оплати праці

Організація оплати праці на підприємствах здійснюється за допомогою наступних елементів:

нормування праці;

тарифна система;

форми і системи оплати праці.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих у залежності від кваліфікаційного рівня, умов праці, ваги, інтенсивності і відповідальності виконуваних робіт.

Тарифна система включає наступні основні елементи:

Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД).

Тарифні ставки.

Тарифні сітки.

Схема посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКД) являє собою збірник нормативних документів, що містять кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згрупованих у розділи по виробництвах і видам робіт, і служать для порівняння робіт зі складності і для визначення кваліфікаційних вимог до робітників.

Кваліфікаційні характеристики складаються з трьох розділів:

характеристика робіт: приводяться характеристики тих робіт, що повинний виконувати робочий даної кваліфікації;

повинний знати: приведені вимоги до працівника, що він повинний знати по роботах, устаткуванню, металу і т.д.;

Приклади робіт: дані приклади типових робіт.

Тарифні ставки являють собою виражений у грошовій формі розмір оплати праці різних груп і категорій робітників в одиницю часу.

Розрізняють годинні, денні, місячні тарифні ставки. Вони встановлюються по кожнім кваліфікаційному розряді.

Тарифна ставка є основною вихідною нормативною величиною, що визначає рівень оплати праці робітників.

Тарифна сітка являє собою сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередньо залежність оплати праці робітників від їхньої кваліфікації.

Тарифні коефіцієнти, представлені в тарифних сітках, показують: у скількох разів тарифна ставка другого і наступного розрядів сітки вище ставки першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює 1. Співвідношення між тарифними коефіцієнтами, що відповідають крайнім розрядам тарифної сітки, називається діапазоном тарифної сітки.

Основою тарифної системи при організації оплати праці керівників, фахівців і службовців є кваліфікаційний довідник посад, у якому вказуються посадові обов'язки, вимоги до знань, рівню і профілю підготовки керівників, фахівців і службовців. Для ряду категорій, включених у цей довідник передбачене усередині посадові категорії по оплаті праці, що дозволяє диференціювати оклади в залежності від конкретного внеску працівника, його кваліфікації і виробничого досвіду.

Для категорій керівників, фахівців і службовців один раз у три роки проводиться атестація на відповідність займаної посади. За результатами атестації працівнику може бути привласнена більш висока чи категорія може бути зниження на посаді.

Регулювання оплати праці керівників, фахівців і службовців здійснюється за допомогою диференціації їхніх місячних окладів, зведених у так називані схеми посадових окладів. Кваліфікаційна категорія й оклад фахівців установлюється керівником підприємства на основі рекомендації кваліфікаційної комісії й оцінці його ділових якостей.

На основі схеми посадових окладів складаються штатні розклади для кожного цеху і відділу з урахуванням особливостей виробничої структури підприємства. У них дається перелік посад, властивому даному підрозділу, кількість працівників по даній посаді і посадові оклади у відповідності зі схемою посадових окладів.

Установлені тарифні ставки, коефіцієнти і розряди, що визначають міру оплати праці, самі по собі не дають можливості розрахувати заробіток працівника. Виникає необхідність їхнього ув'язування з фактичними результатами (витратами) праці. Саме цю функцію виконують форми і системи оплати праці, обумовлюючи встановлений порядок її нарахування.

Основними вимірниками витрат праці є кількість виготовленої продукції (наданих послуг) відповідного якості і робочий час, тобто кількість днів, годин, протягом яких працівник зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників витрат праці відповідають 2 форми оплати праці, що засновані на тарифній системі – відрядна і погодинна, і містять ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва (мал. 2).

Форми				Оплата праці			Системи
				Пряма відрядна
				Відрядно-преміальна
	Відрядна			Відрядно-прогресивна
				Непряма відрядна
				Акордна
				Проста погодинна
	Погодинна			Почасово-преміальна
				По посадових окладах

Мал.2 Форми й основні системи оплати праці

При відрядній формі оплата праці виробляється по нормах і розцінкам, установленим по розрядах виконуваних робіт. Застосування цієї форми оплати праці вимагає встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, не повинне приводити до погіршення якості продукції, порушенню технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрати сировини, матеріалів, енергії.

При погодинній формі оплати праці заробітна плата нараховується по встановленій тарифній чи ставці окладу за фактично відпрацьований час.

Пряма відрядна система полягає в тім, що заробіток нараховується по заздалегідь установлених розцінках за кожну одиницю якісно виготовленої продукції. Основним елементом даної системи є відрядна розцінка, що встановлюється на кожну визначену чи роботу виготовлену продукцію.

У тому випадку, коли застосовується норма виробітку, відрядна розцінка визначається по формулі:

де С_ч – годинна, змінна чи місячна тарифна ставка відповідного розряду робіт, грн.;

Н_выр – годинне, змінне чи місячне вироблення, шт.

Якщо відома норма часу на виготовлення одиниці продукції, то відрядна розцінка визначається:

де Н_вр – норма часу на одиницю виробу, година (хв).

Заробітна плата робітника визначається по формулі:

де Q – кількість виконаних операцій, деталей, виробів, шт.

Норма виробітку визначається по формулі:

де Т_см – змінний фонд часу, година (хв).

Для підвищення зацікавленості робітників у поліпшенні якості виконуваної роботи й у росту продуктивності праці уводиться відрядно-преміальна система оплати праці. Вона полягає в тім, що по ній робітнику-відряднику понад заробіток по прямих відрядних розцінках нараховується і виплачується премія за виконання і перевиконання заздалегідь установлених кількісних і якісних показників роботи.

де П – відсоток премії.

Відрядно-прогресивна система оплати праці застосовується на «вузьких» ділянках, коли не вистачає чи робітників устаткування. У цьому випадку вироблення продукції в межах норми оплачується по звичайній розцінці, а вироблення поверх норми – по підвищеній розцінці, що зростає прогресивно в залежності від розміру виконання норм.

де Р_прогр – прогресивна розцінка, грн.

Відрядно-прогресивна система оплати праці повинна застосовуватися обмежено, діяти протягом коротких проміжків часу й обов'язково сприяти росту продуктивності праці.

Непряма відрядна система оплати праці використовується при оплаті праці допоміжних робітників (наладчиків, транспортних робітників і т.д.), зайнятих обслуговуванням основних робітників. Заробіток допоміжного робітника залежить від вироблення тих основних робітників, яких він обслуговує.

де Н_выр – норма виробітку 1 основного робітника, шт.;

Н_обс – кількість основних робітників, що обслуговуються по встановленій нормі допоміжним робітником, чіл.

Акордна система. При ній розмір оплати праці встановлюється не за кожну зроблену операцію окремо, а за весь комплекс робіт, узятий у цілому. Розмір акордної оплати встановлюється на основі діючих норм часу і розцінок. При акордній системі оплати праці робітники можуть преміюватися за скорочення терміну виконання акордної роботи. При цьому премія не повинна перевищувати максимального розміру, установленого для даного виду робіт.

При погодинній формі оплати праці заробітна плата робітника залежить від кількості проробленого їм часу і його кваліфікації. Застосування погодинної оплати праці доцільно на операціях, що вимагає дуже ретельного виконання, де високі темпи роботи можуть погіршити її якість. Погодинна оплата застосовується у випадках, коли на кожну виконувану одиницю роботи не може бути розрахована розцінка, а також на ділянках з регламентованим режимом роботи. Погодинна форма оплати використовується не тільки для робітників, але і для ІТП і службовців.

При простій погодинній оплаті праці заробіток робітника визначається:

де Т – кількість відпрацьованих годин.

Однак ця форма не зацікавлює робітника в підвищенні продуктивності праці і поліпшенні якості роботи. Цьому сприяє почасово-преміальна система оплати праці, коли додатково до тарифної заробітної плати виплачується премія за виконання конкретних кількісних показників роботи.

Заробітна плата ІТП, що служать і деяких робітників, яким установлюється твердий місячний оклад, визначається:

де Од – розмір посадового окладу, грн.;

Д_ф – фактично відпрацьовані дні;

Д_р – кількість робочих днів у місяці.

При почасово-преміальній системі заробітна плата ІТП і службовців визначається по формулі:

Питання для контролю по темі:

1.Поняття трудових ресурсів?

2.Поняття спеціальності?

3.Поняття професії?

4.Розподіл трудових ресурсів за кваліфікацією.

5.Поняття заробітної плати?

6.Назвати форми оплати праці.

7 Назвати види заробітної плати.

Література.

1.М.В.Володькіна « Економіка промислового підприємства». К.Центр научної літератури. 200. 196 ст.

2.С.Ф.Покропивний «Економіка підприємства» К: КНЕУ: 1999 р.