3. Методи оцінки основних фондів

Існують наступні види вартісної оцінки основних виробничих фондів:

1. Оцінка по повній первісній вартості, тобто по фактичних витратах на створення основних виробничих фондів, їхню доставку і монтаж, у цінах того року, у якому ці витрати були зроблені. Цей вид оцінки використовується для розрахунку амортизаційних відрахувань, визначення суми плати за виробничі фонди. По первісній вартості основні фонди враховуються на балансі підприємств, тому вона називається балансовою вартістю.

Ф перв = К_пр + К _тр + К _м, грн., (2.1)

де

К_пр – капітальні витрати на придбання основних фондів, грн.

К _тр – витрати на транспортування основних фондів, грн.

К _м – витрати на установку і монтаж основних фондів, грн.

2) Оцінка по повній відновленій вартості, тобто по вартості відтворення основних виробничих фондів у сучасних умовах. Необхідність оцінки по відновленій вартості викликана тим, що в зв'язку з науково-технічним прогресом або інфляційними факторами ті самі види засобів праці (верстати, печі і т.п.), зроблені в різні роки, оцінюються по-різному. Це вимагає періодичної переоцінки основних фондів.

3) Оцінка по залишковій вартості, тобто по фактичній вартості, що ще не перенесена на готову продукцію. Така оцінка необхідна для визначення втрат при передчасному виході основних фондів з ладу, для розрахунку економічної ефективності заміни устаткування, реконструкції.

Визначається за формулою:

Фзал.= Фперв - А, (2.2)

де А – сума амортизаційних відрахувань, обчислена за період експлуатації, грн.

4) Ліквідаційна вартість – вартість основних фондів на момент ліквідації .

Ф_л = Ф _брухт - Ф _дем, грн (2.3)

де Ф _брухт – вартість брухту, грн.

Ф _дем – вартість демонтажу, грн.

4. Поняття зносу й амортизації основних фондів підприємства

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування відчувають фізичне й економічне зношування, а також техніко-економічне старіння.

Під фізичним зносом основних виробничих фондів розуміють явище втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що приводить до поступового зменшення їхньої реальної вартості – економічному зносу.

Фізичний знос відбувається як при функціонуванні основних фондів, так і при їхній бездіяльності (наприклад, вплив корозії).

Ступінь фізичного зносу устаткування залежить від багатьох факторів:

- від конструкції і якості матеріалів;

- від типу виробництва;

- від специфіки технологічних процесів;

- від кваліфікації робітників;

- від часу фактичного використання і продуктивності устаткування і т.п.

Техніко-економічне старіння – це моральний знос основних фондів. Він виражається в зменшенні їхньої вартості залежно від фізичного зносу.

Постійний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично і морально застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці є їхнє відшкодування у вартісній формі, що здійснюється шляхом амортизації.

Амортизація – це процес поступового переносу авансованої раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість продукції, що виготовляється, з метою його повного відшкодування.

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування, що відповідають ступеню зносу ОФ.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами, що характеризує щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

Ар=(Фзал * а)/100, (2.4)

де а – норма амортизації (%).

а= ((Фперв – Фл)/(Фперв * Тн))*100 (2.5)

де Т_н – нормативний термін служби, роки (це тривалість експлуатації устаткування в роках, установлена з обліком фізичного і морального зносу в умовах планованого рівня використання устаткування).

Амортизаційні відрахування включають у собівартість продукції, реалізують при продажі товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить для відновлення основних фондів. Таким чином, у процесі експлуатації основні фонди роблять кругообіг.

Амортизаційні відрахування, накопичені до кінця встановленого терміну служби основних фондів, повинні бути достатні для повного їхнього відновлення.

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів і захисту накопичених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.