- •Конфліктологія та теорія переговорів
- •1. Конфлікт. Теоретичні підходи до його трактування.
- •2. Види конфліктів.
- •3. Форми завершення конфлікту.
- •4. Структура конфліктології як науки.
- •5. Об’єкт, предмет, принципи і методи конфліктології.
- •6. Міжпредметні зв’язки конфліктології з іншими науками та навчальними дисциплінами.
- •7. Погляди античних філософів на природу конфліктів.
- •9. Соціологічні підходи до визначення природи конфлікту.
- •10. Психологічний підхід до тлумачення конфлікту.
- •11. Сучасна західноєвропейська конфліктологічна думка.
- •12. Становлення конфліктології як науки в Україні.
- •13. Основні види типології конфлікту.
- •14. Власне бачення конфліктної взаємодії.
- •15. Ситуаційний метод вивчення конфліктів. Поняття конфліктної ситуації.
- •16. Принципи, за якими здійснюється класифікація конфліктів.
- •17. Еволюція конфліктів та еволюційна структура психіки людини.
- •18. Понятійна схема опису конфліктів.
- •19. Основні складові конфлікту.
- •20. Предмет та об’єкт конфлікту.
- •21. Учасники соціального конфлікту.
- •22. Спірні питання, обставини та простір як складові конфлікту.
- •23. Мотиви, інтереси та цілі учасників як складових конфлікту.
- •24. Засоби та ресурси як складові конфлікту.
- •25. Напруженість як передумову і наслідок конфлікту.
- •26. Причини виникнення соціальних конфліктів.
- •27. Організаційно – управлінські причини виникнення конфліктів.
- •28. Соціально – психологічні причини виникнення конфліктів.
- •29. Особистісні причини виникнення конфліктів.
- •30. Функції соціальних конфліктів.
- •31. Динаміка конфлікту. Основні етапи та фази конфлікту.
- •32. Життєвий цикл конфлікту.
- •33. Сутність і різновиди стресу.
- •34. Основні моделі аналізу конфліктів. – психологічний аналіз.
- •35. Основні елементи конфліктної тріади.
- •36. Стадії ескалації конфлікту.
- •37. Постконфліктна стадія динаміки конфлікту.
- •39. Причини внутрішньо особистого конфлікту.
- •40. Види внутрішньо особистого конфлікту.
- •41. Шляхи вирішення внутрішньо особистого конфлікту.
- •42. Механізми психологічного захисту особистості.
- •43. Суїцидальна поведінка як країня форма внутрінньоособистісного конфлікту.
- •45. Управління поведінкою у конфлікті.
- •46. Міжособистісний конфлікт.
- •47. Причини та наслідки міжособистісних та між групових конфліктів.
- •48. Рольові конфлікти.
- •49. Сутність на наслідки конфлікту культурних і духовних цінностей.
- •50. Юридичний конфлікт.
- •51. Сімейні конфлікти.
- •52. Інноваційні конфлікти.
- •53. Міждержавні конфлікти.
- •54. Трудові конфлікти.
- •56. Аналіз та експертиза конфлікту.
- •57. Ескалація конфлікту.
- •58.Управлінська діяльність у вирішенні конфліктів.
- •60. Фасилітація. Роль фасилітації у роботі керівника.
- •61. Цілі та техніка фасилітації.
- •75. Переговори в екстремальних умовах.
9. Соціологічні підходи до визначення природи конфлікту.
За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб'єктів соціуму. Соціологічна теорія конфлікту вивчає закономірності і природу виникнення та протікання конфлікту як суспільного явища, типологію конфліктів, а також принципи і методи запобігання та розв´язання соціальних конфліктів, технологічні засади управління ними. Об´єктом соціологічної теорії конфлікту є різноманітні конфлікти між соціальними суб´єктами (індивідами, соціальними групами, класами, націями, державами тощо), що розглядаються як чинники розвитку соціальних систем. Предметом цієї соціологічної теорії, у свою чергу, є закономірності та процеси виникнення, протікання і розв´язання соціальних конфліктів, їх соціальні ознаки, а також різноманітні конфліктні відносини, що виникають між людьми і групами людей у процесі їхньої взаємодії та суспільної життєдіяльності. Загальна теорія конфлікту розробляється також і американським соціологом Кеннетом Боулдінгом, який написав працю "Конфлікт і захист: загальна теорія" (1963). На думку Боулдінга, конфлікт — це ситуація, в якій сторони розуміють несумісність своїх позицій і прагнуть випередити супротивника своїми діями. Конфлікт виступає як вид соціальної взаємодії, за якої сторони усвідомлюють своє протистояння і своє відношення до нього.
10. Психологічний підхід до тлумачення конфлікту.
Психоаналітичний підхід передусім пов'язаний з ім'ям австрійського вченого, психолога та психіатра 3. Фройда, визнаного основоположника психоаналізу. Сам 3. Фройд вважав психоаналіз специфічним методом лікування нервовохворих. Величезний вплив на розвиток поглядів 3. Фройда справила французька культура. Вважається, що саме у Парижі в 1885-1886 роках у нього зародилися ідеї майбутніх великих відкриттів. Саме в цей період він відмовився від фізіологічних досліджень і прийняв важливе рішення - звернутися до психології. Але саме 3. Фройд ґрунтовно дослідив поняття витіснення, конфлікту, фантазму, несвідомого. 3. Фройд розробив концепцію психічного життя як системи, в центрі якої перебуває конфлікт між суперечливими уявленнями. І на сучасному етапі розвитку наукового знання психоаналітик орієнтується на фройдівську концепцію у діагностичній та терапевтичній діяльності як на систематизовану психопатологію конфлікту. Одним з найвизначніших послідовників 3. Фройда був А. Адлер, єдиним суттєвим недоліком якого сучасники вважали невміння аналізувати. Первинним феноменом А. Адлер вважав волю до могутності і вважав, що у психіці кожної людини відбувається конфлікт між бажанням (волею до могутності) та можливістю (неповноцінністю). Поряд з волею до могутності є "органічна неповноцінність", поняття якої було розроблене А. Адлером. Органічна неповноцінність виникає внаслідок компенсації "неповноцінних" функцій, коли, наприклад, людина з вадами опорно-рухового апарату прагне високих досягнень у стрибках. Також з теорії А. Адлера випливає поняття "почуття неповноцінності", яке виникає у тому випадку, коли наші успіхи не отримують схвалення з боку значимих осіб.