24. Засоби та ресурси як складові конфлікту.

25. Напруженість як передумову і наслідок конфлікту.

У психології напруженість розглядають як один із психічних станів, що виникає у процесі діяльності в складних умовах, коли людина оцінює ситуацію як таку, що може закінчитися для неї несприятливо. Серед чинників, які породжують напруженість, вирізняють конфлікти мотивів, ціннісних орієнтацій та цілей особистості, а також міжособистісні конфлікти. У міжособистісних стосунках виникненню конфлікту часто передує погіршення ставлення, напруженість у стосунках. Одних людей така ситуація мобілізує, викликає бойове завзяття, в інших погіршує працездатність, спричиняє загальмованість або імпульсивність поведінки. Якщо сторони отримують викривлену інформацію про слова та вчинки одне одного або одна із сторін поводиться грубо, нетактовно, то напруженість може швидко перерости у конфлікт навіть тоді, коли немає справжньої розбіжності інтересів. У процесі конфлікту й після його завершення напруженість здебільшого зберігається. Недовіра й ворожість до іншої сторони після закінчення конфлікту тривають довше, якщо сторона оцінює свої втрати у конфлікті як значні.

26. Причини виникнення соціальних конфліктів.

За причинами виникнення внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб: • конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами); • конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання; • конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

27. Організаційно – управлінські причини виникнення конфліктів.

Друга група об'єктивних причин конфліктів носить організаційно-управлінський характер. Цим причинам елемент суб'єктивізму притаманний дещо більше порівняно з об'єктивними причинами. Організаційно-управлінські причини конфліктів пов'язані зі створенням і функціонуванням організацій, колективів, груп (рис.7.1).  Структурно-організаційні причини конфліктів полягають у невідповідності структури організації вимогам діяльності, якою вона займається. Структура організації повинна визначатися завданнями, ,які ця організація буде вирішувати чи вирішує, структура створюється під завдання. Однак досягти ідеальної відповідності структури організації до завдань, що розв'язуються, практично неможливо. Функціонально-організаційні причини конфліктів викликані неоптимальністю функціональних зв'язків організації із зовнішнім середовищем; між структурними елементами організації; між окремими працівниками. Зовнішні функціональні зв'язки організації повинні максимально відповідати завданням, що розв'язуються, і забезпечувати їхнє виконання. Будь-яка організація є елементом системи більш високого порядку. Ефективна робота організації неможлива без налагоджених функціональних зв'язків із зовнішнім середовищем. Порушення цих зв'язків приводить до конфліктів. Функціональні зв'язки між структурними підрозділами організації повинні відповідати вимогам діяльності й об'єктивним законам функціонування самої організації. Особистісно-функціональні причини конфліктів пов'язані з неповною відповідністю працівника з професійних, моральних та інших якостей до вимог посади, яка обіймається. Будь-яка робота вимагає певних професійних знань і досвіду, іноді дуже значних. Суттєві вимоги до особистісних якостей працівника пред'являють діяльність і необхідність взаємодії з навколишніми. Якщо людина не відповідає цим вимогам, то можливі конфлікти між нею і керівниками, підлеглими, товаришами по службі. Вони будуть викликані тим, що помилки, які допускаються цим працівником, торкаються інтересів усіх, хто з ним взаємодіє. Ситуативно-управлінські причини конфліктів обумовлені помилками, що допускаються керівниками і підлеглими в процесі вирішення управлінських та інших завдань. Прийняття помилкового управлінського рішення об'єктивно створює можливість конфліктів між авторами вирішення та його виконавцями. Невиконання працівниками завдань, поставлених керівництвом, також викликає небезпеку конфлікту з цього приводу.