- •Конфліктологія та теорія переговорів
- •1. Конфлікт. Теоретичні підходи до його трактування.
- •2. Види конфліктів.
- •3. Форми завершення конфлікту.
- •4. Структура конфліктології як науки.
- •5. Об’єкт, предмет, принципи і методи конфліктології.
- •6. Міжпредметні зв’язки конфліктології з іншими науками та навчальними дисциплінами.
- •7. Погляди античних філософів на природу конфліктів.
- •9. Соціологічні підходи до визначення природи конфлікту.
- •10. Психологічний підхід до тлумачення конфлікту.
- •11. Сучасна західноєвропейська конфліктологічна думка.
- •12. Становлення конфліктології як науки в Україні.
- •13. Основні види типології конфлікту.
- •14. Власне бачення конфліктної взаємодії.
- •15. Ситуаційний метод вивчення конфліктів. Поняття конфліктної ситуації.
- •16. Принципи, за якими здійснюється класифікація конфліктів.
- •17. Еволюція конфліктів та еволюційна структура психіки людини.
- •18. Понятійна схема опису конфліктів.
- •19. Основні складові конфлікту.
- •20. Предмет та об’єкт конфлікту.
- •21. Учасники соціального конфлікту.
- •22. Спірні питання, обставини та простір як складові конфлікту.
- •23. Мотиви, інтереси та цілі учасників як складових конфлікту.
- •24. Засоби та ресурси як складові конфлікту.
- •25. Напруженість як передумову і наслідок конфлікту.
- •26. Причини виникнення соціальних конфліктів.
- •27. Організаційно – управлінські причини виникнення конфліктів.
- •28. Соціально – психологічні причини виникнення конфліктів.
- •29. Особистісні причини виникнення конфліктів.
- •30. Функції соціальних конфліктів.
- •31. Динаміка конфлікту. Основні етапи та фази конфлікту.
- •32. Життєвий цикл конфлікту.
- •33. Сутність і різновиди стресу.
- •34. Основні моделі аналізу конфліктів. – психологічний аналіз.
- •35. Основні елементи конфліктної тріади.
- •36. Стадії ескалації конфлікту.
- •37. Постконфліктна стадія динаміки конфлікту.
- •39. Причини внутрішньо особистого конфлікту.
- •40. Види внутрішньо особистого конфлікту.
- •41. Шляхи вирішення внутрішньо особистого конфлікту.
- •42. Механізми психологічного захисту особистості.
- •43. Суїцидальна поведінка як країня форма внутрінньоособистісного конфлікту.
- •45. Управління поведінкою у конфлікті.
- •46. Міжособистісний конфлікт.
- •47. Причини та наслідки міжособистісних та між групових конфліктів.
- •48. Рольові конфлікти.
- •49. Сутність на наслідки конфлікту культурних і духовних цінностей.
- •50. Юридичний конфлікт.
- •51. Сімейні конфлікти.
- •52. Інноваційні конфлікти.
- •53. Міждержавні конфлікти.
- •54. Трудові конфлікти.
- •56. Аналіз та експертиза конфлікту.
- •57. Ескалація конфлікту.
- •58.Управлінська діяльність у вирішенні конфліктів.
- •60. Фасилітація. Роль фасилітації у роботі керівника.
- •61. Цілі та техніка фасилітації.
- •75. Переговори в екстремальних умовах.
Конфліктологія та теорія переговорів
1. Конфлікт. Теоретичні підходи до його трактування.
Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, яке призводить до ускладнень або гострої боротьби. В історії соціології природа та сутність конфлікту визначалися по-різному: Г. Спенсер розглядав конфлікт як необхідне явище в історії розвитку людства, стимул соціального розвитку;М. Вебер позначав його як боротьбу; • Парк включав конфлікт до числа чотирьох основних видів соціальної взаємодії, поряд зі змаганням, пристосуванням та асиміляцією; • американський соціолог Л. Козер розглядав конфлікт як ідеологічне явище, яке відбиває спрямованість та почуття соціальних груп або індивидів у боротьбі за об´єктивні цілі — владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей тощо. Він вважав конфлікт важливим елементом соціальної взаємодії, який сприяє припиненню або укріпленню соціальних зв´язків; Більшість соціологів розглядають конфлікт як неантагоністичну суперечність, яку можна врегулювати. Парними категоріями конфлікту є згода, стабільність, порядок, спокій. При цьому спокій є постійним станом суспільства або взаємодії, а конфлікт — тимчасовим. Таким чином, конфлікт — це випадок загострення соціальних суперечностей, який виражається у зіткненні соціальних спільнот — класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів та ін., що зумовлено протилежністю або суттєвими відмінностями їх інтересів, мети, тенденцій розвитку.
2. Види конфліктів.
Щодо класифікації конфліктів за різними підставами, виходячи з наявних поглядів, слід визначити такі види. 1. Системний. Такий конфлікт відбувається в результаті загострення внутрішніх суперечностей, характерних для будь-якої соціальної системи. Серед них слід назвати: компонент і систему, частину і ціле, тривале та короткострокове, внутрішнє і зовнішнє, різноманітність і одноманітність, організацію і дезорганізацію та ін. Головним є те, що починають руйнуватися внутрішньосистемні або функціональні зв´язки між компонентами системи, в результаті чого ці компоненти вступають у суперечність із системою або один з одним. 2. За сферами прояву. Цей підхід базується на виділенні суб´єктів конфліктів і сфер життєдіяльності суспільства, де можуть виявлятися конфлікти. За цими ознаками конфлікти поділяють на економічні, політичні, міжнаціональні, культурні, соціальні тощо. 3. За ступенем гостроти. На цій підставі виділяють агоністичні (примиримі) та антагоністичні (непримиримі) конфлікти. Упущені можливості розв´язання агоністичних конфліктів часом зумовлюють їх перехід у хронічну форму і навіть переростання в антагоністичні.4. За іншими ознаками виділяють юридичні, побутові, матеріальні, духовні та ін., коли в основі класифікації можуть лежати кількість учасників, мотивація вчинків, ступінь урегульованості відносин, ресурси тощо. Слід окремо назвати конфлікти "некерованих емоцій" — бунти, погроми, масове безладдя та ін. Окрему групу також утворюють конфлікти інтересів, конфлікти поглядів (когнітивні).