- •1.Загальні поняття про текстильні товари.
- •2.Класфікація текстильного волокна.
- •3.Натуральні волокна :одержання властивості та асортимент
- •4.Одержання властивості та асортимент штучних волокон.
- •5. Одержання властивості та асортимент синтетичних волокон.
- •6.Текстильні пряжа і нитки: отримання, будова, класифікація, властивості.
- •7. Оброблення та оздоблення тканих полотен
- •8. Основи ткацького виробництва: підготування ниток до ткацтва, ткацтво, класифікація ткацьких переплетень
- •9.Волокнистий склад та параметри будови тканин
- •10.Властивості тканин
- •11.Класифікація та асортимент тканин.
- •12.Загальні поняття про швейні вироби.
- •13.Класифікація і коротка характеристика матеріалів для одягу.
- •14.Основи швейної технології.
- •15.Класифікація фігур населення для масового виробництва одягу. Поняття про розмітну типологію фігур.
- •16.Класифікація й асортимент швейних виробів.
- •1.За загальним призначенням:
- •17.Якість швейних виробів.
- •18 Загальні відомості про трикотажне виробництво. Вимоги галузі до вихідної сировини.
- •19.Класифікація та асортимент трикотажних виробів
- •20. Переплетення трикотажу
- •21 Особливості формування трикотажних полотен в процесі виробництва
- •22.Якість трикотажних товарів
- •23 Загальні поняття про неткано-текстильні матеріали, їх класифікація
- •24 Способи отримання неткано-текстильних матеріалів
- •25 Галузі застосування/використання неткано-текстильних матеріалів
- •26 Поняття про килимарство. Способи отримання килимів і килимових виробів
- •27 Килими ручної роботи: класифікація, асортимент і джерела постачання на ринки
- •28 Килими і килимові вироби машинного способу виробництва: класифікація, асортимент, властивості
- •29.Якість килимів і килимових виробів
- •30.Текстильна галантерея класифікація асортимент.
- •31.Методи оцінювання білості тканин.
- •32. Панчішно-шкарпетні трикотажні вироби, асортимент.
- •33. Методи розпізнавання текстильних волокон
- •34.Особливості сортування швейних виробів. Характеристика дефектів
- •35. Особливості сортування трикотажних в-бів х-ка дефектів
- •Проектування та пошив швейних виробів
6.Текстильні пряжа і нитки: отримання, будова, класифікація, властивості.
Текстильні нитки – штучні протяжні, міцні тіла малих поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів
Текстильна пряжа – це нитки, отримані в процесі прядіння з натуральних хімічних волокон, з’єднаних через скручування або склеювання.
Відмінність між пряжею і нитками полягає в тому, що пряжу отримують виключно з коротких волокон, з’єднаних звивістю або шляхом склеювання.
Прядіння – сукупність технологічних процесів, за допомогою яких з коротких волокон – бавовни, льону, вовни, відходів кокономотання.
Отримані в процесі прядіння з виключно коротких натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують в процесі прядіння з коротких природних чи штапельованих хім волокон. З'єднання волокон при прядінні відбувається внаслідок їх скручування і наявності сил зчеплення, які при цьому виникають. Склеюванням можна отримати ряжу, з спеціально підготовлених для цього волокон.
Прядіння склад з 3-х етапів:
1 – підготовка волокон до прядіння,
2- попереднє прядіння, або отримання рівниці зі стрічки,
3 – власне прядіння – отримання пряжі з рівниці. Спочатку волокна розпушують (також іде очищення) на тіпальних машинах, потім їх змішують (різних сортів та видів), розчісують на кардних чи гребінних пристроях ( для забезпечення розміщення волокон уздовж стрічки, рівниці і готової пряжі для максимального використання їх міцності та очищення) та отримують ватку, з якої формують стрічки, а зі стрічок – рівниці.
Змішану пряжу також отримують з'єднанням стрічок з різних волокон.
Однорідну пряжу отримують такими способами:Гребінний – найтонша пряжа, отримана з довгих тонких і добре паралелізованих волоконКардна – проміжне місце між гребінною і апаратною.
Апаратна - з більш коротких волокон низьких сортів або відходів, тому вона груба пряжа.
Бавовняну пряжу виробляють гребінним, кардним і апаратними способами, лляну – з чесаного льону (кужіль) отримують пряжу гребінним, з коротких волокон (пачос) - кардним способом.
Використовують мокре (рівницю перед витягуванням змочують для для зменшення жорсткості волокон і кращого їх зсучування, для отримання більш тонкої і міцної пряжі) або сухе прядіння. Інколи викор і апаратне прядіння.
Для шовкової пряжі викор гребінний, кардний та апратний способи, для вовняної – гребінний чи камвольний (буває тонкогребінний чи грубогребінний способи) і апаратний (суконний), хім волокна преробляють на пряжу переважно гребінної чи кардною системами. Вовняну пряжу прядуть ща апаратною(перероб.низькосорт. вовну різні відходи волокон у чистому вигляді) і гребінною(перероб.тонку мериносову і тонку помісну вовну,однорідну напівтонку і змішану вовну вищих ґатунків,волокна високої якості) системами прядіння .
Змішану пряжуотримують такими спосабами: Однониткова – скручування або сукання елементарних волокон,
Трощена – пряжа склад з декількох подовжених складених ниток, не скручених між собою,
Кручена – скручення 2-х чи більше поодиноких ниток.
Поділяють таку пряжу на фасовану (на поверхні є вузлики, петлі, потовщення) і армовану (сердечник оповитий за довжиною волокнами чи нитками).