Величина називається коефіцієнтом погашення заборгованості або внеском на амортизацію грошової одиниці.

Приклад 3.3. Банк надав кредит на суму 40 млн грн строком на 5 років під 6 % річних. Погашення боргу повинно здійснюватися рівними щорічними виплатами в кінці кожного року, включаючи погашення основної суми боргу та відсоткових платежів. Відсотки нараховуються раз на рік. Отже, план погашення боргу можна визначити, як показано далі.

Щорічна виплата:

Р = 40 · (0,06 ·1,06⁵) : (1,06⁵ – 1) = 40 · 0,2374 = 9,4960 млн грн.

Величина відсоткового платежу за перший рік:

І₁ = 40 · 0,06 = 2,400 млн грн.

Оскільки Р = К + І, то виплата основного боргу визначається:

К₁ = Р – І₁ = 9,4960 – 2,400 = 7,0960 млн грн.

Тоді залишок основного боргу після першого року становитиме:

В₂ = 40 – 7,0960 = 32,9040 млн грн.

Відсотковий платіж у другому році становитиме:

І₂ = 32,9040 · 0,06 = 1,9742 млн грн.

Величина виплати основного боргу у другому році:

К₂ = 9,4960 – 1,9742 = 7,5218 млн грн.

Тоді залишок основного боргу після другого року становитиме:

В₃ = 32,9040 – 7,5218 = 25,3822 млн грн і т. д.

Отже, план погашення боргу подамо у вигляді табл.

Рік	Залишок боргу (В)	Відсотковий платіж (І)	Річні витрати по погашенню основного боргу (К)	Річна строкова виплата (Р)
1	40,0000	2,4000	7,0960	9,4960
2	32,9040	1,9742	7,5218	9,4960
3	25,3822	1,5229	7,9731	9,4960
4	17,4091	1,0445	8,4515	9,4960
5	8,9576	0,5375	8,9585	9,4960
Усього	—	7,4791	40,000	47,4791

На практиці часто виникає необхідність визначити суму залишку невиплаченого основного боргу за певний період. Для розрахунку цієї величини використовується така формула:

де k — номер розрахункового періоду, в якому проведена остання строкова виплата.

За даними прикладу 3.3. визначимо залишок невиплаченого боргу на початок третього року погашення:

В_k = 40 · (1,06⁵ – 1,06²) : (1,06⁵ – 1) = 25,3822 млн грн.

При виплаті боргу шляхом внесення рівних платежів у строки менше року (щомісячно, щоквартально і т. д.) розмір строкових виплат визначається за формулою:

де і — відсоткова ставка;

п — строк кредиту;

m — кількість виплат та кількість періодів нарахування відсотків протягом року;

Р — розмір строкових виплат;

В — величина боргу.

10. Довгострокове кредитування банками капітальних вкладень підприємств

Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність використання суб'єктами підприємницької діяльності позикових фінансових ресурсів поряд із власни­ми коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутним капіталом та іншими складовими власного капіталу. За питомою вагою перше місце серед позикових ресурсів у більшості підприємств посідає банківський кредит

Капітальна вкладення - це витрати на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних засобів і на створення нових.

Необхідність кредиту як джерела фінансових ресурсів підприємств визначається характером кругообігу та обігу основних і оборотних коштів. Відомо, що в процесі кругообігу та обігу основні й оборотні кошти підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу: спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають товарної форми і знову - грошової. Інакше не може відбуватися процес виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.

Таким чином, з одного боку, у підприємств періодично з'являється об'єктивна необхідність залучення кредитних ресурсів, з другого — у господарстві в силу ряду обставин наявні тимчасово вільні кошти, які можуть бути одержані підприємствами у вигляді кредитів.

Довгострокове кредитування - надання банками на тривалий строк (понад 1 рік) позичок підприємствам та приватним особам на відновлення, розширення та створення основних фондів.

За допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування комерційний банк може брати участь в інвестиційному процесі.

Призначенням довгострокового кредитування є впровадження прямих інвестиційних заходів, реалізації витрат на придбання елементів основного капіталу.

Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах кредитування. Під об'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту.

До об'єктів довгострокового кредитування відносяться:

будівництво нових підприємств;

реконструкція, технічне переозброєння і розширення підприємств;

організація випуску нової продукції;

придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;

здійснення екологічних заходів.

Основними джерелами ресурсів для довгострокового кредитування можуть виступати власні кошти банку, державні кошти, а також залучені банком ресурси. У процесі надання довгострокового кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з банком такі матеріали:

проектно-кошторисну документацію;

основні техніко-економічні показники проекту;

контракт на будівництво;

документи на право землекористування;

позитивне рішення екологічної експертизи;

план технічного переозброєння.

На основі поданих документів у банку проводиться оцінка кредито-спроможності позичальника, а також попередня інженерно-економічна експертиза проекту.

Спеціалісти банку визначають доцільність надання кредиту та його економічну ефективність.

Також вони вирішують проблему потреби у довгостроковому кредитуванні шляхом визначення повної вартості витрат на впровадження заходів за умови, що кредит є єдиним джерелом фінансування проекту, або ж різниці між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, якщо існують інші джерела фінансування проекту.

Видача довгострокового кредиту може здійснюватися одночасно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей тощо).

Відсоткова ставка за кредит обумовлюється з урахуванням терміну позички, рівня ризику, кредитної історії клієнтів. Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертається банку.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються комер­ційними банками на договірних засадах з підприємствами-позичальниками

Деякі особливості має проектне фінансування інвестиційних проектів.

Проектне фінансування - це таке фінансування інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням наданих коштів є сам проект, тобто доходи, які в майбутньому отримає підприємство, що здійснює будівництво чи реконструкцію. Тобто, проектне фінансування грунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності його учасників та їх гарантій.

При проектному фінансуванні джерелом погашення заборгованості виступають грошові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про таке фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних коштів замовника.

Розрізняють такі типи проектного фінансування:

Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе весь ризик, оцінюючи лише ймовірні доходи від проекту.

Без регресу на позичальника в період, що йде за впровадженням проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту і за певних умов відшкодовують збитки, пов’язані із затримкою введення об’єкта в експлуатацію.

З повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе ризики, а надає кошти під гарантію організаторів проекту.

Кошти, що призначені для фінансування капітальних вкладень та обліковані на відповідних рахунках в установах банків, використовуються за цільовим призначенням.

Позики підприємств видаються банками на підставі кредитного договору, в якому обумовлюються розмір кредиту, що видається, термін і порядок його використання та повернення, процентні ставки за користування кредитом, обов'язки і майнова відповідальність сторін, а також форми забезпечення обов'язків. Довгострокове кредитування оформляється банком на підставі поданих позичальником документів, перелік яких визначається кредитним договором, який діє протягом періоду користування кредитом.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартістю витрат по об'єкту (заходу), якщо кредит є єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих витрат і власних коштів позичальника, що спрямовуються на цей об'єкт.

Довгостроковий кредит видається банками тільки кредитоспроможним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування ним. Кредитоспроможність позичальника оцінюється банком до підписання кредитного договору на основі аналізу його фінансового стану та ефективності заходу, що кредитується.

Кредитні відносини між банком і позичальником передбачають належне забезпечення, повернення у визначений строк, оплату і цільове використання кредитів.

Обов'язковими умовами довготермінового кредитування є: надійний статус позичальника як юридичної особи, екологічна безпека об'єкта кредитування, дотримання норм тривалості будівництва.

кредитування, провадиться наумовах поворотності наданих коштів у конкретні терміни івизначених розмірах.

Банки надають довгостроковий кредит накапітальні вкладення в основному на тих же принципах, на якихздійснюється фінансування. Крім того, кредитування є зворотним,терміновим, платним і забезпеченим. Довгострокове кредитування повніше, ніжбезповоротне фінансування, відповідає умовам переходу до ринку.

Необхідність погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним більшезацікавлює позичальників в раціональному техніко-економічному обгрунтуваннінапряму і розміру кредиту, сприяє посиленню режиму економії впроцесі його використання, а також є засобом контролю заокупністю капітальних вкладень.

Капітальні вкладення виступають як одна з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність їх є обов'язковими для нормального функціонування економіки кожної країни.